Справа № 128/3076/24
03 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 24.07.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за вх. №450/481 від 15.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМ України №1487 віж 30.12.2022, а саме після виповнення 25-річного віку у травні 2012 року зарахований в запас та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та виніс постанову №1221 від 24.07.2024 про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.. На обгрунтування підстав притягнення до відповідальності зазначено наступне. ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку з 24.03.2012 по 15.07.2024, що є порушенням правил військового обліку. Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та пояснив, що не став на військовий облік у зв'язку із необізнаністю. Проте, документів, що підтверджують такі його пояснення не надано. Так, відповідач вважажє, що дане адміністративне правопорушення є триваючим та припинено 15.07.2024, коли останній самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на облік та оформлення військово-облікового документа. Позивач вважає постанову відповідача такою, що підлягає скасуванню, оскільки після того як йому виповнилося 25 років у травні 2012 року його було зараховано в запас. Оскаржувана постанова не містить доказів підтвердження зарахування його в травні 2012 року в запас. Окрім того, підставою для порушення ним законодавства в редакції від 2012 року мав бути Протокол засідань Вінницької районної призовної комісії про зарахування його в запас. Проте, матеріали справи не містять доказів того, що його викликали в 2012 році до військкомату, відсутні докази вручення йому витягу з протоколу засідання призовної комісії про зарахування його в запас по досягненню 25 років. Окрім того, в 2012 році призовний вік становив 27 років. Згідно позиції відповідача, позивач допустив правопорушення з травня 2012 і по 15.07.2024, тобто, через 12 років його притягнуто до відповідальності з посиланням на триваюче правопорушення. Окрім того, що станом на травень 2012 року призовний вік становив 27 років, тому у нього не виникало обов'язку прибути до військкомату з особистою заявою. Також зазначає, що 15.07.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації. В телефонному режимі йому повідомили про необхідність прибути 24.07.2024 та зачекати в коридорі, згодом працівниця ТЦК продиктувала йому заяву про визнання вини та якій відповідальність мала не настати, проте в подальшому вона винесла йому оскаржувану постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Проте, до 19 травня 2024 року ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало. Диспозиція статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушені призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, до 19 травня 2024 року складалася з двох частин. Частина перша передбачала відповідальність. З 19 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким у статтю 210 КУпАП була додана частина 3, що передбачає відповідальність за порушення під час дії воєнного стану у вигляді збільшеного штрафу. Таким чином, притягнення його постановою РТЦК і СП до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є не лише неможливим, а ще і незаконним, оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотної дії в часі. На підставі викладеного просить визнати протиправною та скасувати постанову №1221 від 24.07.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 подано відзив на позову заяву, у якому позовні відповідач вимоги не визнає, в задоволенні позову просить відмовити, оскільки вважає, що позивачем було вчинено триваюче адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Ухвалою суду від 07.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк їх усунення.
Ухвалою суду від 05.09.2024 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Швець А.В. не з'явилися, представником позивача надіслано до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, розгляд справи просив провести без участі сторони позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву міститься клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вказаних норм закону, у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що постановою №1212 від 24.07.2024 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , установлено, що згідно з відомостями, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення за вх. №450/481 від 15.07.2024, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме: після виповнення 25-річного віку у травні 2012 році не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу; громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку з 24.03.2012 по 15.07.2024, що є порушенням правил військового обліку; згідно з поясненнями ОСОБА_1 , вину свою в порушенні правил військового обліку визнав та пояснив, що не став на військовий облік військовозобов'язаних РВК у зв'язку з необізнаністю; документи, що підтверджують надані пояснення не надав; отже громадянин ОСОБА_1 фактично не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних з 12012 року; отже час вчинення правопорушення має обраховуватись з 24.03.2012, з цього часу громадянином було порушено вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням змін, які вносились до Закону щодо військового обліку; у даному випадку громадянином було вчинене триваюче правопорушення; при розгляді справи було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.07.2024 і відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП; з огляду на вказані обставини, дане правопорушення громадянином ОСОБА_1 було припинено 15.07.2024, коли останній самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік та оформлення військово-облікового документа; за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП; на підставі вищевикладеного і керуючись статтями 210, 235, 276-280 та статтею 284 КУпАП постановлено громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000,00 грн (а.с. 11-12).
Згідно з копією протоколу №450/481 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 15.07.2024, головний спеціаліст командування, працівник ЗСУ ОСОБА_3 , уповноважена складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 грудня 2023 року №844, керуючись статтями 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, склала цей протокол про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, а саме: після виповнення 25-річного віку у травні 2012 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу; за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 10).
З копії Витягу із Додатку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 05.07.2024 через застосунок уточнив свої військово-облікові дані, категорія обліку - військовозобов'язаний, ВОС 957032 квартиро-експлуатаційної служби, днювальний, адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1221 від 24.07.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000,00 грн за те, що в травні 2012 року після виповнення 25-річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов'язаних та отримання військово-облікового документу.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на травень 2012 року) визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом районного (міського) війьскового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішенням комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
З аналізу викладених норм убачається, що обов'язок військовозобов'язаного прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки має виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного.
Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом травня 2012 року - липня 2024 року.
Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом травня 2012 року - липня 2024 року у матеріалах справи відсутні.
Більше того, враховуючи зміни у положеннях Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внесені з набранням 19.05.2024 чинності Закону України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, щодо уточнення протягом 60 днів своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 виконав свій обов'язок та свідомо самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1221 від 24.07.2024.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діє на час винесення оскаржуваної постанови), громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1221 від 24.07.2024 зазначається про порушення ОСОБА_1 у травні 2012 року вимог абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, згідно з додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
Варто зазначити, що на час вчинення правопорушення (травень 2012 року), про яке зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1221 від 24.07.2024, абзацу шостого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не існувало, а було передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом районного (міського) війьскового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішенням комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
Крім того, Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 лише 30.12.2022, на час вчинення правопорушення (травень 2012 року), про яке зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1220 від 12.07.2024, ще не діяв.
Таким чином, з огляду на те, що відповідач в оскаржуваній постанові посилається на порушення ОСОБА_1 положень нормативно-правових актів, яких станом на 2012 рік не існувало, суд позбавлений можливості встановити, які ж саме правила військового обліку у травні 2012 року порушив ОСОБА_1 ..
Більше того, станом на травень 2012 року статтею 210 КУпАП була передбачена відповідальність за порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України, оборонно-спортивних оздоровчих таборах при військових частинах або пунктах за вказівкою військового комісаріату, а також за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, за такі порушення була передбачена відповідальність у вигляді штрафу: за частиною першою статті 210 КУпАП - від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за частиною другою статті 210 КУпАП - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
19.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
До 19.05.2024 норми частини третьої статті 210 КУпАП не існувало.
Крім того, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно зі ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Закріплення вказаного принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Застосовування ІНФОРМАЦІЯ_6 Закону, що діяв на час розгляду справи відносно ОСОБА_1 , а не Закону, що діяв під час вчинення правопорушення, у даному випадку, погіршило становище ОСОБА_1 , оскільки такими діями була посилена його відповідальність, що, відповідно до статті 8 КУпАП, є неприпустимим.
У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Тобто дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
17.10.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано до суду відзив на позовну заяву без долучення до нього документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 175 КАС України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Частиною другою статті 175 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відзив на позовну заяву суд не бере до уваги, оскільки до нього не долучено документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1221 від 24.07.2024 відносно ОСОБА_1 прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, так як в судовому засіданні повно і всебічно з'ясовано обставини справи, доказів правомірності винесеного рішення стороною відповідача не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
В частині першій статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, підставою для стягнення з суб'єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.
Така позиція суду повністю співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.07.2020 по справі № 524/6159/16-а.
Згідно квитанції №0.0.3834868117.1 від 20.08.2024, позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн. (а.с. 22а)..
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 605,60 грн, відповідно до ст. 139 КАС України, мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 є відокремленим підрозділом та має правовий статус суб'єкта без права юридичної особи).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1221 від 24.07.2024 відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Л.П. Шевчук