П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15105/24
Головуючий І інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 14.08.2024р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.05.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Черкаській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 15.05.2024р. №951230128581 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Т ДСА України в Одеській області від 10.04.2024р. за №1375/24-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити з 01.02.2024р. перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до довідки ТУ ДСА України в Одеській області від 10.04.2024р. №1375/24-вих про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправними, суперечать Конституції України і Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та грубо порушують його конституційне право на належне матеріальне забезпечення (як гарантію незалежності та недоторканості суддів).
Відповідач, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 15.05.2024р. №951230128581. Зобов'язано відповідача здійснити з 01.02.2024р. перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Одеській області від 10.04.2024р. №1375/24-вих про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., із урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ПФУ в Черкаській області 08.10.2024р. подало апеляційну скаргу про те, в якій зазначило про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Черкаській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
25.09.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
У період з 01.09.2002р. по 14.11.2017р. згідно з Указом Президента України від 13.08.2002р. №712/2002 та постанови Верховної Ради України від 11.12.2008р. №647-VI позивач - ОСОБА_1 перебував на посаді судді Кодимського районного суду Одеської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.11.2017р. №3673/о/15-17 позивача звільнено з посади судді Кодимського районного суду Одеської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З часу звільнення у відставку позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2020р. у справі №420/10007/20, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА України в Одеській області від 28.02.2020р. за №5-584/20/2 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якої (винагороди) станом на 19.02.2020р. складав - 94590 грн.
До теперішнього часу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці нараховується та виплачується позивачеві виходячи із розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 28.02.2020р. №5-584/20/2, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області від 16.01.2021р. №599-130/0-02/8-1500/21.
10.04.2024р. ТУ ДСА України в Одеській області позивачу видано нову довідку №1375/24-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р., розмір якої склав - 136260 грн., що є більшим від розміру суддівської винагороди, вказаної в довідці цього ж ТУ ДСА від 28.02.2020р. №5-584/20/2.
У зв'язку зі збільшенням розміру суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 07.05.2024р. позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області з письмовою заявою по перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності дана заява розглянута відповідачем - ГУ ПФУ в Черкаській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 15.05.2024р. №951230128581 позивачу відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку, та зазначено, що про наявність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів місцевих та апеляційних судів та необхідність підготовки списків з числа зазначених осіб, щомісячне грошове утримання яких підлягає перерахунку, не надходило. Враховуючи викладене, правові підстави щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024р. відсутні.
Позивач, вважаючи рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 15.05.2024р. №951230128581 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 28.02.2020р. №5-584/20/2 протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості і доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є саме створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Так, визначені і закріплені нормами Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України таі є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішеннях від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 01.12.2004р. №19-рп/2004, від 11.10.2005р. №8-рп/2005, від 22.05.2008р. №10-рп/2008, від 03.06.2013р. №3-рп/2013, а також від 04.12.2018р. №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, серед іншого, їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого чітко узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що даний Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
За правилами ч.2 ст.4 Закону №1402-VIII, зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 30.09.2016р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016р. №1401-VIII.
Законом №1401-VIII, серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст.135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч.2 с.т130 Конституції України.
Пунктом 1 ч.3 та п.3 ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту, серед інших, у розмірі 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення і врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV, згідно зі ст.1 якого, прожитковим мінімумом вважається вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті вищенаведених положень Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 грн., з 1 липня - 2379 грн., з 1 грудня - 2481 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік», також встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., в той час як прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024р. становить 3028 грн..
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Разом із тим, вказані вище Закони фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.
Означені вище Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу і Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена нормами Закону №1402-VIII (постанови від 10.11.2021р. у справі №400/2031/21, від 30.11.2021р. у справі №360/503/21, від 02.06.2023р. у справі №400/4904/21, від 13.07.2023р. у справі №280/1233/22, від 24.07.2023р. у справі №280/9563/21, від 25.07.2023р. у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023р. у справі №240/2978/22).
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024р. (3028 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., на підставі ст.7 Закону №1982-IX та ст.7 Закону №2710-IX, є неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону №1402-VIII, а тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.07.2023р. у справі №240/3795/22.
Практика Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Як уже встановлено судами обох інстанцій, відповідно до довідки від 10.04.2024р. за №137524-вих ТУ ДСА України в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці з розрахунку суддівської винагороди станом на 01.01.2024р. суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 136260 грн., у тому числі: посадовий оклад - 90840 грн.; доплата вислугу років у розмірі 50% окладу - 45420 грн..
Відтак, саме зазначена довідка є свідченням того, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є такою, що визначена у значно більшому розмірі, ніж у довідці, на підставі якої йому проведено перерахування щомісячного довічного грошового утримання під час проведення попереднього перерахунку.
У силу п.п.1-8 розділу IV «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами ПФУ» (затв. постановою правління ПФУ від 25.01.2008р. за №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII, ч.2 ст.27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) ПФУ повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, ДСА України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
ПФУ протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання.
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надходження інформації ПФУ складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього ж Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам ДСА України.
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, і не пізніше 10 (десяти) днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або ж про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. При цьому, орган, який приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 (десяти) днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, описаний механізм зумовлює обов'язок пенсійного органу здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді.
Колегія суддів вкотре наголошує, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу і необхідністю захисту права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Враховуючи викладене вище у сукупності, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи відповідача, адже судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повний текст постанови виготовлено: 02.12.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко