03 грудня 2024 р. № 400/8608/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дії та зобов'язання перерахувати і виплатити грошове забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно вчинено дії щодо виплати грошового забезпечення за період з 15.03.2020 року по 11.05.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Порушення було триваючим, оскільки під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період 15.03.2020 року по 11.05.2022 рр. для визначення посадового окладу і окладу за військовим званням відповідач протиправно не застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року в розмірі 2102 грн., на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн., а також автоматично відбувалось заниження усіх належних вищезазначених складових (які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України N? 704 2017 року і визначаються військовослужбовцю у вигляді відсотків від посадового окладу або добутку посадового окладу та окладу за військове звання) грошового забезпечення, оскільки відповідач під час нарахувань грошового забезпечення протиправно використовував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762 грн. замість 2102 грн., 2270 грн., 2481 грн., що призвело до значного пониження посадового окладу і окладу за військовим званням, а відтак в подальшому під час розрахунку складових грошового забезпечення як певних відсотків від посадового окладу та окладу за військове звання призводило до ще значно більшого заниження грошового забезпечення позивача. Оскільки з позивачем не було здійснено належних розрахунків під час виключення із списків частини., тому відповідач повинен перерахувати грошове забезпечення позивача за період з 15.03.2020 року по 11.05.2022 року.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) визначає, що при обчисленні розмірів посадових окладів використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Після 01.03.2018 р. і 05.03.2019 р. рішення про збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців Урядом не приймалося. У відповідача не виникло підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених законом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн., на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн .
Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідив докази, суд, -
ОСОБА_1 з 15.03.2020 року по 11.05.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
11.05.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №119 позивача було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Однак позивач зазначає, що у день виключення його зі списків особового складу, з ним не було проведено усіх необхідних розрахунків.
Під час проходження військової служби за період з 15.03.2020 року по 11.05.2022 року відповідачем протиправно не застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, відповідно до Закону України про державний бюджет на відповідний рік для нарахуванням та виплати грошового забезпечення позивача.
При звільненні з військової служби 11.05.2022 року позивачу не був зроблений перерахунок грошового забезпечення за період з 15.03.2020 року по 11.05.2022 року під час проходження військової служби, і остаточні розрахунки відповідача з позивачем проводились без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України « Про державний бюджет на 2020 рік», Законом України « Про державний бюджет на 2021 рік», Законом України « Про державний бюджет на 2022 рік» та не було здійснено належних розрахунків під час виключення із списків військової частини.
Таким чином, протиправні дії з боку відповідача в частині невірного застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб прожитковий мінімум 2018 року станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 грн. замість відповідно до Закону України « Про державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб 2020 року 2102 грн., Закону України « Про державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб 2021 року 2270 грн., Закону України « Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб 2022 року 2481 грн. призвело до порушення прав позивача.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 цього нормативного документу установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 цієї постанови Уряду (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 Постанови №704 було викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Водночас згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Суд наголошує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Одночасно з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містив.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно із Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі № 826/6453/18 підлягає застосуванню пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 в редакції, яка діяла до змін, які в судовому порядку визнані протиправними та скасовані, тобто в редакції згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Поруч з цим, відповідно до примітки 1 додатку № 1 «Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, яка не зазнавала жодних змін, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Прожитковий мінімум за 2020-2022 рр. є більшими за аналогічні, встановлені відповідними законами на минулі роки (зокрема станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений в розмірі 1762 грн.).
Таким чином, саме з 29.01.2020 року грошове забезпечення військовослужбовців, яким воно нараховувалося та виплачувалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, підлягало перерахунку в сторону збільшення.
Виходячи з наведеного грошове забезпечення військовослужбовців має розраховуватись і виплачуватись із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Суд зазначає, що звернення позивача щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року було обумовлено зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік.
Також суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 вирішуючи питання застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов таких висновків:
«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення позивача за період з 15.03.2020 року по день виключення із списків військової частини 11.05.2022 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року відповідно, із урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) належного йому грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року за період з 15.03.2020 по 11.05.2022 рр.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 15.03.2020 року по 11.05.2022 року з урахуванням посадового окладу, окладу за вiйськове звання, а також процентної надбавки за вислугy poків, щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення (надбавки, доплати, пiдвищення) та премiї визначених шляхом множення розмiру прожиткового мінiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01.01.2020 (2102,00 грн.), 01.01.2021 (2270,00 грн.), 01.01.2022 (2481,00 грн.) на вiдповiдний тарифний коефiцієнт, із урахуванням раніше виплачених сум.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. С. Брагар