03 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/6563/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів Романченка Є.Ю., Капинос О. В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №35 від 05.03.2020 (пункт 18);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
За наслідками розгляду позовної заяви, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
На адресу Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, з підстави визначеної пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обгрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначив, що Конституційним Судом України ухвалено рішення від 06.04.2022 №1-р(Ш)/2022с у справі №3-192/2020(465/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка у свою чергу застосовувалась судом при вирішенні справи. У рішенні зазначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, на сьогоднішній момент пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII визнано неконституційним та втратив чинності, а отже чинним законодавством України не встановлено на даний час строки звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із повторним встановленням групи інвалідності. Натомість, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року по справі №240/6563/20 грунтується на правовій позиції щодо застосування до правовідносин, які виникли між позивачам та відповідачем дворічного строку, встановленого пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальні гарантії військовослужбовців та членів їх сімей» (який на даний час вже не діє). Вважає, що визнання Конституційним судом України неконституційності пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальні гарантії військовослужбовців та членів їх сімей» є підставою для перегляду за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року визначено розглядати колегією суддів у складі: головуючого судді Шимоновича Р. М.., суддів: Романченка Є. Ю., Липи В. А.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, призначено відкрите судове засідання.
Представник Міністерства оборони України до суду направив заперечення на заяву, в яких просить відмовити у задоволенні такої, у зв'язку із її безпідставністю та необгрунтованістю. Вважає, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 06.04.2022 №1-р(I)2022 (справа №3-192/2020(465/20), згідно з яким визнано неконституційним п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не вплинуло на правильність висновків суду під час прийняття рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року.
Заявник у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд без його участі заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року.
Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року.
Протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року здійснювати у письмовому провадженні.
У зв'язку з призовом на військову службу судді Липи В.А., призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами розподілу якого учасником колегії визначено суддю Капинос О. В., призначено судове засідання для розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №240/6563/20 на 03 грудня 2024 о 12:00 год.
Заявник та представник Міністерства оборони України у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку.
Протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року здійснювати у письмовому провадженні.
Перевіривши доводи заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №240/6563/20, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положення п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Словосполучення "ще не виконане", яке вживається у п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення". Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Крім того, відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18).
Відповідний правовий висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19.
Отже, пункт 4 статті 16-3 Закону не підлягає застосуванню у зв'язку із втратою чинності з 06.04.2022, про що також зазначено у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(II)2022 (справа №3-192/2020(465/20).
Таким чином, наявність зазначеного Рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття судових рішень положення п. 4 ст. 16-3 Закону, які визнані неконституційними, були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи положення чинного на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття судового рішення п. 4 ст. 16-3 Закону, а також те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, переглянути яке за виключними обставинами просить заявник, у задоволенні позову відмовлено, суд наголошує, що судове рішення не може вважатись невиконаним в розумінні положень п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Аналогічні висновки щодо застосування п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України викладені в пункті 20 постанови об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.
Станом на цей час, відступу від наведених вище висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19, пункті 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №922/1391/18, пункті 20 постанови об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19.02.2021 у справі №808/1628/18 щодо застосування норм права при перегляді судового рішення за виключними обставинами, не було.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №240/6563/20, оскільки ухвалення Конституційним Судом України рішення від 06.04.2022 №1-р(I)2022 (справа №3-192/2020(465/20), згідно з яким визнано неконституційним п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не вплинуло на правильність висновків суду під час прийняття вказаного рішення, про перегляд якого просить заявник.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В силу приписів частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Таким чином, суд зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною, за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з ч.1, 2 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №240/6563/20, а тому вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №240/6563/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №240/6563/20, - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р.М.Шимонович
Судді Є.Ю. Романченко
О.В. Капинос