про повернення позовної заяви
02 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/22207/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за весь час затримки за період з 17 червня 2023 року по 18 липня 2024 року виплати грошового забезпечення у повному обсязі;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану" за весь час затримки за період з 17 червня 2023 року по 18 липня 2024 року виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку.
25 листопада 2024 року представниця ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подала заяву про виконання ухвали суду, в обґрунтування якої посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, наполягаючи на шестимісячному строку звернення до суду у справах цієї категорії. Оскільки на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/4835/24 нарахування та виплату збільшеної додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" було проведено 18 липня 2024 року, а з цим позовом позивач звернувся до суду 13 листопада 2024 року, тобто до спливу шести місяців, просить поновити строк звернення до суду з позовною заявою у цій справі.
Надаючи оцінку наведеним доводам суд виходить з такого.
Спірним є питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
Залишаючи позовну заяву без руху суд звертав увагу позивача на те, що визначаючись щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 600/4133/22-а, який висловився про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку, зокрема, компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
Суд зазначає, що заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 600/4133/22-а "Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ варто розуміти грошові доходи громадян, що вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду".
Як з'ясовано судом, заборгованість щодо виплати додаткової грошової винагороди виплачено позивачу 18 липня 2024 року без виплати компенсації втрати частини доходу, відтак відлік строку звернення до суду за захистом прав на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення розпочався з 01 серпня 2024 року та закінчився 31 жовтня 2024 року. Натомість з цим позовом позивач звернувся до суду 13 листопада 2024 року, тобто поза межами тримісячного строку.
Про це суд зазначав в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18 листопада 2024 року, як і про безпідставність посилання позивача на висновки Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 щодо строку звернення до суду у позовом у цій справі.
Не повторюючись, суд звертає увагу на те, що висновки у справі № 560/8194/20 зроблені стосовно категорії спорів щодо пенсійного забезпечення.
Суд відзначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Однак позивачем не доведено та не наведено наявності будь-яких обставин (причин), які не залежали від його волевиявлення та фактично унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не наведено.
Згідно з пунктом дев'ятим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з даним позовом у межах встановленого у КАС України строку позивачем та його представницею не наведено, а судом не встановлено.
За таких обставин, вказані стороною позивача підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не можна визнати поважними, що утворює підставу для повернення позовної заяви відповідно до вимог статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Визнати неповажними вказані представницею ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько