03 грудня 2024 р. справа № 400/6426/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.17 р. до 30.08.20 р., виплаченої 28.06.24 р. на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.24 р. у справі № 400/6700/23;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.11.17 р. до 28.06.24 р. у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період 01.11.17 р. до 30.08.20 р., виплаченої 28.06.24 р. на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.24 р. у справі № 400/6700/23.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.11.17 р. до 30.08.20 р. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.24 р. у справі № 400/6700/23 зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.17 р. до 30.08.20 р., з врахуванням базового місяця січень 2008 р. Відповідачем 28.06.24 р. на виконання вказаної постанови виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 131 365,21 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%. Однак, в порушення ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів. На звернення позивача з заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів, відповідачем відмовлено у її виплаті.
Відповідач подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечив вказуючи, що позивач не звертався до нього із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а відповідач, відповідно, не відмовляв у виплаті відповідної компенсації, відтак право позивача, на думку відповідача, не було порушено і звернення з цим позовом є передчасним. Відповідач наполягає, що тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов?язання в судовому порядку виплатити відповідну компенсацію, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 17.11.21 р. у справі № 460/4188/20, від 11.12.20 р. у справі № 200/14472/19-а.
Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Позивач з 01.11.17 р. до 30.08.20 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу від 30.08.20 р. № 182 позивача 30.08.20 р. виключено зі списків особового складу, знято із усіх видів забезпечення, справи та посаду здав.
Під час проходження служби та на день звільнення з військової частини НОМЕР_1 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.11.17 р. до 30.08.20 р.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі від 11.06.24 р. у справі № 400/6700/23 зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.17 р. до 30.08.20 р.
28.06.24 р. відповідачем на виконання вищезазначеного рішення суду перераховано на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.17 р. до 30.08.20 р. в сумі 131 365,21 грн. з одночасним відрахуванням військового збору 1,5%.
Однак, на переконання позивача, відповідач повинен був здійснити виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 р. № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 р. у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 р. у справі № 803/203/17, від 15.10.20 р. у справі № 240/11882/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР і складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно із чинним законодавством.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.00 р. № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
З наведеного вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.13 р. № 9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно із положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 рішення від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.05.22 р. у справі № 380/8976/21, від 29.11.23 р. у справі № 560/11895/23.
Предметом цього спору є відмова у нарахуванні і виплаті позивачу як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання постанови суду провів позивачу 28.06.24 р. виплату індексації грошового забезпечення за період 01.11.17 р. до 30.08.20 р. в сумі 131 365,21 грн.
З урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу (відповідача) щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати (грошового забезпечення), а також не виплати 28.06.24 р. під час остаточного розрахунку на виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Що стосується посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 17.11.21 р. у справі № 460/4188/20 та від 4.05.22 р. у справі № 200/14472/19-а, суд зазначає наступне.
Виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.24 р. у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм ст. 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.21 р. у справі № 240/186/20, від 17.11.21 р. у справі № 460/4188/20, від 27.07.22 р. у справі № 460/783/20, від 11.05.23 р. у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст.7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Відтак, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Відповідно до ст. 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.17 р. до 30.08.20 р., виплаченої 28.06.24 р. на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.24 р. у справі № 400/6700/23.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.11.17 р. до 28.06.24 р. у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період 01.11.17 р. до 30.08.20 р., виплаченої 28.06.24 р. на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.24 р. у справі № 400/6700/23.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз