03 грудня 2024 року
м. Київ
справа №440/5898/24
адміністративне провадження № К/990/43951/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 440/5898/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення позивачу з 29 січня 2020 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з 29 січня 2020 року по 12 травня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2020 року включно за весь час затримки виплати, а саме за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2020 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року - у розмірі 2102 грн., та здійснити виплату такого грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду 19 липня 2024 року у справі № 440/5898/24 залишено без руху та встановлено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги тривалістю 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі № 440/5898/24 повернуто скаржнику.
15 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 .
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Щодо касаційної скарги в частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Частиною першою статті 328 КАС України обумовлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведеної норми права вбачається, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду апеляційною інстанцією.
Водночас з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року не було переглянуто судом апеляційної інстанції, а ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року було повернуто особі, що подала апеляційну скаргу.
Пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі № 440/5898/24, оскільки таке рішення не було переглянуто в апеляційному порядку.
Щодо касаційної скарги в частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме не сплатою судового збору при зверненні з апеляційною скаргою.
Надано скаржнику строк для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному судом розмірі та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
В подальшому військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору від 05 вересня 2024 року.
Розглянувши вказане клопотання Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 вересня 2024 року відмовив у його задоволенні.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідно до довідки про доставку документа в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», апелянту доставлено до електронного кабінету 27 серпня 2024 року о 20:25 год.
Водночас зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що станом на день постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги (20 вересня 2024 року) вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
Враховуючи викладене, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року повернуто, оскільки останнім не надано документа про сплату судового збору, а тому не усунуто недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків, вірно застосував положення частини другої статті 289 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та заперечень щодо невиконання заявником касаційної скарги вимог суду апеляційної інстанції щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року необхідно відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями статей 328, 330 - 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 440/5898/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак В.Е. Мацедонська