Справа № 580/9934/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
27 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Пархоменко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
08.10.2024 адвокатка Пархоменко О.О. від імені ОСОБА_1 подала у Черкаський окружний адміністративний суд позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправним і скасування рішення комісії відповідача, оформлене протоколом від 29.08.2024 №29 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов'язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації;
- визнання протиправним і скасування рішення комісії відповідача, оформлене протоколом від 27.09.2024 №34 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов'язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації;
- зобов'язання комісії відповідача прийняти рішення, яким надати йому відстрочку від призову за мобілізацією, на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Додатково просили:
судові витрати покласти на відповідача;
поновити строк звернення з адміністративним позовом.
На обгрунтування позову зазначили, що відповідач, порушуючи чинне законодавство, відмовив у наданні відстрочки від призову, безпідставно посилаючись на отримання від позивача неповного пакету документів. Стверджують, що надали повний пакет документів, тому вважають, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а рішення відповідача суперечать нормам чинного законодавства.
До позовної заяви представниця позивача додала заяву про забезпечення його позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, його відокремленим підрозділам, органам і установам, що знаходяться в його підпорядкуванні, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом позивача на військову службу за мобілізацією (здійснювати процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у т.ч. оповіщення повістками, направлення для проходження медичного огляду, відправлення до місця проходження військової служби) до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі (далі - Заява).
Заяву обгрунтовано тим, що позивач 24.06.2024 прийнятий у заклад освіти, а саме Приватну організацію «Київський перший лінгвістичний ліцей» на посаду завідувача з навчально-наукової роботи (КП 1229.4) з навантаженням 1,3 ставки за основним місцем роботи. На неодноразові заяви щодо оформлення йому відстрочки отримав спірні рішення відповідача про відмову у її наданні. Водночас відповідач вручив позивачу повістку щодо його особистої явки до відповідача 09.10.2024 о 09:00год. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме збереженню наявного стану спірних правовідносин до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, оскільки відносно нього відповідач може прийняти рішення про призов на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану увалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано.
У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Інші сторони до суду не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, Велика Палата Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 виклала правові позиції, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, враховуючи заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування, зміст вимог щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає правильним те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивач не надав суду доказів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача чи, те що без вжиття таких заходів забезпечення позову відновлення прав позивача у майбутньому буде неможливим.
Колегія суддів наголошує, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, де зазначено, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.
При цьому слід звернути увагу позивача, що заяву про забезпечення позову позивач може подати з інших підстав і на протязі всього розгляду справи.
Отже, з огляду на вищевикладене доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія зазначає, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Повний текст постанови виготовлено 02.12.2024 р.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк