Справа № 320/4843/23 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
26 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Безименної Н.В.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Євротой» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Приватне підприємство «Євротой» (далі - ПП «Євротой») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №00376580702, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49809 грн та штрафні санкції у розмірі 12452 грн, а також № 00376620702, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2022 року в сумі 345656 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16.12.2022 №00376580702 та № 00376620702.
Стягнуто на користь Приватного підприємства «Євротой» (ідентифікаційний код 33498485, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 8) судовий збір у розмірі 6119,00 грн (шість тисяч сто дев'ятнадцять грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 40500,00 грн (сорок тисяч п'ятсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що, згідно Акту перевірки №36370/26-15-07-02-02-03/33498485 від 10.11.2022, встановлено порушення платником податків п. 44.1, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст.85 ПК України, а саме, ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів; п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищення від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2022 року на загальну суму 345 656 грн. та занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2022 року на суму 65 874 грн. Апелянт зазначає, що придбаний ПП «Євротой» від ТОВ «Імпекслайн ЛТД» товар містить код УКТЗЕД (9503004900, 9503007000, 9503009500, 95030099000). У 2021-2022 році ТОВ «Імпекслайн ЛТД» імпортні операції за товарами, які містять вказані вище коди УКТЗЕД не здійснювало. На переконання апелянта, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутність в ланцюгах постачання продукції, а саме: дитячих іграшок в асортименті, які містять код УКТЗЕД 9503004900,9503007000,9503009500,9503009900, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника(сертифікатів відповідності, декларацій виробників тощо), ТОВ «ІМПЕСЛАЙН ЛТД» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації дитячих іграшок в асортименті та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого є отримання ПП «Євротой» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ. Крім того, апелянт стверджує про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу, що були стягнуті в суді першої інстанції.
08 вересня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного підприємства «Євротой» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відшкодувати правничу допомогу адвоката ПП «Євротой» за рахунок відповідача, стягнувши з нього 20 000 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Євротой» (ідентифікаційний код 33498485, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 8) зареєстроване як юридична особа 05.05.2005. Основним видом діяльності за КВЕД є 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Інші види діяльності: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах.
У період з 02.11.2022 по 03.11.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Євротой» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за серпень 2022 року, результати якої оформлені Актом від 10.11.2022 №36370/26-15-07-02-02-03/33498485 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ встановлено порушення платником податків:
- пункту 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого, завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2022 року на загальну суму 345656 грн та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2022 року на суму 65874 грн.
За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, Головне управління ДПС у м. Києві листом від 15.12.2022 №19991/І/26-15-07-02-02-09 висновки Акту перевірки викладено в наступній редакції:
«За результатами перевірки встановлено порушення:
1. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.
2. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2022 року на загальну суму 345656 грн та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2022 року на суму 49809 грн».
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №0037658702 за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України ПП «Євротой» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62261,00 грн, у тому числі, за податковими зобов'язаннями на 49809,00 грн та за штрафними санкціями на 12452,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2022 №00376620702 за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України ПП «Євротой» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 345656 грн за серпень 2022 року, відображений у податковій декларації з ПВ від 19.09.2022 №9186830478.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав позову ПП «Євротой» заявлено те, що перевірка проведена поза законом, документи не було надано під час перевірки, оскільки, повідомлення про перевірку фактично було відправлено після її закінчення. А відтак, на переконання позивача, це є самостійною підставою для задоволення позову.
Згідно Акту перевірки, документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Євротой» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, призначено наказом ГУ ДПС у м. Києві від 27.10.2022 №4773-п.
При цьому, відповідач в Акті перевірки зазначив про направлення копії вищевказаного наказу та інформування позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 28.10.2022 №514/26-15-07-02-02-09 шляхом направлення їх засобами поштового зв'язку 28.10.2022, а саме: рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Станом на 03.11.2022 повідомлення про вручення наказу та повідомлення на перевірку до ГУ ДПС у м. Києві не надходило.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, поштове відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0315126932546, яке, як стверджує позивач, містило запит про надання пояснень від 03.11.2022 №2 та копію наказу від 27.10.2022 №4773-п та повідомлення від 28.10.2022 №514/26-15-07-02-02-09, відповідно до відбитку поштового штемпеля, було направлено позивачу 04.11.2022, тобто, поза межами періоду проведення перевірки (з 02.11.2022 по 03.11.2022).
Отже, поштове відправлення було здійснено 04.11.2022, тобто, після закінчення періоду проведення перевірки ПП «Євротой», що позбавило позивача виконати свій обов'язок щодо надання документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з предметом перевірки.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказане порушення відповідачем процедури проведення перевірки могло істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті спірні рішення. Відповідач дійшов висновків про ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також, про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2022 року на загальну суму 345656 грн та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2022 року на суму 65874 грн, виключно на підставі аналізу інформації, наявної у відповідача, без надання можливості позивачу виконати свій обов'язок щодо надання документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з предметом перевірки.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.
Згідно Акту перевірки, підставою для нарахування грошових зобов'язань, також, став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Імпекслайн ЛТД».
Так, апелянт зазначає, що придбаний ПП «Євротой» від ТОВ «Імпекслайн ЛТД» товар містить код УКТЗЕД (9503004900, 9503007000, 9503009500, 95030099000). У 2021-2022 році ТОВ «Імпекслайн ЛТД» імпортні операції за товарами, які містять вказані вище коди УКТЗЕД не здійснювало.
На переконання апелянта, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутність в ланцюгах постачання продукції, а саме: дитячих іграшок в асортименті, які містять код УКТЗЕД 9503004900,9503007000,9503009500,9503009900, відсутності в ході перевірки документів, що містять інформацію про фактичного виробника(сертифікатів відповідності, декларацій виробників тощо), ТОВ «ІМПЕСЛАЙН ЛТД» не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність з реалізації дитячих іграшок в асортименті та фактично реалізовувати даний товар, що свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого є отримання ПП «Євротой» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.
Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.
За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Із матеріалів справи вбачається, що між ПП «Євротой» (Покупець) та ТОВ «Імпекслайн ЛТД» (Постачальник) укладено Договір поставки від 08.12.2021 №0812/21 (далі - Договір).
За умовами вищевказаного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а саме: готову продукцію, аксесуари та запасні частини, сертифіковані в Україні, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар, якість та комплектність якого відповідає державним стандартам та нормативам України (ДСТУ, ГОСТ), підтверджуватися гігієнічними висновками та сертифікатами якості/відповідності, в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.
Згідно пункт 1.2 Договору, під додатками до цього договору розуміються специфікації, рахунки та видаткові накладні, що видаються постачальником, які, крім беззаперечного доказу одержання товару покупцем, мають силу специфікацій.
У відповідності до пункту 1.4 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через представника постачальника за допомогою телефонного зв'язку, електронної пошти, факсимільного або поштового зв'язку на основі усного або письмового повідомлення.
За правилами пункту 2.2 Договору, Покупець оплачує товар, який поставляється згідно даного договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів, при цьому сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 180 робочих днів після приймання товару.
Відповідно до положень розділу 3 Договору, доставка товару здійснюється власними силами постачальника та за рахунок постачальника на склад покупця. Поставка товару здійснюється постачальником в строки, вказані покупцем в замовленні. Якщо такі строки не визначені в замовленні, то поставка товару здійснюється не пізніше 3 робочих днів після подачі замовлення. Дата прийняття товару, що вказана покупцем у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що передається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Товар та товаросупроводжувальні документи на товар, передбачені чинним законодавством, передаються уповноваженому представнику покупця.
На підтвердження факту поставки товарів за Договором, позивачем надано копії видаткових накладних, договори про фінансовий лізинг та транспортного обслуговування із заявками, товарно-транспортні-накладні, договір оренди приміщення, прибуткові накладні.
ТОВ «Імпекслайн ЛТД» виписало на адресу позивача податкові накладні.
Оплата за поставлений товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження позивачем надано копії платіжних інструкцій.
Слід зазначити, що придбані позивачем у контрагента ТОВ «Імпекслайн ЛТД» товари (дитячі іграшки) відповідають меті та цілям здійснення господарської діяльності позивача, з огляду на наступне.
Так, позивач здійснює діяльність, зокрема, у такому напрямку, як оптова торгівля товарами дитячого асортименту, в тому числі іграшками, дитячим одягом.
Згідно штатного розпису ПП «Євротой», затвердженого наказами від 29.12.2021 №4/К, від 29.07.2022 №3/К, у позивача наявна посада водія.
Відповідно до Договору про фінансовий лізинг від 26.03.2018 №8577.L.09.2503, укладеного між позивачем (лізингоодержувач) та ПАТ «Кредобанк» (лізингодавець), позивачу передано у власність автомобіль марки FIAT, модель DOBLO 2017 року випуску.
Також, між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено Договір транспортного обслуговування від 05.10.2021 №ЕВР 05/10-02, за умовами якого, Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньоукраїнському сполученні відповідно до узгоджених сторонами заявок.
Згідно наданих позивачем копій заявок від 24.01.2022, 05.10.2021, ними підтверджується звернення позивача до ФОП ОСОБА_1 про надання послуг з перевезення вантажу (дитячі іграшки) за маршрутом Київ-Одеса-Київ з адресою завантаження м. Одеса, вул. Стуса Василя, 2/1; адресою розвантаження м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
На підтвердження факту здійснення перевезень вантажу (дитячих іграшок), як власним транспортом, так і в рамках Договору транспортного обслуговування від 05.10.2021 №ЕВР 05/10-02, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних.
Придбаний позивачем у контрагента ТОВ «Імпекслайн ЛТД» товар оприбутковано на складі позивача за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9, відповідно до прибуткових накладних на склад.
Також, на підтвердження фактичної наявності товару (іграшок) на складі позивачем надано зроблені фотографії.
Як стверджує позивач, придбаний у ТОВ «Імпекслайн ЛТД» товар ним був в подальшому реалізований контрагентам: ТОВ «Маудау», ТОВ «Альфа-Забава», ТОВ «Вондерс Лайт», ЧП «ТФ «Антошка».
На підтвердження вищевказаного ПП «Євротой» надано копії договорів поставки, а саме: від 25.03.2021 №МД-Є-25/03, укладеного з покупцем ТОВ «Маудау»; від 14.07.2015 №1/11/15, укладеного з покупцем ТОВ «Альфа-Забава»; від 19.04.2011 №19/04, укладеного з покупцем ЧП ТФ «Антошка», а також, надано Договір реалізації товару від 10.08.2021 №10/08/21-03, укладений з отримувачем ТОВ «Вондерс Лайт».
Поставка товару підтверджується наданими позивачем видатковими накладними по зазначених контрагентах за серпень, вересень, жовтень та листопад 2022 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами реальність господарських операцій з ТОВ «Імпекслайн ЛТД», а тому, доводи апелянта про їх нереальність є безпідставними.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у місті Києві від 16.12.2022 №00376580702 та № 00376620702 та наявність підстав для їх скасування.
Щодо відшкодування судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Так, судом першої інстанції стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40500,00 грн.
Положення ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В силу вимог ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріали справи свідчать, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ПП «Євротой» надано:
- Договір про надання правової допомоги №42/2022 від 27.12.2022;
- Додаток №1 від 27.12.2022 до договору про надання правової допомоги №42/2022;
- акт-звіт наданої правової (правничої) допомоги від 01.05.2023, складений згідно умов пункту 3.1 Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №42/2022;
- платіжну інструкцію від 28.12.2022 №4808.
Згідно пункту 1 Договору про надання правової допомоги №42/2022 від 27.12.2022, укладеного між ПП «Євротой» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олександра Кротюка» (Бюро), Бюро зобов'язується надати Клієнту правову (правничу) допомогу, використовуючи усі законні способи і методи, відносно складеного Головним управлінням ДПС у місті Києві акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «ЄВРОТОЙ» від 10.11.2022 № 36370/26-15-07-02-02-03/33498485 (далі - Акт) та оскарження дій з проведення цієї документальної позапланової невиїзної перевірки, так і винесених за наслідком податкового повідомлення-рішення № 00376580702 від 16 грудня 2022 року.
Відповідно до пункту 1 Додатку №1 від 27.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №42/2022, Бюро надає Клієнту правову допомогу щодо оскарження в судовому порядку дій Головного управління ДПС з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Клієнта, за наслідком якої було складено акт № 36370/26-15-07-02-02-03/33498485, так і винесеного за її наслідком податкового повідомлення-рішення № 00376580702 від 16 грудня 2022 року.
Згідно пункту 2 Додатку №1 від 27.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №42/2022, сторони дійшли згоди що вартість 1 години роботи адвоката становить 3375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) гривень.
Пунктом 2.1 Додатку №1 від 27.12.2022 до Договору про надання правової допомоги №42/2022 передбачено, що сторони дійшли згоди, що незалежно від кількості витрачених годин, на надання Бюро правової допомоги Клієнту, вартість оплати правничої допомоги за цим додатком становить 40500 з врахуванням умов п. 3 цього додатку. Правнича допомога включає в себе консультації з приводу обставин вказаних в п. 1 цього додатку, підготовка та подання позовної заяви до суду, представництво інтересів Клієнта у відповідному суді з реалізацією всіх процесуальних прав та обов'язків Клієнта, отримання процесуальних рішень в суді, подання процесуальних документів до суду та інше за необхідності. Правнича допомога надається до отримання Клієнтом або Бюро рішення суду першої інстанції по суті спору.
У відповідності до акту-звіту наданої правової (правничої) допомоги від 01.05.2023, складений згідно умов пункту 3.1 Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №42/2022, витрачена кількість часу та зміст наданої правової допомоги ПП «Євротой»:
- первинна консультація клієнта 1 година;
- складання позовної заяви з додатками 7 годин;
- складання заяви на ухвалу суду від 06.03.2023 про відкриття провадження у справі №320/4843/23 з підготовкою витребуваних судом копій документів 1 година 40 хвилин;
- вивчення відзиву податкової служби на позов та складання відповіді на нього з додатками 3 години;
- складання процесуальних заяв (про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката), клопотань, супровідних листів, які направлялись до суду та відповідача 1 година 10 хвилин.
Всього 13 годин 50 хвилин.
Відповідно до пункту 2.1 Додатку №1 до Договору №42/2022 від 27.12.2022, до сплати підлягає сума 40500,00 грн. Оплата здійснена у повному обсязі один платежем.
Разом з тим, апелянт зазначає, що витрачена кількість годин на складання позовної заяви є неспівмірною з об'ємом позову, який загалом складено на 15 сторінках, з яких 2 займає перелік додатків.
На переконання апелянта, зазначений позивачем розмір заявленої правничої допомоги є безпідставним та необгрунтованим.
При цьому, апелянт вказує на необхідності при визначенні суми відшкодування враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Надаючи оцінку розміру витрат, заявлених до відшкодування на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».
Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, враховує, що: оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем за результатами перевірки господарських операцій позивача лише з одним контрагентом; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; ціна позову не є значною; справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на предмет позову, фактичний об'єм виконаної роботи, ціну позову, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 20 000,00 грн.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Приватного підприємства «Євротой» (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 8, кв. (офіс) 79, код ЄДРПОУ 33498485) судовий збір у розмірі 6119,00 грн (шість тисяч сто дев'ятнадцять грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року слід залишити без змін.
З приводу клопотання ПП «Євротой» у відзиві на апеляційну скаргу, згідно якого, позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.
Так, ПП «Євротой» на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції надано:
- Договір №42/2024 від 05.11.2024, укладений між ПП «Євротой» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олександра Кротюка» (Бюро);
- платіжну інструкцію №28 від 06.11.2024.
Пунктом 1 Договору №42/2024 від 05.11.2024 передбачено, що Бюро зобов'язується надати Клієнту правову (правничу) допомогу, використовуючи усі законні способи і методи, представляючи інтереси ПП «Євротой» у Шостому апеляційному адміністративному суді по справі 320/4843/23.
Відповідно до п. 2 Договору №42/2024 від 05.11.2024, вказана правова допомога полягає в наступному: надання правової інформації і роз'яснень з вказаного вище питання: складання заяв, скарг, відзиву на апеляційну скаргу, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта; представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях по справі 320/4843/23 в суді апеляційної інстанції.
Пунктом 3 Договору №42/2024 від 05.11.2024 визначено, що вартість правничої допомоги в суді апеляційної інстанції становить 20000 (двадцять тисяч гривень), що складає 50% від вартості правничої допомоги, наданої Бюро Клієнту в суді першої інстанції. Правнича допомога сплачується протягом 2 днів з дня укладення цього договору. Правнича допомога включає в себе зміст, передбачений п. 1, 2 цього Договору, а також опрацювання апеляційної скарги, підготовку відзиву на неї. представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Головне управління ДПС у м. Києві в судовому засіданні заперечувало проти стягнення вищевказаних витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, виходячи з їх завишеності та необґрунтованості.
Суд апеляційної інстанції, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги заперечення відповідача, враховує, що: адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу є необ'ємним за розміром.
Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складення та подання відзиву на апеляційну скаргу, а також, участь в одному судовому засіданні, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає зміні.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Приватного підприємства «Євротой» (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 8, кв. (офіс) 79, код ЄДРПОУ 33498485) судовий збір у розмірі 6119,00 грн (шість тисяч сто дев'ятнадцять грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Приватного підприємства «Євротой» (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 8, кв. (офіс) 79, код ЄДРПОУ 33498485) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Безименна Н.В.
Ключкович В.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 02.12.2024 р.