03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4907/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (суддя Новікова І.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області по несплаті пенсії позивачці на визначений нею банківський рахунок та стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними та дискримінаційними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити недоотримані пенсійні кошти з 07.10.2009 по 30.11.2016 та поновити виплату пенсії позивачці з 01.02.2020 на визначений нею банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивачки з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області по несплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 недоотримані пенсійні кошти з 07.10.2009 по 30.11.2016 на визначений нею банківський рахунок в АТ «Ощадбанк». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Представник позивача оскаржив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. УПФУ зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 на картковий рахунок, адже останньою не були подані належні документи для позитивного вирішення цього питання. Представник позивача, в свою чергу, зазначає, що відповідачем неправомірно призначено виплату пенсії за старою адресою реєстрації ОСОБА_1 , адже УПФУ достеменно відомо, що остання виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Неправомірні дії УПФУ призвели до повторного припинення виплати пенсії, а тому відповідач має самостійно усунути таке порушення, без відповідного звернення пенсіонера.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.02.1993 отримувала пенсію за віком.
З 09.12.1993 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії в зв'язку з виїздом на постійне проживання до Ізраїлю.
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 334/3461/17(2-а/334/397/17), зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити пенсію за віком ОСОБА_1 з 20 січня 2017 року.
Відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у справі № 280/10572/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 30.11.2016, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення представника позивача ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 19.05.2023 за № 0800-0202-8/30245 повідомило, що на виконання постанови ВС у справі № 334/3461/17 ОСОБА_1 було поновлено пенсію за віком з 20.01.2017, яку вона отримувала через установу уповноваженого банку по 31.01.2020. З 01.02.2020 виплата пенсії проводилась через поштове відділення в зв'язку з надходженням від баку інформації щодо неотримання пенсійних коштів протягом 12 місяців. У зв'язку з неотриманням ОСОБА_1 пенсії протягом 6 місяців, УПФУ прийнято рішення про призупинення її виплати з 01.08.2020. Для поновлення пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися до сервісного центру з заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та наданням оригіналів необхідних документів, визначених Порядками №№ 22-1 та 1596.
Представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до УПФУ з заявою, датованою 26.02.2021, про поновлення пенсії на поточний банківський рахунок.
Листом від 27.11.2023 за № 0800-0202-8/86752 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило ОСОБА_2 , що подана заява не відповідає вимогам Постанови № 1596, зокрема, відсутнє ПІБ уповноваженого представника банку, який здійснив ідентифікацію клієнта під час відкриття рахунку.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 на поточний рахунок, який відкрито в АТ «Ощадбанк», представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 вказаного Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 права на поновлення виплати пенсії за віком незалежно від того, що остання постійно проживає в Ізраїлі.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п. 2.25 Порядку, до заяви про виплату пенсії у зв'язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
Як встановлено судом, позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на законодавчому рівні залишається неврегульованим питання щодо порядку звернення громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення (перерахунок) чи поновлення виплати пенсії.
Проте вказана обставина не може бути підставою для відмови в реалізації громадянином України прав та законних інтересів, а тому, за умови відсутності визначеного порядку, особа може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою через представника.
Також суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправну бездіяльність щодо не поновлення позивачеві пенсії з підстав, викладених у листі УПФУ від 27.11.2023, адже відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Згідно з п. 8 Порядку № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Пунктом 10 Порядку № 1596 передбачено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що заява про виплату пенсії може бути подана як безпосередньо до органу Пенсійного фонду України, так і через установи уповноваженого банку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Додатком 1 до Порядку № 1596 є зразок заяви про виплату пенсії або грошової допомоги, який містить, у тому числі, таку вимогу, як ПІБ та підпис уповноваженого представника банку.
Водночас, згідно з приміткою цього ж Додатку, ці відомості зазначаються у випадках подання заяви через установу уповноваженого банку.
У спірних правовідносинах відповідна заява була подана представником позивача безпосередньо до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, що не заперечується відповідачем.
Відтак, зауваження відповідача, що заява не містила всі необхідні реквізити, а саме, ПІБ уповноваженого представника банку, суперечать приписам Порядку № 1596.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, як то необхідність додаткової ідентифікації особи пенсіонера, колегія суддів не вважає такими, що підлягають оцінці в межах розгляду даної справи, адже така обставина не була підставою для відмови в поновленні пенсії.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає й невірним висновок суду першої інстанції, що подана представником позивача заява про поновлення виплати пенсії не відповідає вимога чинного законодавства, адже суд першої інстанції фактично вдався до оцінки обставин, які не були покладені в основу відмови в поновленні пенсії.
Більш того, висновок суду першої інстанції, що представником не було надано документу, який би підтверджував особу позивача та її громадянство, взагалі не ґрунтується на нормах матеріального права, адже пунктом 2.25 Порядку № 22-1 від 25.11.2005 встановлено, що до заяви про виплату пенсії у зв'язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
Відповідно, за висновком суду апеляційної інстанції, один з перелічених документів може бути поданий пенсіонером також до заяви про поновлення виплати пенсії, що в повній мірі було дотримано позивачем.
Таким чином, належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання УПФУ поновити виплату пенсії з 01.02.2020.
Натомість, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, адже на час звернення до суду з даним позовом відсутні підстави вважати, що в цій частині законні права та інтереси позивача можуть бути порушеними, тоді як процесуальний закон встановлює, що судовому захисту підлягають лише порушені права та інтереси особи, іншими словами, спір не може бути вирішений судом на майбутнє.
Отже, названі позовні вимоги заявлені представником позивача передчасно.
Також суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими та доведеними з боку апелянта доводи щодо наявності в діях/бездіяльності відповідача ознак дискримінації, на підставі антисемітизму, відносно позивача.
Суд апеляційної інстанції наполегливо радить представнику позивача ОСОБА_2 утриматися від таких необґрунтованих та недоведених належними доказами висловів у бік державних органів та суду, адже такі дії не відповідають адвокатській етиці та наносять вагому шкоду авторитету самій Державі Україна.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року в адміністративній справі № 280/4907/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з 01.02.2020.
Позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.02.2020 на визначений нею банківський рахунок в АТ «Ощадбанк».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн 44 коп.
Постанова набирає законної сили з 03 грудня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 03 грудня 2024 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров