П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14518/24
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 420/14518/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 21560500019067 від 10.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії згідно зі ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 06 жовтня 2023 року перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу і заробітної плати (доходів) період роботи за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі» на підставі наданих Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Одеській області документів і здійснити відповідні виплати з урахуванням вже отриманих сум;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 9500 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.10.2023 позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Одеській області щодо перерахунку пенсії, згідно ст. 40 Закону України № 1058-ІV, разом із заявою надано архівну довідку про стаж від 23.06.2023 №136, довідку про заробітну плату від 23.06.2023 №157 за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі». Проте рішенням від 10.10.2023. №21560500019067 відповідачем було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки довідки мають бути підтверджені первинними документами. Вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає, вважає його незаконним та необґрунтованим. Вважає, що є підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення.
Відповідач зазначає, що 10.10.2023 позивачем було отримано рішення про відмову, а до суду звернувся 13.05.2024, що перевищує шестимісячний строк звернення.
Щодо суті заявлених позивачем вимог відповідач вказує, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами, тому підстав для проведення перерахунку пенсії немає.
У відповіді на відзив від 28.06.2024 представник позивача зазначив, що із наведеними у відзиві обставинами він не погоджується. Навів аналогічні доводи тим, що зазначені у позовній заяві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.08.2024 у справі № 420/14518/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 21560500019067 від 10.10.2023 року про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії згідно зі ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2023 року перерахунок та виплату пенсії із урахування довідки про заробітну плату від 23.06.2023 №157 за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській телефонній мережі» на підставі ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково не врахував, що Головним управлінням було виявлено, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами, тому підстав для проведення перерахунку пенсії немає;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи;
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з розрахунком стажу, наявним в матеріалах пенсійної справи, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років, 11 місяців, 3 дні.
До страхового стажу зараховано спірний період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі» м. Ашхабад, Туркменістан, що підтверджується матеріалами пенсійної справи, зокрема формою РС-право, (аркуш пенсійної справи № 16).
06.10.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до територіального органу Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо перерахунку пенсії, згідно зі ст. 40 Закону України № 1058-ІV.
До заяви надано архівну довідку про стаж від 23.06.2023 № 136, довідку про заробітну плату від 23.06.2023 № 157 за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі».
Довідка про заробітну плату містить інформацію щодо заробітної плати ОСОБА_1 за період з 1987 року до 1991 року включно, а також про те, що цей заробіток має враховуватись при нарахуванні пенсії, та щодо відрахування із сум заробітку до Фонду державного соціального страхування, до пенсійного фонду за встановленими тарифами відповідних внесків.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.10.2023 № 21560500019067 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із необхідністю підтвердження довідки про заробітну плату за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі» первинними документами.
Таким чином спірні правовідносини виникли у зв'язку із відмовою позивачеві у перерахунку пенсії із урахуванням довідки про заробітну плату за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі».
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), яка підписана, зокрема Україною та Туркменістаном, пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Суд встановив, що у відповідності до означеної угоди, стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, мають враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Таким чином, суд виснував, що відповідач неправомірно не здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про заробітну плату від 23.06.2023 №157 за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській телефонній мережі», оскільки обов'язок щодо проведення перевірки довідок наданих позивачем покладений на ГУ ПФУ в Одеській області, а необхідність проведення перевірки первинними документам не може спростовувати відомості які зазначені в довідці, а також створювати для пенсіонера наслідки у вигляді позбавлення права на належний розмір пенсії.
З приводу стягнення судових витрат у вигляді правничої допомоги суд вказав, що співмірним розміром зі складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг суму витрат у розмірі 5000,00 грн.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Призначення та перерахунок пенсій в органах Пенсійного фонду України проводиться у відповідності до вимог Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-1V, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно зі ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі Інструкція № 162).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 2.1 Порядку № 22-1 страховий стаж підтверджується документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Відповідно до п. 1 статті 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, стаж позивача за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській міській телефонній мережі». підтверджується архівною довідкою про стаж від 23.06.2023 № 136, довідкою про заробітну плату від 23.06.2023 № 157.
Разом з тим, довідка про заробітну плату від 23.06.2023 № 157 містить інформацію щодо заробітної плати ОСОБА_1 за період з 1987 року до 1991 року включно, а також про те, що цей заробіток має враховуватись при нарахуванні пенсії, та щодо відрахування із сум заробітку до Фонду державного соціального страхування, до пенсійного фонду за встановленими тарифами відповідних внесків.
13 березня 1992 р. України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі також - Угода від 13.03.1992).
29.11.2022. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.08 р. № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території інших держав, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 р. в справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Таким чином, із урахування довідки про заробітну плату від 23.06.2023 №157, період роботи позивача з 01.01.1987 по 31.12.1991 у ЗАТ “Ашхабадській телефонній мережі підлягає зарахуванню до страхового стажу.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 21560500019067 від 10.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку в частині визначенні суми відшкодування витрат у розмірі 5 000 грн, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Колегія суддів відхиляє наведені посилання скаржника з огляду на таке.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Так, в даному випадку, на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції було надано: договір про надання адвокатських послуг, квитанцію на 9500,00 грн, детальний опис робіт.
За умовами договору вартість адвокатських послуг визначається у п.4.1. та складає 9500,00 грн, з яких: збір інформації, консультація, складання позовної заяви тощо.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, враховуючи складність цієї категорії справ та обсяг наданих адвокатом послуг, апеляційний суд вважає суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надана оцінка в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 420/14518/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк