02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6629/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Меламед Вадима Борисовича, звернулась до суду із адміністративними позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача, стосовно припинення виплати пенсії позивачці з 01.09.2021 та відмову у виплаті пенсії на її особистий банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-банк»;
зобов'язати відповідача здійснювати виплату пенсії позивачці, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-банк», після протиправного припинення виплати пенсії з 01.09.2021, та виплатити всі не отримані пенсійні кошти позивачки з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, у розмірі, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року позов в частині позовних вимог за період з 01.09.2021 по 17.01.2024 повернуто позивачці.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Приймаючи ухвалу про повернення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить відновити виплату пенсії з 01.09.2021, а з цим позовом звернувся лише 17.07.2024, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність неотримання позивачкою пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, суддя висновує, що позивач пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.09.2021 по 17.01.2024, при цьому не наводить поважних причин пропуску звернення до суду із цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про повернення позову в частині позовних вимог, у межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судова колегія зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строків звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Оскільки пенсія та її складові є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує, тобто, така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржниці про те, що його право на звернення за захистом свої прав не обмежено строком, є помилковими.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із захистом своїх прав 17.07.2024 з приводу відносини, які виникли з 01.09.2021.
Зі змісту позову вбачається, що з 01.09.2021 відповідачем призупинено виплату пенсії позивачці, хоча з доданої до позову копії листа відповідача від 15.05.2024 №0800-0202-8/41048 вбачається, що таке призупинення відбулось з 01.06.2022.
Отже, про факт невиплати позивачці пенсії вона мала можливість дізнатися, починаючи з 01.09.2021 (або з 01.06.2022, як зазначив відповідач), після не отримання відповідної пенсійної виплати.
Отже, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом за період з 01.09.2021 по 17.01.2024.
Щодо поважності причин пропуску строку у період з 01.09.2021 по 17.01.2024, то колегія суддів зазначає, що позивачем ні у клопотанні про поновлення строку, ні у апеляційній скарзі не наведено обставин, які завадили позивачці вчасно звернутись із позовом до суду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, не отримуючи з 01.09.2021 (або з 01.06.2022, як зазначив відповідач) пенсійні виплати позивачкою без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав невиплати пенсії, водночас, вперше представник позивачки звернувся до відповідача щодо спірного питання лише 18.07.2023, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.
Отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про припинення виплати пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічним чином застосовано норми права Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивачка просить визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення позивачу виплати пенсії за період з 01.09.2021, а з цим позовом звернулась до суду лише 17.07.2024, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачка пропустила строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 01.09.2021 по 17.01.2024 і не надала належного обґрунтування та доказів щодо його поновлення строку для звернення до суду.
Суд зазначає, що інших підстав поважності пропуску позивачкою строку звернення до суду не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачка не ставить питання щодо поновлення пенсії з дня звернення до відповідача чи з дня отримання відповіді, а наполягає на тому, щоб нарахування здійснювалось саме з 01.09.2021.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01.09.2021 по 17.01.2024.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров