про залишення заяви про визнання протиправними рішень,
дій чи бездіяльності без задоволення
03 грудня 2024 року м. Житомир справа №240/22057/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/22057/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом прийнято рішення від 19 травня 2022 року, яким позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.06.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 24.06.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень.
До суду від ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява (вх.№23179/24), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення суду від 19.05.2022 року у справі №240/22057/21, а саме: щодо визначення їй при перерахунку підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 29.03.2021 року, розмір якого повинен становити 14200 грн, а не 3200 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №240/22057/21, шляхом нарахування та виплати їй з 24.06.2021, щомісячно підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, в якому здійснюється виплата;
- направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним в ній порушенням закону;
- з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для надання відповіді - тридцять днів з дня надходження окремої ухвали.
На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що на виконання рішення суду від 19.05.2022 у справі №240/22057/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувало їй підвищення до пенсії, однак всупереч резолютивної частини цього рішення, починаючи з 01.01.2024, розмір нарахованого підвищення склав 3200,00 гривень, оскільки для його розрахунку відповідач, керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", застосував мінімальну заробітну плату в розмірі 1600,00 гривень. Натомість позивач вважає, що розмір щомісячного підвищення до пенсії, який має їй виплачуватись на виконання рішення у справі №240/12744/21, з 01.01.2024 має становити 14200,00 грн (7100,00 грн х 2) - дві мінімальні заробітні плати, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду заперечення на вказану заяву, в якому зазначило, що розмір нарахованої доплати був визначений з урахуванням ч. 2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", відповідно до якої розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень. Відтак, розмір нарахованого позивачу підвищення склав 3200,00 грн (1600,00 грн х 2 = 3200,00 грн), тобто дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, як це й визначено резолютивною частиною рішення суду. У зв'язку із цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити у задоволенні поданої заяви.
Розглянувши в порядку письмового провадження вищезазначену заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтею 382 та статтею 383 КАС України.
Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
На обґрунтування наявності підстав для визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирські області на виконання рішення суду у справі №240/22057/21 ОСОБА_1 зазначає, що всупереч резолютивної частини вказаного рішення, починаючи з 01.01.2024 пенсійний орган виплачує їй підвищення до пенсії в розмірі 3200,00 гривень, замість 14200,00 грн, тобто не в розмірі двох мінімальних заробітні плати, встановлених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №240/22057/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 24.06.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, визначений вказаним рішенням суду розмір підвищення до пенсії, який зобов'язано нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відтак, зміна на підставі Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік розміру мінімальної заробітної плати, є обставиною, з якою пов'язана зміна розміру підвищення до пенсії, який суд зобов'язав виплачувати ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №240/22057/21.
Таким чином, враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов'язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
Суд зазначає, статтею 8 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 грн., з 1 квітня - 8000 грн. Разом з тим, цією нормою окремо визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для застосування з 01.01.2024 мінімальної заробітної плати в розмірі 7100,00 грн, як розрахункової величини при нарахуванні та виплати позивачу з січня 2024 року щомісячного підвищення до пенсії на виконання рішення суду у справі №240/22057/21, як про це стверджує позивач у своїй заяві.
Нарахування позивачу з 01.01.2024 підвищення до пенсії в розмірі 3200,00 грн (з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 1600,00 грн) обумовлено встановленням Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" саме такого розміру мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішеннями суду, та відповідно застосуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правових норм цього Закону.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність в дія Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ознак протиправності при здійсненні ним на виконання рішення суду у справі №240/22057/21 нарахування та виплати позивачу з 01.01.2024 підвищення до пенсії в розмірі 3200,00 грн, із застосуванням розрахункової величини мінімальної заробітної плати 1600,00 грн, яка встановлена ч. 2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
За приписами ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Відтак, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів позивача при виконання рішення суду у справі №240/22057/21, а відтак правові підстави для застосування заходів судового контролю, передбачених статтею 383 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.22 в адміністративній справі № 240/22057/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович