03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10980/23
Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2023 року №3468084-2407-1403.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має пільги щодо сплати земельного податку, оскільки є інвалідом другої групи. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2023 року №3468084-2407-1403.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідно до даних органів ДПС у фізичної особи ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0614 га, цільове призначення (02.01) для будівництва і обслуговування житлових будівель, госпунктомбудівель і споруд (міста-не більш як 0,10 га), сформовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 № 3468084-2407-1403 на суму 557,40 грн. Апелянт зазначає, що звільнення від обов'язку сплати земельного податку передбачено лише для відповідних категорій фізичних осіб, визначених пунктом 281.1 статті 281 Кодексу, які є власниками земельної ділянки або землекористувачами за земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, передбачених пунктом 281.2 статті 281 Кодексу. Вказує, що на дату формування податкового повідомлення-рішення заява, щодо застосування пільги до земельної ділянки, як інваліда ІІ групи від фізичної особи ОСОБА_1 не надходила. Вказує, що довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії по інвалідності видана ОСОБА_1 30.11.2023 (пів року після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення), що, на думку апелянта, унеможливлює прийняття її як доказу при розгляді даної справи. Підсумовуючи вищезазначене, на думку апелянта, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 №3468084-2407-1403 прийнято Відповідачем у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.
13 вересня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який зареєстровано судом 16.09.2024 року, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0614 га, цільове призначення (02.01) для будівництва і обслуговування житлових будівель, госпунктомбудівель і споруд, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
15.05.2023 року ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №3468084-2407-1403, яким нараховано позивачу суму податкового зобов'язання за 2023 рік у розмірі 557,40 грн. - земельний податок з фізичних осіб (а.с. 13).
Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 14 липня 2023 року на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2023 р. № 3468084-2407-1403, в якій просив скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення (а.с. 15).
За результатом розгляду скарги Державною податковою службою України були прийнято рішення від 11.08.2023 р. №22425/6/99-00-06-01-03-06, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2023 р. № 3468084-2407-1403 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 18-19).
Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є особою, на яку розповсюджуються приписи статті 281 Податкового кодексу України та яка підпадає до категорії осіб, які звільняються від сплати земельного податку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 ст.6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно з п. 7.3 ст.7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Згідно з підп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України(далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з п. 14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72.); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди (пп. 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп.14.1.74); плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147).
В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Згідно з пп. 270.1.1. п. 270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування платою за землю є: об'єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності.
Таким чином обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Положеннями п.287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до пп. 281.1.1 п. 281.1 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються: особи з інвалідністю першої і другої групи.
Згідно з пп. 281.2.2. п. 281.2 ст. 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара.
Згідно з пп. 284.2 ст.284 ПК України передбачено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради від 21.05.2021 року № 4/400 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 614 кв.м з цільовим призначенням відповідно до КВЦПЗ: В.02.02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку Департаменту архітекури та містобудування Миколаївської міської ради від 25.03.2020 №8652/12.01-47/20-2 (а.с. 10).
Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 649673 від 23.11.2022 р. ОСОБА_1 є особою з другою групою інвалідності. Інвалідність встановлена на строк до 01 грудня 2023 року. Дата чергового переогляду - листопад 2023 р. (а.с. 1).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є особою, на яку розповсюджується приписи статті 281 Податкового кодексу України та яка підпадає до категорії осіб, які звільняються від сплати земельного податку, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.05.2023 року №3468084-2407-1403, яким позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб у розмірі 557,40 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів апелянта про те, що довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії по інвалідності видана ОСОБА_1 30.11.2023 (пів року після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення), що, на думку апелянта, унеможливлює прийняття її як доказу при розгляді даної справи, такі доводи колегія суддів вважає помилковими, оскільки як встановлено судами вище, зазначена довідка видана 23.11.2022 року, інвалідність встановлена на строк до 01 грудня 2023 року.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик