03 грудня 2024 року м. Житомир
справа № 240/11775/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.04.2024 №063550005794 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 03.07.1999-25.05.1990, з 26.03.1992 - 12.07.1993.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки проживав та працював у м.Овруч, Житомирської області, яке належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення. Подані ним документи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України, не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років є необґрунтованою.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на умовах, визначених ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки на підставі документів, що були подані позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зарахований період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 - 01 рік 04 місяці 25 днів.
До періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховані періоди:
- період строкової військової служби з 03.07.1988 по 25.05.1990 згідно з військовим квитком від 03.07.1988 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація, щодо дислокації військової частини на територіях радіоактивного забруднення, крім того, запис зроблено Кінешемським міським військоматом Іванівської області російської федерації;
- період військової служби з 26.03.1992 по 31.12.1992 згідно з вищезазначеним квитком та довідками від 14.02.2024 №492 і №491 не зарахований до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки запис про демобілізацію зроблений на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (інформація, щодо дислокації якої відсутня в матеріалах електронної пенсійної справи), а засвідчений печаткою військової частини № НОМЕР_3 .
Зважаючи на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить лише 01 рік 04 місяці 25 днів, що не відповідає вимогам ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". крім того, відсутній необхідний страховий стаж - 25 років.
Зважаючи на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_4 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 04.10.1999.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.04.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та 11.04.2024 прийнято рішення №063550005794 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що на підставі документів, що були подані позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зарахований період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 - 01 рік 04 місяці 25 днів.
Крім того, за наданими документами, до страхового стажу зараховано всі періоди, однак страховий стаж становить 22 роки 06 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії, отже право на зниження пенсійного віку на 6 років документально не підтверджено.
Зазначено, що до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховані періоди:
- період строкової військової служби з 03.07.1988 по 25.05.1990 згідно з військовим квитком від 03.07.1988 серії НОМЕР_1 та довідкою від 14.02.2024 №491, оскільки запис про проходження військової служби засвідчений печаткою на якій нечитабельний номер військової частини. Крім того запис зроблено Кінешемським міським військоматом Іванівської області російської федерації;
- період військової служби з 26.03.1992 по 12.07.1993 згідно з військовим квитком від 03.07.1988 серії НОМЕР_1 та довідкою від 14.02.2024 №492, оскільки запис про демобілізацію зроблений на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (інформація, щодо дислокації якої відсутня в матеріалах електронної пенсійної справи), а засвідчений печаткою військової частини № НОМЕР_3 .
Саме тому відповідно до документів право на пенсійну виплату відсутнє, у зв"язку з непідтвердженням періоду постійного проживання, навчання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Листом від 12.04.2024 №0600-0216-8/45323 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В свою чергу, пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" категорія 4 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
У частині третій статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, за змістом вказаної статті призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
За приписами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
При цьому, суд звертає увагу, що право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ при досягненні 54-річного віку позивач обґрунтовує тим, з 26.04.1986 по 01.01.1993 проживав та постійно навчався більше трьох років в АДРЕСА_1 , та має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років.
Відповідно до довідки №4521 від 14.12.2023, виданої Виконавчим комітетом Овруцької міської ради, ОСОБА_1 з 13.12.1991 по 02.02.2007, та з 25.05.2007 по теперішній час (дата видачі довідки 14.12.2023), зареєстрований та проживає в м.Овруч Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 м.Овруч Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.
За доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.11.1990 по 25.03.1992 становить 01 рік 04 місяці 25 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону 796.
Водночас, відповідно до змісту оскаржуваного рішення відповідачами саме до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховані періоди:
- період строкової військової служби з 03.07.1988 по 25.05.1990 згідно з військовим квитком від 03.07.1988 серії НОМЕР_1 та довідкою від 14.02.2024 №491, оскільки запис про проходження військової служби засвідчений печаткою на якій нечитабельний номер військової частини. Крім того запис зроблено Кінешемським міським військоматом Іванівської області російської федерації;
- період військової служби з 26.03.1992 по 12.07.1993 згідно з військовим квитком від 03.07.1988 серії НОМЕР_1 та довідкою від 14.02.2024 №492, оскільки запис про демобілізацію зроблений на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 (інформація, щодо дислокації якої відсутня в матеріалах електронної пенсійної справи), а засвідчений печаткою військової частини № НОМЕР_3 .
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В свою чергу, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №324 від 12.02.2024, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 03.07.1988 по 25.05.1990; з 26.03.1992 по 12.07.1993.
Вказані відомості, місяться у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 , а саме, проходження позивачем військової служби:
- з 03.07.1988 в складі військової частини НОМЕР_6 , з 15.12.1988 по 29.05.1990 в складі військової частини НОМЕР_7 ;
- з 30.03.1992 по 12.07.1993 в складі військової частини НОМЕР_3 .
Разом з тим, довідками Виконавчого комітету Овруцької міської ради від 14.02.2024 №491 та №492 підтверджується, що військова частина № НОМЕР_7 та № НОМЕР_3 знаходилися в АДРЕСА_1 .
Водночас спірним в межах розгляду даної справи, є підтвердження факту проживання позивача за місцем реєстрації (зоні гарантованого добровільного відселення) станом на 01.01.1993 протягом понад трьох років, з огляду на вказане, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2020 №572/1921/17.
Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Отже, документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 04.10.1996, має статус громадянина який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Таким чином, наявність у позивача вказаного посвідчення, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Водночас відповідачами не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований.
З огляду на встановлені обставини справи та проаналізовані вищевказані норми, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустило неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняло незаконне і необґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №063550005794 від 11.04.2024 є безпідставним та підлягає скасуванню.
Водночас суд зауважує, що відмова позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку також мотивована відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, а саме 25 років. При цьому, підтверджений (зарахований органом Пенсійного фонду) стаж роботи позивача становить 22 роки 06 місяців.
При цьому, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, період служби позивача в Збройних Силах з 03.07.1988 по 25.05.1990 та з 26.03.1992 по 12.07.1993 не зарахований органами Пенсійного фонду лише до періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Водночас, відповідно до розрахунку страхового стажу позивача (форма РС-право) вказаний період військової служби, а саме з 03.07.1988 по 25.05.1990 та з 26.03.1992 по 12.07.1993 зарахований відповідачами до загального страхового стажу в обрахунку - 22 роки 6 місяців 21 день (а.с. 54).
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо зарахувавши до страхового стажу періоду проходження військової служби з 03.07.1999-25.05.1990 та з 26.03.1992 - 12.07.1993, є безпідставними.
Суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а відповідач в порушення вказаних вище приписів чинного законодавства України, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не здійснив аналізу усіх умов щодо набуття останнім права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на дату подання заяви, належним чином не обґрунтував спірну відмову, з огляду на що, суд позбавлений можливості вирішити по суті спір в частині зобов'язання призначити та виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно розглянути питання щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача від 04.04.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст.245, ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України) та врахувати наявності у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі періоди роботи позивача, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи, та визначити наявність або відсутність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії, з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №063550005794 від 11.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2024 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, з урахуванням висновків суду у даній справі та з урахуванням наявності у ОСОБА_1 права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 03 грудня 2024 р.
03.12.24