02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3129/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (суддя Конєва С.О.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 297827,81 грн,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 07.03.2023, просить стягнути податковий борг з платника податків відповідача до бюджету у сумі 297827,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків та має податковий борг у сумі 297827,81 грн., у тому числі: 1) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 274931,06 грн., який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, а саме: 255055,41 грн. згідно ППР №0019141304 від 18.01.2018 (термін слати 26.03.2018); 170,00 грн. згідно ППР №0019131304 від 18.01.2018 (термін сплати 26.03.2018); 19705,65 грн. нарахована пеня відповідно до ст.129 ПК України; 2) з військового збору у сумі 22896,75 грн., який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, а саме: 21254,61 грн. згідно ППР №0019171304 від 18.01.2018р. (термін слати 26.03.2018); 1642,14 грн. нарахована пеня відповідно до ст.129 ПК України. Як зазначає позивач, інформація щодо оскарження наведеного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу відсутня та у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу від 11.05.2018 №52642-17, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та повернута на адресу контролюючого органу з причини закінчення строку зберігання. Також, щодо строків звернення до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-ІХ внесено зміни, зокрема, пунктом 52-2 встановлено: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу», окрім того, статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 згідно із Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 (зі змінами), згідно якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених цим Кодексом. За викладеного, позивач зазначає, що він як контролюючий орган набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з платника податків відповідача у розмірі 297827,81 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 19, 87, 97 Податкового кодексу України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 297827,81 грн.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Наголошує на тому, що ні податкові повідомлення -рішення, ні податкову вимогу не отримувала.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Тому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 16.03.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується доказами, наявними у справі (а.с.77).
Згідно наданих копій розрахунків податкового боргу, розрахунків пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0019141304, №0019171304 від 18.01.2018, витягів з інтегрованої картки платника податків відповідача, відповідач має податковий борг на загальну суму 297827,81 грн., а саме: основний платіж (з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами декларування, з військового збору) - 221048,02 грн.; штрафні фінансові санкції - 55432,00 грн.; пеня - 21347,79 грн. (а.с.86-88, 95-96).
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, а саме:
- згідно податкового повідомлення-рішення №0019131304 від 18.01.2018 до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто на адресу контролюючого органу 16.03.2018, дата виникнення податкового боргу - 27.03.2018;
згідно податкового повідомлення-рішення №0019141304 від 18.01.2018 відповідачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 255055,41 грн., а саме: за основним платежем 204044,33 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 51011,08 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто на адресу контролюючого органу 16.03.2018, дата виникнення податкового боргу - 27.03.2018;
згідно податкового повідомлення-рішення №0019171304 від 18.01.2018 відповідачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем Військовий збір у загальному розмірі 21254,61 грн., а саме: за основним платежем 17003,69 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4250,92 грн., яке було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто на адресу контролюючого органу 16.03.2018, дата виникнення податкового боргу - 27.03.2018, що підтверджується копіями відповідних податкових повідомлень-рішень та поштового конверту, наявними у справі (а.с.84-85).
Так, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань вбачається, що контролюючим органом було нараховано пеню на суму заниження податкового зобов'язання - 204044,33 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0019141304 від 18.01.2018 за період з 31.07.2017 по 22.03.2018 у сумі 19705,65 грн. (а.с.95).
Також, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань вбачається, що контролюючим органом було нараховано пеню на суму заниження податкового зобов'язання - 17003,69 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0019171304 від 18.01.2018 за період з 31.07.2017 по 22.03.2018 у сумі 1642,14 грн. (а.с.96).
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» №52642-17 від 11.05.2018 на загальну суму податкового боргу платника податку станом на 10.05.2018 у розмірі 297827,81 грн., що підтверджується копією відповідної вимоги, наявною у справі (а.с.75).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.2 ст.41 ПК України).
Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.
Згідно п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті).
За правилами п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що податковий борг виник у зв'язку з несплатою платником податків грошових зобов'язань, визначених наступними податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема:
податкового повідомлення-рішення №0019131304 від 18.01.2018 до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170,00 грн.;
податкового повідомлення-рішення №0019141304 від 18.01.2018 відповідачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 255055,41 грн., а саме: за основним платежем 204044,33 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 51011,08 грн.;
податкового повідомлення-рішення №0019171304 від 18.01.2018 відповідачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем Військовий збір у загальному розмірі 21254,61 грн., а саме: за основним платежем 17003,69 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4250,92 грн.
Такі податкові повідомлення-рішення не були оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.
Узгоджені суми грошових зобов'язань відповідачем не були сплачені своєчасно та набули статусу податкового боргу.
З метою погашення заборгованості контролюючим органом була виставлена та надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкова вимога форми «Ф» №52642-17 від 11.05.2018 на загальну суму податкового боргу платника податку станом на 10.05.2018р. у розмірі 297827,81 грн.
Вказані заходи не призвели до сплати відповідачем податкового боргу.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, є податковим боргом.
Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до пп.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пп. «е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк є податковим боргом.
За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.1 Розділу II Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника /ІКП/ за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були скеровані рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на податкову адресу відповідача (а.с.77 і на звороті, а.с.78 і на звороті, а.с.83 на звороті, а.с.85 на звороті).
Таким чином, розмір податкового боргу розрахунком виникнення податкової заборгованості по нарахованих (донарахованих) сумах згідно карток особових рахунків, копіями податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, доказами їх направлення, відомостями облікової картки платника податків по вказаних платежах.
Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності нарахування розглядуваної суми боргу.
Також суду не надано доказів оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Стосовно правомірності визначення позивачем суми грошових зобов'язань колегія суддів звертає увагу на таке.
Факт узгодження грошового зобов'язання створює для платника податків обов'язок сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.
Враховуючи, що після узгодження грошових зобов'язань у відповідача виник обов'язок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобов'язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання позивачем податкової вимоги відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає до задоволення.
Колегія суддів зазначає, що факт узгодження грошового зобов'язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов'язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов'язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу.
Отже, питання правомірності податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми грошових зобов'язань не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки такі рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Звідси, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі рішень, якими визначені податкові зобов'язання, доказів оскарження яких у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.
Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко