Постанова від 03.12.2024 по справі 340/2443/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2443/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі №340/2443/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 лютого 2022 року № 1100-0306-8/9717 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію на пільгових умовах, як члену сім'ї померлого годувальника після смерті ОСОБА_2 , відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів пенсії по інвалідності в порядку статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2022 року;

- допустити негайне виконання постанови суду в межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на АЕС 2 категорії, смерть якого настала від захворювання, пов'язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З січня 2021 року позивач отримувала пенсію у разі втрати годувальника - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 21.02.2022 року позивач отримала повідомлення від відповідача про те, що виплату їй пенсії, у зв'язку із втратою годувальника, припинено, оскільки її померлий чоловік мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої, а не першої категорії. Запропоновано позивачу повернути зайво виплачені кошти в сумі 21 008,67 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому й звернулася до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, формалізовані листом від 21 лютого 2022 року № 1100-0306-8/9717, щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати державної пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Поновлено ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії на пільгових умовах, як члену сім'ї померлого годувальника після смерті ОСОБА_2 , відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів пенсії по інвалідності, починаючи з 01 січня 2022 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за життя не набув статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, тому право позивача на переведення та обчислення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

09 листопада 1972 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 набув статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, із інвалідністю 1 групи (захворювання загальне).

11 січня 2018 року, згідно із експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №52 від 11 січня 2018 року, захворювання ОСОБА_2 визнане таким, що пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 , виданим Глодоською сільською радою Новоукраїнського району.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 17.07.2018 № 10503 захворювання ОСОБА_2 , що призвело до його смерті (злоякісне новоутворення шлунку), пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

03 лютого 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із письмовою заявою про переведення її на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки її чоловік - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасник ліквідації аварії Чорнобильської катастрофи 2 категорії, інвалід 1 групи, захворювання якого пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До вказаної заяви позивач додала такі документи:

- довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.02.2000 № 51/1/2390 про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 26.10.1987 по 18.01.1988;

- посвідчення ліквідатора ЧАЕС у 1987 II категорії (Серії НОМЕР_2 ) видане 19.01.1993;

- виписку з акту MCEK 12 AAA № 617426 про встановлення I групи інвалідності загального захворювання з 15.11.2017, видана 23.11.2017 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- військовий квиток № НОМЕР_3 від 28.11.1968, в якому зазначено період перебування в 30 км зоні при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.10.1987 по 18.01.1988;

- експертні висновки Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 22.01.2018 N 7671 та 17.07.2018 № 10503 про встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті пов'язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС:

- посвідчення дружини померлого громадянина із числа (ліквідаторів) категорії 2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою виданого 03.08.2018 № 009202;

- довідка про склад сім'ї померлого годувальника від 03.02.2021 № 146 видану виконкомом Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- документи про страховий стаж померлого годувальника: свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 12.02.2018.

На підставі поданої заяви ОСОБА_1 (позивач) переведено з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника учасника ліквідації аварії Чорнобильської катастрофи.

У січні 2022 року позивач отримала зменшену пенсію, розмір якої дорівнював її пенсії за віком, а у лютому отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомлення від 21.02.2022 року за № 1100-0306-8/9717 про відмову у призначенні державної пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначена відмова обґрунтована тим, що позивач не мала права на обчислення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, оскільки годувальник за життя не мав інвалідності, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та не належав до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зазначено також, що ОСОБА_1 повинна повернути зайво виплачені кошти в розмірі 21008,67 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003).

Згідно положень ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 36 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

За приписами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, якими є документи про стаж, що визначені "Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, які надаються відділом персоніфікованого обліку для підтвердження заробітної плати та довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка подається за бажанням пенсіонера.

Також надаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).

До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Таким чином, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 (чоловік позивача) був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України 17.07.2018 № 10503 про встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті пов'язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання ОСОБА_2 , що призвело до його смерті, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом першої інстанції проаналізовано зміст статті 54 Закону №796-XII, відповідно до якої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

З аналізу вказаної норми судом не встановлено заборону на переведення дружини померлого учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС у випадку наявності у померлого чоловіка посвідчення категорії 2.

При цьому, вказана норма містить уточнення щодо переліку документів, які мають надаватись членом сім'ї для призначення пенсії по втраті годувальника.

Зокрема, серед таких документів для дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, не потрібно подавати докази причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В той час як для дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 2 потрібно подання до органу пенсійного фонду експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до пункту 2.3 Порядку № 22-1.

Отже, позивач має право на поновлення нарахування та виплату державної пенсії на пільгових умовах, як члену сім'ї померлого годувальника після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів пенсії по інвалідності, починаючи з 01.01.2022 року (місяця, з якого протиправно припинено виплату такої пенсії).

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивачки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній позивачкою частині.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі №340/2443/22 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі №340/2443/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

Попередній документ
123477984
Наступний документ
123477986
Інформація про рішення:
№ рішення: 123477985
№ справи: 340/2443/22
Дата рішення: 03.12.2024
Дата публікації: 05.12.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (17.10.2025)
Дата надходження: 24.12.2024
Предмет позову: Про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії