П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13544/24
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 420/13544/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року представник ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000165/1 від 09.03.2024;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000306 від 09.03.2024;
- стягнути з ОДЕСЬКОЇ МИТНИЦІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13.08.2024 у справі № 420/13544/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000165/1 від 09.03.2024.
Визнав противоправною та скасував картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000306 від 09.03.2024.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» суму сплаченого судового збору в розмірі 4 844 грн. 80 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2024 ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі - позивач) на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020, звернулось до відповідача - Одеської митниці (далі - відповідач), у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 24UA500500008265U1 від 09.03.2024, (далі - МД)), а саме Товар - апельсин свіжий, сорту VALENCIA, вагою 24 128,00 кг (нетто), країна виробництва - Єгипет.
Після подання Декларантом МД, відповідачем було відправлено Декларантові повідомлення, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.
У відповідь Декларантом надіслано лист №0903-2 від 09.03.2024 (далі - Лист), разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 17.02.2024 (далі - Прайс-лист), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-13/03-2024 від 08.03.2024 (далі - Висновок експерта); розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 18.02.2024 (далі - Калькуляція), копія митної декларації країни відправлення № -21250-1-351-2024- від 18.02.2024 (далі - Експортна декларація), та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.
09.03.2024 Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000165/1 від 09.03.2024, а згодом - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000306 від 09.03.2024.
Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару збільшено до USD 24 152,13, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 12 419,20.
Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості, а саме було доплачено за Товар ПДВ в розмірі 89 366,43 грн.
У Рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості відповідачем зазначено наступне:
« 1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) в СМR від 06.03.2024 № 059 зазначено, що перевізником є FOP «Riabtsov Andrii», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «AGROTRANS LOGISTIC»;
3) в сертифікаті про походження форми А від 24.02.2024 № A1121344, зазначено реквізити коносаменту, який був виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікату про походження коносаменту ще не існувало..».
Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке: « 09.03.2024 декларантом ТОВ «ОТОМАН» надіслано прайс-лист від 17.02.2024 б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 08.03.2024 № 20-13/03-2024, калькуляцію від 18.02.2024 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 18.02.2024 № -21250-1-351-2024-, лист ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" від 09.03.2024 № 0903-2 з переліком документів для підтвердження митної вартості та надісланих додаткових документів та яким повідомлено митний орган, що жодних документів надіслано не буде. У додатково надісланому висновку експерта щодо ціни на товар від 08.03.2024 №№ 20-13/03-2024 експертом вказується лише метод здійснення оцінки з посиланням на використані інформаційні джерела без зазначення числових даних щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваними, вихідних даних, які підтверджують розрахунок експерта, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від 18.02.2024 № -21250-1-351-2024- фактурна вартість (46062,08) не відповідає фактурній вартості (48486,40) згідно комерційного інвойсу від 18.02.2024 № 224051. Крім того, в копії митної декларації країни відправлення зазначено код товару, який відмінний від того, що заявлений в поданій до митного оформлення митній декларації та відсутні реквізити на будь-які товаросупровідні документи (інвойс, контракт), відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано..».
Як наслідок, відповідачем було прийнято Картку відмови, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному: «РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст. 52-55 МКУ. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000165/1 від 09.03.2024, Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4495-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ».
Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення відповідача та картка відмови є протиправними звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).
Зазначені положення зобов'язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 09.03.2024 ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі - позивач) на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020, звернулось до відповідача - Одеської митниці (далі - відповідач), у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 24UA500500008265U1 від 09.03.2024, (далі - МД)), а саме Товар - апельсин свіжий, сорту VALENCIA, вагою 24 128,00 кг (нетто), країна виробництва - Єгипет.
Після подання Декларантом МД, відповідачем було відправлено Декларантові повідомлення, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
У відповідь Декларантом надіслано лист №0903-2 від 09.03.2024 (далі - Лист), разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 17.02.2024 (далі - Прайс-лист), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-13/03-2024 від 08.03.2024 (далі - Висновок експерта); розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 18.02.2024 (далі - Калькуляція), копія митної декларації країни відправлення № -21250-1-351-2024- від 18.02.2024 (далі - Експортна декларація), та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.
09.03.2024 Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000165/1 від 09.03.2024, а згодом - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000306 від 09.03.2024.
Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару збільшено до USD 24 152,13, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 12 419,20.
Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості, а саме було доплачено за Товар ПДВ в розмірі 89 366,43 грн.
У Рішенні про коригування в якості підстави для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості відповідачем зазначено наступне:
« 1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) в СМR від 06.03.2024 № 059 зазначено, що перевізником є FOP «Riabtsov Andrii», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «AGROTRANS LOGISTIC»;
3) в сертифікаті про походження форми А від 24.02.2024 № A1121344, зазначено реквізити коносаменту, який був виданий лише 29.02.2024, тобто на момент видачі сертифікату про походження коносаменту ще не існувало..».
Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке: « 09.03.2024 декларантом ТОВ «ОТОМАН» надіслано прайс-лист від 17.02.2024 б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 08.03.2024 № 20-13/03-2024, калькуляцію від 18.02.2024 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 18.02.2024 № -21250-1-351-2024-, лист ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" від 09.03.2024 № 0903-2 з переліком документів для підтвердження митної вартості та надісланих додаткових документів та яким повідомлено митний орган, що жодних документів надіслано не буде. У додатково надісланому висновку експерта щодо ціни на товар від 08.03.2024 №№ 20-13/03-2024 експертом вказується лише метод здійснення оцінки з посиланням на використані інформаційні джерела без зазначення числових даних щодо вартості товарів, які порівнюються з оцінюваними, вихідних даних, які підтверджують розрахунок експерта, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення від 18.02.2024 № -21250-1-351-2024- фактурна вартість (46062,08) не відповідає фактурній вартості (48486,40) згідно комерційного інвойсу від 18.02.2024 № 224051. Крім того, в копії митної декларації країни відправлення зазначено код товару, який відмінний від того, що заявлений в поданій до митного оформлення митній декларації та відсутні реквізити на будь-які товаросупровідні документи (інвойс, контракт), відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано..».
Надаючи оцінку вказаним зауваженням митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів виходить з такого.
Щодо відсутності інформації про вартість упаковки.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 22/22 від 21.03.2022 (далі - Контракт), обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Отже, відповідно до умов зазначеного контракту обов'язок пакування покладається на постачальника Товару - Фірму «DASHTRADE B.V.» (далі - Постачальник), та при поставці Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали.
З наведеного виходить, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування. Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а отже, за правилами частини 10 статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
До того ж, позивачем до митного оформлення надавалась Калькуляція, в якій зазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
За наведеного, суд першої інстанції правильно виснував про те, що відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодування з боку Позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в Листі Декларанта, що було проігноровано відповідачем під час митного оформлення товарів.
Щодо зауважень митниці до вантажної накладної (CMR).
Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивач під час митного оформлення товарів надавався договір № 126 від 12.02.2024 на послуги перевезення, укладений між ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» та AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.L.
Відповідно до абз. 19 п. 1.1 Договору «Експедитор має право залучати до перевезення третіх осіб, відповідаючи при цьому за їх дії, як за свої власні» та відповідно до пп. 3.4.1 «Для виконання своїх зобов'язань, за цим Договором, Експедитор має право залучати третіх осіб. При цьому Експедитор несе відповідальність за дії осіб, що залучаються ним до виконання обов'язків, як за свої власні».
Положеннями пункту 3.3.2 Договору встановлено, що «Обовязки Експедітора: Здійснити підбір перевізників, що мають всі необхідні дозвільні документи (ліцензії), і укласти від свого імені договори на перевезення вантажів для виконання заявок Замовника.».
З наведеного виходить, що Експедитор залучив до перевезення на підставі абз. 19 п. 1.1 та пп. 3.4.1 Договору третю особу - ФОП ОСОБА_1 , англомовний штамп якого був проставлений в графі 16 вантажної накладної.
Згідно з положеннями того ж пункту Договору ТОВ "Дунайська Імпортна Компанія" не має жодних зобов'язань перед третіми особами, що залучені Експедитором, а має лише зобов'язання перед самим Експедитором.
Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок фактуру № AGRO240258 від 07.03.2024 на ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія», який підтверджує витрати на доставку товару.
Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що позивачем при митному оформленні товарів було подано до митного органу перелік документів, з якого можна було достовірно встановити всі складові митної вартості Товару та їх чисельні значення, які підлягають перевірці, зокрема й таку складову, як транспортні витрати на доставку Товару до місця його ввезення на митну територію України.
Щодо зауважень митниці до сертифікату походження.
Як вбачається з матеріалів справи, в сертифікаті походження зазначено номер коносаменту 236458162, який в той самий час є номером бронювання контейнера (контейнер-місця) на судні морського перевізника, який присвоюється заздалегідь, тобто до дати фактичної видачі коносаменту (релізу) вантажоодержувачу.
Водночас, 25.02.2024 - є датою фактичного навантаження контейнера з товаром на судно перевізника.
Поміж тим, як правильно акцентував суд першої інстанції, наведений аргумент відповідача до транспортних документів не впливає на митну вартість та не свідчить про її заниження декларантом.
Щодо зауважень митниці про те, що висновок експерта має інформативний характер.
Колегія суддів критично оцінює наведені зауваження митного органу та зауважує, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16.
Щодо зауважень митниці до експортної декларації.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відмінність фактурної вартості Товару в Експортній декларації від ціни, що зазначена в Інвойсі, спричинена об'єктивними чинниками, а саме оформлення Експортної декларації здійснювалося виробником Товару та вантажовідправником - юридичною особою «PURE CITY FOR AGRICULTURE CROPS AND EXPORT», а не Постачальником.
Тобто в Експортній декларації вказана та сума, яку Постачальник мав сплатити виробнику, але до Позивача це жодного стосунку не має, адже контрагентом Позивача є саме Постачальник, який здійснив поставку Товару Позивачу із закладенням своєї доданої вартості, що і відобразилося в інвойсі у вигляді вищезгаданої різниці.
Отже, факт наявності різниці між фактурною вартістю товару в Експортній декларації та ціни Товару, що вказана в інвойсі, жодним не свідчить на користь того, що Декларантом було невірно визначену митну вартість Товару.
При цьому, суд враховує, що вартість Товару, яка вказана в Експортній декларації є меншою від тієї, що вказана в інвойсі. Тобто виходячи з ціни, яка вказана в інвойсі, Позивачем і так було сплачено митні платежі в більшому розмірі, аніж вони б були сплачені виходячи із фактурної вартості, що зазначена в Експортній декларації.
Відтак, як слушно зауважив суд першої інстанції, в такому випадку посилання відповідача на вищезгадану цінову різницю, як на підставку для коригування митної вартості в бік збільшення, суперечить законам логіки та є необґрунтованими.
Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення».
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
При цьому, декларант або уповноважена особа не несуть відповідальність за заповнення митної декларації країни відправлення.
Тотожних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 20.09.2023 у справі № 815/6803/17.
Щодо доводів митного органу про відмінність коду товару в експортній митній декларації з заявленим позивачем кодом товару УКТ ЗЕД.
Апеляційний суд зазначає, що в графі 33 митної декларації зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Натомість, експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару - в Єгипті у відповідності до законодавства Єгипту, без застосувань норм українського законодавства, зокрема УКТ ЗЕД.
Відтак, коди товару в зазначених вище документах визначаються за різними правилами, тому відмінність кодів не можна вважати за розбіжність.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, вказані вище доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Також, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000165/1 від 09.03.2024 відповідачем використано для коригування митної вартості товару митні декларації № UA500500/2024/008167 від 08.03.2024.
Проте, спірне рішення містить лише посилання на таку митну декларацію, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.
Також відповідачем не зазначено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіх проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 420/13544/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк