про відмову в задоволенні клопотання
03 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/6818/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача-3 про залишення без розгляду позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу № 1, Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філія у Республіці Польща про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу № 1, Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філія у Республіці Польща, в якій просить:
1) Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства «Документ» та його відокремленого підрозділу - філії ДП «Документ» в Польщі, щодо непередачі, недоставці та невидачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 12.02.2024, дійсний до: 12.02.2034, орган, що видав: 2110, який оформлений на ім'я ОСОБА_1 ;
2) Зобов'язати Державну міграційну службу України вжити у межах своїх повноважень заходів із забезпечення доставки оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 12.02.2024, дійсний до: 12.02.2034, орган, що видав: 2110 від Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області;
3) Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області передати оформлений на ім'я ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 12.02.2024, дійсний до: 12.02.2034, орган, що видав: 2110, разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом- приймання передачі (у 2 примірниках) до Державного підприємства «Документ»;
4) Зобов'язати Державне підприємство «Документ» здійснити доставку оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 12.02.2024, дійсний до: 12.02.2034, орган, що видав: 2110, разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу - філії ДП «Документ» в Польщі;
5) Зобов'язати Державне підприємство «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії ДП «Документ» в Польщі видати ОСОБА_1 оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі: 12.02.2024, дійсний до: 12.02.2034, орган, що видав: 2110, в порядку та на підставі вимог законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою - 08.02.2024.
Відповідач -3 надав відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Клопотання обґрунтоване тим, що строк видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у даному випадку регулюється нормами частини 12 статті 22 Закону № 5492-VI, які встановлюють обов'язок видати документ у строк до 20 робочих днів у звичайному порядку або до 7 робочих днів у терміновому порядку. Відтак, беручи до уваги положення ч. 12 ст. 22 Закону № 5492-VI, видача паспорта позивача для виїзду за кордон мала відбутись до 07.03.2024 року (включно). Відтак, строк звернення до суду з даним позовом сплинув 07.09.2024 року, у той час як, позивач звернувся з позовом лише 18.10.2024 року, тобто із пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України та без належного обґрунтування причин його поновлення.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що скористався правом врегулювати спір в досудовому порядку, подавши скаргу до ДМС України та адвокатський запит до ДП «Документ». Відповідь від ДП «Документ» датована 09.09.2024 року, відповідь на скаргу від ДМС датована 10.09.2024 року, та надійшла представнику позивача 11.09.2024 року, тому позов подано в межах, встановлених законодавством строків.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини третьої вказаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 17.09.2021 у справі №420/473/20.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність відповідачів щодо непередачі, недоставці та невидачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов'язаний із триваючим безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Відтак, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, та оскільки правовій оцінці в даному випадку підлягає бездіяльність відповідачів щодо невидачі позивачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, то на переконання суду, стверджуване позивачем порушення, яке допущено відповідачами, має триваючий характер.
Таким чином, клопотання відповідача - 3 про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача -3 про залишення без розгляду позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу № 1, Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філія у Республіці Польща про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії- відмовити.
2. Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
СуддяН.Д. Маєцька