03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 380/29651/23
адміністративне провадження № К/990/43564/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2 від 19 жовтня 2023 року про неуспішне проходження атестації, відповідно до якого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Львівської області та органів прокуратури;
-визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 314к від 09 листопада 2023 року «Про звільнення», на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Львівської області та органів прокуратури з 13 листопада 2023 року;
-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Львівської області з 14 листопада 2023 року;
-стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 листопада 2023 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, ухваленим в поряду загального позовного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у цій справі скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2 від 19 жовтня 2023 року в частині неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 314к від 09 листопада 2023 року «Про звільнення», на підставі якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Львівської області та органів прокуратури з 13 листопада 2023 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Львівської області з 14 листопада 2023 року. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 листопада 2023 року по день ухвалення судового у сумі 442 258 (чотириста сорок дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн 59 коп.
13 листопада 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Львівська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з прокуратури через непроходження нею атестації прокурорів.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано пункт 11 розділу І Порядку № 221, пункти 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ) без урахування висновків Верховного Суду у справах № 640/10572/20, № 640/25941/19, № 600/705/20-а, № 340/2428/20, № 540/1432/20, № 460/6779/20.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин тому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на зазначені ним справи, в яких Верховним Судом викладені правові висновки стосовно застосування норм права, через неподібність обставинам справи.
Так, у справах, на які посилається скаржник, правова позиція викладалась Верховним Судом з урахуванням обставин справи щодо неявки позивачів до кадрових комісій для складання іспиту з метою проходження атестації прокурорів без повідомлення кадрових комісій причин такої неявки.
Водночас у нашій справі, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач двічі надсилала заяви про перенесення іспиту у зв'язку з її лікуванням до кадрової комісії, тобто мало місце вчинення позивачем відповідних дій щодо повідомлення (Суд на етапі допуску цієї касаційної скарги до перегляду справи в касаційному порядку не надає оцінки щодо належності та своєчасності такого повідомлення) кадрових комісій причин її неявки на відмінну від обставин справи, на які посилається скаржник, у зв'язку з чим Суд вважає, що посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є безпідставне та необґрунтоване.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою суду апеляційної інстанції, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції може бути переглянута судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про скасування рішення - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко