про повернення позовної заяви
02 грудня 2024 р. № 400/10663/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до в/ч НОМЕР_1 (далі по тексту- Відповідач ) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 10.07.2024;
- зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 10.07.2024.
Ухвалою від 13.11.2023 р. позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подання заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів, або пояснень та доказів на підтвердження того, що строк не пропущено.
26.11.2023 р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху було зазначено, що приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Відтак, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21.
З системного аналізу викладеного вбачається, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
У даному ж випадку, предметом спору у даній справі є ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 10.07.2024.
Разом із тим, до суду з даним позовом позивач звернувся 06.11.2024 р. (дата поштового штемпеля на конверті), тобто з пропуском тримісячного строку.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви позивачем не повідомлено про обставини, які б завадили своєчасно подати позов до суду.
Позивач наголошує на тому, що Відповідачем не було надано виписок про виплачені суми при звільненні та відповіді на звернення від 11.09.24 р.
Суд звертає увагу, що всім цим обставинам вже була надана оцінка в Ухвалі без руху від 13.11.2024 року. Суд зауважує, що дане звернення не містило вимогу про надання військовою частиною йому сум розрахунку виплачених при звільненні, та не містило вимогу на виплату компенсації за не використані відпустки УБД за 2021 2024 роки.
Позивач, в порушення вимог статей 72 - 77, 123 КАС України, не підтвердив позовні вимоги, в тому числі і поважність пропуску строку звернення до суду належними, допустимими і достатніми доказами.
Тим більше, як вказано в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №14 “Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1 - 4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ», під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 вказаної статті повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи відсутність перешкод у позивача для своєчасного звернення до суду, а також відсутність обґрунтувань поважності причин такого пропуску на вимогу ухвали про залишення позову без руху, позовну заяву слід повернути.
Керуючись ст. 123, 169 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 02.12.2024 р.
Суддя Н. В. Лісовська