П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16568/24
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
01.10.2024 року;
Суддя І інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду 01 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.05.2024 року ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.06.2024 перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року по справі №420/34728/23 пенсії (з урахування надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) максимальним розміром.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.06.2024 без обмеження її максимальним розміром.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.06.2024 максимальним розміром.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.06.2024 без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення у даній справі набрало законної сили 19.07.2024 року та звернуто до примусового виконання у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1.
12.09.2024 року ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України подав суду першої інстанції заяву, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року по справі №420/16568/24, та такими, що продовжують порушення прав позивача, підтверджені зазначеним рішенням суду, щодо виплати з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.06.2024 перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року по справі №420/34728/23 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) максимальним розміром, та здійсненні виплати пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.06.2024 в розмірах, що є значно меншими тих, у яких пенсія позивача була перерахована з вказаних дат внаслідок її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року по справі №420/34728/23.
В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що під час виконання рішення суду у даній справі Управління порушило вимоги статті 13 Закону №2262, Постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185, здійснивши перерахунок пенсії, виходячи з 70% основного розміру пенсії замість 89%, встановлених під час призначення позивачеві пенсії, та виключивши зі складу пенсії індексацію базового ОСНП за 2022-2024 роки. При цьому, позивач наголошує на тому, що рішення у цій справі не передбачає здійснення будь-якого іншого перерахунку пенсії та спрямоване на захист його прав на виплату вже перерахованої пенсії у повному обсязі, однак без обмеження пенсії максимальним розміром. Тому, дії Управління направлені на штучне зменшення розміру пенсії позивача, є явно незаконними і вкотре порушують права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду 01 жовтня 2024 року заяву позивача залишено без задоволення.
Залишаючи вимоги позивача без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що питання відсоткового значення розміру пенсії позивача не було предметом судового розгляду цієї адміністративної справи та при розгляді даної справи вказаним обставинам не надавалась правова оцінка. Отже свій висновок суд мотивував тим, що при вирішенні питання про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними стосовно неналежного виконання рішення суду, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, процесуальна процедура вирішення питання протиправності дій/бездіяльності відповідача у справі виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення і не допускає вирішення спору повторно. Потреба у постановлені судом окремої ухвали за наслідком розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України може бути зумовлена виключно діями або бездіяльністю, що свідчать про умисне ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення.
В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірне питання, та обставинам справи і помилково не враховано, що попередньо Управлінням вже здійснено позивачеві перерахунок пенсії, визначено її розмір, а рішення у цій справі спрямоване на виплату пенсії у повному обсязі і без обмеження пенсії максимальним розміром. Наполягає на тому, що у спірних правовідносинах не виникає нового спору між сторонами, натомість з набрання чинності рішенням у цій адміністративній справі позивач мав цілком легітимні очікування на виплату пенсії у повному гарантованому обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 6 вказаної статті КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративний суд, який, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяє реалізації конституційних засад обов'язковості судового рішення.
На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.
Так, Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб'єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом на стадії судового контролю за виконанням рішення.
Апеляційний суд враховує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.03.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.06.2024 без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.
Оспорюваною у цій справі була протиправність дій Управління, що виразились у застосуванні положень Закону №3668 при визначенні розміру пенсії до виплати і обмеженні пенсії максимальним розміром.
Згідно представлених розрахунків з пенсійної справи, на виконання рішення Управління за спірний період провело позивачеві перерахунок раніше призначеної пенсії. Зміст цих розрахунків не дає підстав стверджувати про повторне застосування Управлінням положень Закону №3668 та обмежень максимальним розміром пенсії позивача, встановлених цих законодавчим актом.
Натомість, Управлінням при перерахунку пенсії здійснило розрахунок пенсії, виходячи з 70% основного розміру пенсії замість 89%, встановлених під час призначення позивачеві пенсії, та не врахувало у складі пенсії індексацію базового ОСНП, встановлених у відповідних періодах Постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185.
Саме із проведенням розрахунку пенсії у такий спосіб не погоджується позивач, вказуючи на допущення відповідачем порушень вимог спеціального законодавства - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та звуження його прав на пенсію у повному і належному розмірі.
Надаючи правову оцінку вимогам заявника, повторюючись, колегія суддів звертає увагу на те, що судовий контроль в порядку статті 383 КАС України спрямований на забезпечення виконання рішення за результатом вирішення публічно-правового спору та правомірності дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, вчинених/прийнятих на виконання рішення в адміністративній справі.
Отже, для застосування вказаних заходів судового контролю має мати місце саме факт протиправності дій суб'єкта владних повноважень, тобто дій, які не відповідають способу та порядку, визначеним у відповідному судовому рішенні.
При цьому, як вже зазначалось, оспорюваною у даній справі була протиправність дій Управління щодо застосування положень Закону №3668 при визначенні розміру пенсії до виплати і обмеженні пенсії максимальним розміром. Як свідчать представлені учасниками докази, при перерахунку пенсія позивача не обмежена максимальним розміром.
Разом з цим, у цій справі не оспорювались дії Управління, що виразились у порушенні вимог статті 13 Закону №2262, Постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 при обчисленні і виплаті пенсії.
У зв'язку із чим, колегія суддів має погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги заявника виходять за межі виконання рішення та не підтверджують протиправність дій Управління, вчинених на виконання рішення саме у цій адміністративній справі.
Оскільки на виконання судового рішення в цій адміністративній справі відповідачем вчинені дії відповідно до покладеного судом на відповідача зобов'язання, а незгода позивача із порядком розрахунку пенсії виходить за межі спірних правовідносин у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача та необхідність залишення заяви без задоволення.
З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду 01 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв