про відмову у відкритті касаційного провадження
02 грудня 2024 року
м. Київ
справа №400/12731/21
адміністративне провадження № К/990/43074/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке є правонаступником Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №МК3784/314/НП/СПТД-ФС від 03.12.2021 у сумі 96 000 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2023, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке є правонаступником Управління Держпраці у Миколаївській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Касаційна скарга направлена до Верховного Суду 05.11.2024, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи, що право на повторне звернення реалізоване без зайвих зволікань, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску процесуального строку та наявність підстав для його поновлення.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 30.01.2023 у справі 260/3705/20. Заявник наголошує, що суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про те, що проведення інспекційного відвідування на підставі положень Постанови №823, яка була нечинною на час проведення таких заходів, є неправомірним, що є значним порушенням процедури проведення заходу державного контролю.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини виникли щодо безпідставного прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №МК3784/314/НП/СПТД-ФС від 03.12.2021.
Задовольняючи адміністративний позов, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки та складання акта від 17.09.2021, який став підставою для прийняття спірної постанови, відповідач керувався Порядком №823, який був визнаний нечинною та скасований рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021, яке набрало законної сили 14.09.2021.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021, яке набрало законної сили 14.09.2021, Порядок № 823 був скасований через недотримання процедури його створення та затвердження Кабінетом Міністрів України, зокрема відсутність погодження з Державною регуляторною службою.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, визнавши дії відповідача протиправними через використання нечинного нормативного акта.
Посилання заявника на висновки Верховного Суду, які викладені в постанові 30.01.2023 у справі 260/3705/20 Суд відхиляє з огляду на те, що спір виник щодо визнання протиправним та скасувати припису, винесений за результатами інспекційного відвідування, а в справі, яка розглядається спірні правовідносини виникли щодо порушення відповідачем процедурних норм, зокрема використання нечинного Порядку.
Також колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень в справах незначної складності, має відбуватися із наведенням підстав, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Верховний Суд встановив, що в касаційній скарзі скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не зазначив.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке є правонаступником Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою надіслати особі, яка подала.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук