03 грудня 2024 р. справа № 400/6290/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу не в повному розмірі за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати i виплатити на користь позивача індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 р., із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 р.р. із врахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2017 р.р. із врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідачу щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2014 - 2017 р.р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2017 р.р. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2014 - 2017 р.р. та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2017 р.р. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.06.11 р. до 31.12.17 р. Проте, у день виключення позивача зі списків особового складу йому не було виплачено усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі, згоду на виключення його зі списків особового складу без повного розрахунку позивач не надавав. Позивач було встановлено, що відповідачем виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. не в повному обсязі. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.19 р. у справі № 400/1632/19 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р., однак з урахуванням базового місяця січня 2016 р., тоді як позивач вважає, що базовим місяцем має бути січень 2008 р. Також, позивачу має бути проведено перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 р.р. із врахуванням індексації грошового забезпечення. Крім того, відповідач протиправно не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2014 - 2017 р.р. та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2014 - 2017 р.р. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на виконання рішення суду відповідач вже провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний період і у зазначеному рішенні суд вказав, що розрахунок індексації належить до компетенції відповідача, тому індексацію розраховано правомірно, виходячи з базового місяця січня 2016 р. Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2017 р.р. із врахуванням індексації грошового забезпечення, то відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення не виплачувалась на підставі роз?яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а механізм виплати сум індексації у потомному році за минулі роки не передбачений. Щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2014 - 2017 р.р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014 - 2017 р.р. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач звертає увагу суду, що представник позивача стверджує про виплату щомісяця додаткової винагороди позивачу і відповідачем це не заперечується не відповідає дійсності та не доведено доказами.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення провадження.
Ухвалою від 24.09.24 р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляду справи з повідомленням сторін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.06.11 р. до 31.12.17 р.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 290 від 31.12.17 р. позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення 31.12.17 р.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.19 р. у справі № 400/1632/19 29.11.19 р. позивачу виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.16 р. до 31.12.17 р., але з розрахунку базового місяця січня 2016 р.
Позивач вважає, що індексацію грошового забезпечення було виплачено не в повному обсязі.
Також, позивач зазначив, що йому було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу для оздоровлення за 2016 - 2017 р.р., виходячи із грошового забезпечення позивача без урахування індексації грошового забезпечення.
Крім того, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні, однак, протиправно не була включена відповідачем при здійсненні відповідних нарахувань та виплат позивачу.
Вважаючи вищезазначену бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону № 1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (101 % до 2016 р.).
Статтею 6 Закону № 1282 визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.00 р. № 2017-IIIіндексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078), згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому суд враховує при розгляді даної справи практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.05 р. у справі Кечко проти України зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.18 р. у справі № 825/874/17.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Тобто, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.20 р. у справі № 825/565/17, від 23.09.20 р. у справі № 620/3282/18.
Згідно з абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.08 р. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно з п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.17 р. на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.17 р. зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
За змістом роз'яснення Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.18 р. у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась в січні 2008 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294, яка набрала чинності 01.01.08 р. та втратила чинність з 01.03.18 р. у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.17 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 р. по лютий 2018 р., що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.
Таким чином, саме січень 2008 р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, на те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.19 р. по справі № 400/1632/19 вже вирішувалось питання щодо базового місяця січня 2008 р., оскільки зазначеним рішенням суду було відмовлено у задоволенні вимог в цій частині через передчасність вимог.
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу не в повному розмірі за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. включно та зобов'язання відповідача нарахувати i виплатити на користь позивача індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 р., із врахуванням раніше виплачених сум, підлягають задоволенню.
Щодо врахування індексації при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 р.р., суд зазначає таке.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.91 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).
Згідно з статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Суд зазначає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу не регулюється положеннями Закону № 2011-ХІІ.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
В постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 р. справа № 820/5286/17 адміністративне провадження № К/9901/31689/18 касаційний суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив індексацію як складову грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцю з таких підстав.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії (одноразової грошової допомоги при звільненні), що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років (одноразової грошової допомоги при звільненні) призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Суд зазначає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обрахунку, грошової допомоги на оздоровлення та ін. не регулюється положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/3423/18 від 21.12.21 р.
Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення при розрахунку позивачу до одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік індексації як складової місячного грошового забезпечення, чим відповідач порушив права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо невключення індексації до грошової допомоги на оздоровлення за 2016 р., оскільки до суду не надано доказів її виплати взагалі, так долученим позивачем наказом від 31.12.17 № 290 лише підтверджується виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2017 р.
Щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2014 - 2017 р.р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2017 р.р., суд зазначає таке.
Станом на час проходження позивачем військової служби питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій визначались зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 (далі - Постанова №889).
Відповідно пункту 2 Постанови № 889 з 1 липня 2014 р. військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відтак, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення за 2017 р. та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р., щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 р. у справі №620/3346/19.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 р. у справі № 522/2738/17, від 10 листопада 2021 р. у справі № 825/997/17.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Доказів на підтвердження того, що відповідачем враховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. відповідачем не надано, і тому, з урахуванням викладеного, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, мала постійний характер, а тому відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2014 - 2016 р.р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 - 2016 р.р., оскільки доказів взагалі їх виплати у ці роки позивачем до суду не надано, а наказ підтверджує лише виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017 р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку на часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат у вигляді правничої допомоги в сумі 5 000 грн.
До позову позивач додав договір про надання правничої допомоги від 20.06.24 р. № 803, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 20.06.24 р. № 803, квитанцію про сплату 5 000 грн. за правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги від 20.06.24 р. № 803.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 р. у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 р. у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 р. у справі №2040/6747/18), що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.21 р. у справі № 640/194/98/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 р. у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 р. у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Зважаючи те, що у наданих представником позивача документах відсутні відомості про час, витрачений на правову допомогу та неможливо достеменно встановити витрати в розмірі 5 000 грн. саме надання правничої допомоги за даним позовом, суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення позивачу не в повному розмірі за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. включно.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати i виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.15 р. до 31.12.17 р. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 р., із врахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення за 2017 р. із врахуванням індексації грошового забезпечення.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу на оздоровлення за 2017 р. із врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р. із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
7. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2017 р. та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
8. В решті позовних вимог відмовити.
9. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз