Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 грудня 2024 року Справа№200/5757/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом: до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 року по 30 жовтня 2020 року (включно) в неповному розмірі;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85 927,87 грн. з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 30 жовтня 2020 року (включно) в сумі 142 676,83 грн. з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні позивачу розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015-2020 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015-2020 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015-2020 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015-2020 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нарахуванні та виплаті позивачу в період з 29 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала в не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 31 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 31 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року (включно) в сумі 116 185,87 грн. з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягали в визначенні позивачу розміру підйомної допомоги в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2020-2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2020-2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2020-2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2020-2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходила військову службу за контрактом у періоди: з 03.09.2015 по 30.10.2020 року (включно) - у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач 1); з 31.10.2020 по 07.06.2023 року (включно) - у військовій частині НОМЕР_2 (далі - відповідач 2). За час проходження позивачем військової служби нарахування грошового забезпечення їй відповідачами здійснювалося не в повному обсязі: зокрема, у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (включно) не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, а у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року (включно) індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася в меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Позивач зауважила, що у період з 29.01.2020 по 30.10.2020 року (включно) відповідач 1 невірно обчислював розміри її посадового окладу та окладу за військовим званням, застосувавши прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є відповідно вищим. Позивач зазначила, що 27.07.2024 року вона засобами поштового зв'язку звернулася до відповідачів із відповідними заявами з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити його в повному розмірі, які були 30.07.2024 року доставлені до точки видачі, проте з невідомих на те причин не отримані відповідачем 1 01.08.2024 року отримані відповідачем 2, що підтверджується трекінгами поштових відправлень АТ «Укрпошта» № 8420578098664 та № 8420578098672 відповідно. Відповідачем 2 у визначений законодавством термін та на день подання цього позову відповідь так і не була надана. Позивач вважає, що таким чином, бездіяльність відповідачів призвела до отримання нею грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач 1) надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2020 року №219 (по стройовій частині) позивача було виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 , але ніяких зауважень, пропозицій та скарг до військової частини під час звільнення, позивач не мала. Відповідач 1 зазначив, що було запроваджено новий механізм визначення початку обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації, з метою уникнення проблемних питань щодо нарахування різних сум індексації, в грудні 2015 року мало бути здійснено упорядкування структури грошових доходів відповідно до постанови №1013. Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін мав розраховуватися з січня 2016 року. Таким чином, у період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулося підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», індексація грошового забезпечення мала проводитися відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі. Відповідач 1 зауважив, що не зрозуміло на яких підставах позивач вимагає, про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, що суперечить вимогам Порядку № 1078 та Закону України № 1282 де визначено, що встановлення базового місяця належить до повноважень відповідача та п.3 Постанови №1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Щодо виплати грошового забезпечення в заниженому розмірі з 01 березня 2018 по 30 жовтня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідач 1 зазначив, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, відповідач 1 закцентував свою увагу на тому, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ, покладається на військову частину та в даному випадку відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.10.2020 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Відповідач 1 зауважив, що будь-якої вини та протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було. А тому, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Враховуючи вищезазначене відповідач 1 просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Військовою частиною НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а тому березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року. Відповідач 2 зазначив, що з урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення від 04.09.2024 № 644ФС, позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 31 жовтня 2020 по 31 грудня 2022 гривень. Також відповідач 2 зауважив, що з урахуванням правових норм, тримісячний строку звернення до суду після закінчення карантину розпочався з 01.07.2023 року, а в суд з даним позовом позивач звернулася лише 19.08.2024 року. Про розмір належних сум грошового забезпечення позивач мала знати щоразу при його отриманні, а щодо остаточного розрахунку на день звільнення - з 07.06.2023 року. Відповідач 2 вважає, що позивач з її позовними вимогами пропустила строк звернення до суду та просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2023 відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлено відповідачу 1 строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.09.2015 по 30.10.2020 року (включно); копії витягів із наказів про зарахування позивача та виключення зі списків особового складу військової частини; довідку виплаченої індексації позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року з зазначенням базового місяця, який застосовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення; довідку виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 30.10.2020 року з зазначенням базового місяця, який застосовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення; довідку виплаченого грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року та березень 2018 року; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за 2020 рік; довідку розрахунок в якій зазначити складові заробітної плати, які були враховані при розрахунку розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015-2020 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015-2020 роках. Встановлений відповідачу 2 строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року (включно); копії витягів із наказів про зарахування позивача та виключення зі списків особового складу військової частини; довідку виплаченої індексації позивачу за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року з зазначенням базового місяця який застосовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення; довідку розрахунок в якій зазначити складові заробітної плати, які були враховані при розрахунку розміру підйомної допомоги в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2020-2022 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2020-2022 роках.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року продовжений строк Військовій частині НОМЕР_1 для виконання вимог ухвали суду від 23.08.2024 року по справі №200/5757/24. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.09.2015 по 30.10.2020 року (включно); копії витягів із наказів про зарахування позивача та виключення зі списків особового складу військової частини; довідку виплаченої індексації позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року з зазначенням базового місяця який застосовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення; довідку виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 30.10.2020 року з зазначенням базового місяця який застосовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення; довідку виплаченого грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року та березень 2018 року; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за 2020 рік; довідку розрахунок в якій зазначити складові заробітної плати, які були враховані при розрахунку розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015-2020 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015-2020 роках.
Позивач та відповідачі про відкриття провадження по справі були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у них кабінету електронного суду та відповідна відмітка «доставлено» де зазначено, що ухвалу про відкриття вони отримали 24.08.2023 року.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_4 виданим від 29.05.2020 року, орган, що видав 4826. Позивач є учасницею бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій виданим Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 26.08.2021 року серії НОМЕР_5 .
Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.09.2015 року №189 була призначена на посаду радіотелеграфіста взводу передавальних радіопристроїв передавального радіоцентру управління та зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та в подальшому 30 жовтня 2020 року позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, наведене підтверджується архівним витягом наданим ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявною копією військового квитка серії НОМЕР_8 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.11.2015 року.
Отже з урахуванням наведеного, судом встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 03.09.2015 по 30.10.2020 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2020 року №307, позивача було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 31.10.2020 року; в свою чергу з 07.06.2023 року позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, що підтверджується копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.06.2023 року №162, що також зазначено у військовому квитку серії НОМЕР_8 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.11.2015 року.
Отже з урахуванням наведеного, судом встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 31.10.2020 по 07.06.2023 року.
Судом встановлено, що позивач зверталася із заявою у липні 2024 року до відповідача 1, в якій просила його: здійснити нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; здійснити нарахування та виплатити в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.10.2020 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 30.10.2020 року включно, із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Також, позивач зверталася із заявою у липні 2024 року до відповідача 2, в якій просила його: здійснити нарахування та виплатити в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 31.10.2020 по 19.05.2023 року включно, із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Крім того, позивачем на адреси відповідачів надсилались заяви, в яких вона просила їх надати копії наказів про зарахування та виключення її з особового складу частини та довідки стосовно виплаченого їй грошового забезпечення.
Як встановлено судом, на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом заяви позивача, які були надіслані до відповідачів залишились поза увагою та без надання відповідної відповіді.
Відповідно до позовних вимог позивача зазначених нею у позовній заяві, які адресовані одразу до двох відповідачів, суд вважає за необхідне відокремити та дослідити докази відповідно до виплаченого грошового забезпечення у межах заявлених позовних вимог стосовно військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 .
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.09.2015 по 30.10.2020 року, позовними вимогами позивача до цього відповідача та значить спірними питаннями є: нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 30 жовтня 2020 року (включно); індексація - різниця відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 30 жовтня 2020 року (включно); перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015-2020 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015-2020 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог; за період з 29 січня 2020 по 30 жовтня 2020 року (включно) розмір грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до наявних в матеріалах справи: копії архівної довідки наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідки про виплачене грошове забезпечення позивачу, судом встановлено, що позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 30.10.2020 року, у наступних розмірах: з 01.12.2015 по січень 2020 року (включно) - 0,00 грн.; лютий 2020 року - 216,51 грн.; березень 2020 року - 216,51 грн.; квітень 2020 року - 216,51 грн.; травень 2020 року - 216,51 грн.; червень 2020 року - 216,51 грн.; липень 2020 року - 226,29 грн.; серпень 2020 року - 226,29 грн.; вересень 2020 року - 226,29 грн.; жовтень 2020 року - 218,99 грн.
З окремої довідки по виплаченій індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 30.10.2020 року, судом встановлено, що позивачу починаючи з грудня 2019 року по січень 2020 року нараховувалась індексація, але в той же час з іншої графи «виплачено індексацію» проставлені прочерки, отже з урахуванням наведеного за період з 01.12.2015 по 30.10.2020 року (дату виключення позивача зі списків особового складу) позивачу було виплачено загалом індексації у розмірі 1979,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до копії довідки про виплачене грошове забезпечення позивачу за 2020 рік складену на підставі Архівної довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №М-970/1102 від 18.10.2024, в межах спірного періоду та в межах позовних вимог заявлених позивачем, судом встановлено, що нарахування та виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 по 30.10.2020 року (включно) розраховувався виходячи з прожиткового мінімуму затвердженим станом на 01 січня 2018 року у розмірі - 1762,00 грн.
Стосовно визначення позивачу розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015-2020 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015-2020 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація, судом були розглянуті відповідачем 1 наступні довідки: про складові грошового забезпечення що входили до розрахунку підйомної допомоги за 2015 рік; про складові грошового забезпечення що входили до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки; про складові грошового забезпечення що входили до розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, судом було встановлено, що в їхньому складі не була врахована індексація.
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.11.2020 по 07.06.2023 року, позовними вимогами позивача до цього відповідача та значить спірними питаннями є: нарахування та виплата індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 01 листопада 2020 року по 31 грудня 2022 року (включно); перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2020-2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2020-2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 31.10.2020 по 31.12.2022 року складеної Військовою частиною НОМЕР_2 від 04.09.2024 року №644/ФС, позивачу було виплачено індексації за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року у наступних розмірах: жовтень 2020 року - 7,30 грн.; листопад 2020 року - 226,29 грн.; грудень 2020 року - 233,81 грн.; січень 2021 року - 331,42 грн.; лютий 2021 року - 331,42 грн.; березень 2021 року - 331,42 грн.; квітень 2021 року - 415,41 грн.; травень 2021 року - 415,41 грн.; червень 2021 року - 415,41 грн.; липень 2021 року - 540,03 грн.; серпень 2021 року - 540,03 грн.; вересень 2021 року - 540,03 грн.; жовтень 2021 року - 540,03 грн.; листопад 2021 року - 540,03 грн.; грудень 2021 року - 563,19 грн.; січень 2022 року - 563,19 грн.; лютий 2022 року - 672,35 грн.; березень 2022 року - 672,35 грн.; квітень 2022 року - 672,35 грн.; травень 2022 року - 913,01 грн.; червень 2022 року - 1017,21 грн.; липень 2022 року - 1066,00 грн.; серпень 2022 року - 1281,80 грн.; вересень 2022 року - 1281,80 грн.; жовтень 2022 року - 1281,80 грн.; листопад 2022 року - 1424,80 грн.; грудень 2022 року - 1470,83 грн. Загалом індексації було виплачено на суму - 18 288,73 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки про доходи складеної Військовою частиною НОМЕР_2 по позивачу, судом встановлено, що їй було виплачено: у грудні 2020 року підйомну допомогу у сумі 12 934,66 грн.; у вересні 2021 року грошову допомогу на оздоровлення у сумі 12 934,66 грн.; у грудні 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 600 грн.; у травні 2022 року грошову допомогу на оздоровлення у сумі 16 729,36 грн.; у грудні 2022 року матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у сумі 16 729,36 грн.; судом було встановлено, що в їхньому складі не була врахована індексація.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі Постанова КМУ № 103), п. 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, в Постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова КМУ № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
Згідно з п. 4 Постановою КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до в п. 4 Постанови КМУ № 704.
Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями ст. 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (ст. 6 Закону № 2017).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (п. 1) та порядок встановлення державних стандартів (п. 3).
Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, п. 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон № 294) та Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082), Закон України від 2 грудня 2021 року №1928-IX «Про державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928), Закону України від 3 листопада 2022 року №2710-IX «Про державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710) - таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01 січня 2020 року набрання чинності Законом № 294, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 294, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 навів такі висновки: з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21.
При цьому, під час розгляду справи № 380/18850/21 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень п. 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою КМУ № 103.
Слід врахувати, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове звання призвело до неправильного нарахування інших складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), розмір яких визначається з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Отже, судом під час розгляду матеріалів позовної заяви було встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті позивачу її грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням за період з 29 січня 2020 по 30 жовтня 2020 року застосовувався при обчисленні розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня 2018 року, замість розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня 2020 року, що насамперед підтверджується - відзивом відповідача 1 на позовну заяву, копією довідки про виплачене грошове забезпечення позивача за 2020 рік та не заперечується самим відповідачем 1.
Згідно з вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені фактичні обставини та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразились у незастосуванні п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29 січня 2020 року по 30 жовтня 2020 року (включно), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704 та як похідна вимога зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 29 січня 2020 по 30 жовтня 2020 року позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, та виплатити різницю з урахуванням виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) в неповному розмірі та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно), обчислену з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, в сумі 85 927,87 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 ст. 2 «Про індексацію грошових доходів населення» вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 1294, затверджена схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, Національної гвардії та Держспецтрансслужби за основними типовими посадами, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, Національної гвардії та Держспецтрансслужби за основними типовими посадами.
Отже, з 01 грудня 2015 року позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.
Додатково суд зазначає, що відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року по справі №400/3826/21, в якій зазначено, що на основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, Суд дійшов висновку про те, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу ОСОБА_1, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, не є дискреційними. Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. У випадку ОСОБА_1 законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки військової частини з 1 грудня 2015 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 1 січня 2016 року) чи 103 відсотки (після 1 січня 2016 року). Цей висновок відповідає правовій позиції Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та ін., стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.
Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами (пункти 26-34).
У цьому контексті суд зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Так, розтлумачивши пункти 2, 5 Порядку № 1078, у згаданих справах № 400/1118/21 і № 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Зрештою на основі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Правовідносини у наведених справах і у цій справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.
В цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Указана постанова була чинна з 01.01.2008 до 01.03.2018.
Судом встановлено, що відповідач не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період: з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, що підтверджується відзивом на позовну заяву та копією довідки виплаченої індексації грошового забезпечення позивача за період з 03.09.2015 по 30.10.2020 року.
Суд зазначає, що з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
З огляду на вищезазначене та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, суд дійшов висновку про необхідність визначення січня 2008 року місяцем для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період.
Підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяцю - січень 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення та як похідна вимога зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяцю - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Щодо зазначення розрахованої суми позивачем - індексації за вищезазначений період у розмірі - 85 927,87 грн., суд зауважує, що розрахунок грошового забезпечення в даному випадку, так само, як і суми індексації за цей період відноситься до дискреційних повноважень відповідача 1, з урахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 01 березня 2018 по 30 жовтня 2020 року (включно) в неповному розмірі та як похідна вимога зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 30 жовтня 2020 року (включно) в сумі 142 676,83 грн. та визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала в не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації - різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 31 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року включно та як похідна вимога зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в сумі 4 465,15 гривень щомісячно за період з 31 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року (включно) в сумі 116 185,87 грн., суд зазначає наступне.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з цим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Так, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, в рамках розгляду даної справи суд повинен встановити:
-розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
-суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
-чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2021 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 з подібними правовідносинами.
Так, суд зауважує, що розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року (що підтверджується довідкою про виплачене грошове забезпечення позивача (складену на підставі Архівної довідки Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №М-970/1102 від 18.10.2024) становив 7 707,44 грн. (530,00 грн. - посадовий оклад, оклад за військовим званням - 35,00 грн., надбавка за вислугу років - 56,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (НОПС) - 310,75 грн., надбавка за особливі умови служби - 53,00 грн., щомісячна грошова винагорода - 2890,29 грн., премія від посадового окладу - 3 831,90 грн.; а у березні 2018 року - 8 092,50 грн. (2 550,00 грн. - посадовий оклад, оклад за військовим званням - 600,00 грн., надбавка за вислугу років - 787,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (НОПС) - 393,75 грн., надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 255,00 грн., премія від посадового окладу - 3 506,25 грн. Отже, різниця становить 9 092,50 - 7 707,44= 385,06 грн., що також зазначено в примітці вищезазначеної довідці.
Щодо суми можливої індексації, суд зазначає наступне.
Так, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом:
лютий 2008 року 102, 7 % (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8 % = 1,038; квітень 2008 року 103,1 % = 1,031; травень 2008 року 101,3 % = 1,013; вересень 2008 року 101,3 % = 100,8% (червень 2008 року) х 99,5 % (липень 2008 року) х 99,9 % (серпень 2008 року) х 101,1 % (вересень 2008 року) = 1,013; жовтень 2008 року 101,7 % = 1,017; листопад 2008 року 101,5 % = 1,015; грудень 2008 року 102,1 % = 1,021; січень 2009 року 102,9 % = 1,029; лютий 2009 року 101,5 % = 1,015; березень 2009 року 101,4 % = 1,014; травень 2009 року 101,4 % = 100,9 % (квітень 2009 року) х 100,5 % (травень 2009 року) = 1,014; червень 2009 року 101,1 % = 1,011; жовтень 2009 року 101,4 % = 99,9 % (липень 2009 року) х 99,8 % (серпень 2009 року) х 100,8 (вересень 2009 року) х 100,9 % (жовтень 2009 року) = 1,014; листопад 2009 року 101,1 % = 1,011; січень 2010 року 102,7 % = 100,9 % (грудень 2009 року) х 101,8 % (січень 2010 року) = 1,027; лютий 2010 року 101,9 % = 1,019; вересень 2010 року 103,5 % = 100,9 % (березень 2010 року) х 99,7 % (квітень 2010 року) х 99,4 % (травень 2010 року) х 99,6 % (червень 2010 року) х 99,8 % (липень 2010 року) х 101,2 % (серпень 2010 року) х 102,9 % (вересень 2010 року) = 1,035; грудень 2010 року 101,6 % = 100,5 % (жовтень 2010 року) х 100,3 % (листопад 2010 року) х 100,8 % (грудень 2010 року) = 1,016; березень 2011 року 103,3 % = 101,0 % (січень 2011 року) х 100,9 % (лютий 2011 року) х 101,4 % (березень 2011 року) = 1,033; квітень 2011 року 101,3 % = 1,013; червень 2011 року 101,2 % = 100,8 % (травень 2011 року) х 100,4 % (червень 2011 року) = 1,012; березень 2014 року 101,98 % = 98,7 % (липень 2011 року) х 99,6 % (серпень 2011 року) х 100,1 % (вересень 2011 року) х 100,0 % (жовтень 2011 року) х 100,1 % (листопад 2011 року) х 100,2 % (грудень 2011 року) х 100,2 % (січень 2012 року) х 100,2 % (лютий 2012 року) х 100,3 % (березень 2012 року) х 100,0 % (квітень 2012 року) х 99,7 % (травень 2012 року) х 99,7 % (червень 2012 року) х 99,8 % (липень 2012 року) х 99,7 % (серпень 2012 року) х 100,1 % (вересень 2012 року) х 100,0 % (жовтень 2012 року) х 99,9 % (листопад 2012 року) х 100,2 % (грудень 2012 року) х 100,2 % (січень 2013 року) х 99,9 % (лютий 2013 року) х 100,0 % (березень 2013 року) х 100,0 % (квітень 2013 року) х 100,1 % (травень 2013 року) х 100,0 % (червень 2013 року) х 99,9 % (липень 2013 року) х 99,3 % (серпень 2013 року) х 100,0 % (вересень 2013 року) х 100,4 % (жовтень 2013 року) х 100,2 % (листопад 2013 року) х 100,5 % (грудень 2013 року) х 100,2 % (січень 2014 року) х 100,6 % (лютий 2014 року) х 102,2 % (березень 2014 року) = 1,020; квітень 2014 року 103,3 % = 1,033; травень 2014 року 103,8 % = 1,038; липень 2014 року 101,4 % = 101,0 % (червень 2014 року) х 100,4 % (липень 2014 року) = 1,014; вересень 2014 року 103,72 % = 100,8 % (серпень 2014 року) х 102,9 % (вересень 2014 року) = 1,037; жовтень 2014 року 102,4 % = 1,024; листопад 2014 року 101,9 % = 1,019; грудень 2014 року 103,0 % = 1,030; січень 2015 року 103,1 % = 1,031; лютий 2015 року 105,3 % = 1,053; березень 2015 року 110,8 % = 1,108; квітень 2015 року 114 % = 1,140; травень 2015 року 102,2 % = 1,022; листопад 2015 року 101,55 % = 100,4 % (червень 2015 року) х 99,0 % (липень 2015 року) х 99,2 % (серпень 2015 року) х 102,3 % (вересень 2015 року) х 98,7 % (жовтень 2015 року) х 102,0 % (листопад 2015 року) = 1,016; квітень 2016 року 105,79 % = 100,7 % (грудень 2015 року) х 100,9 % (січень 2016 року) х 99,6 (лютий 2016 року) х 101,0 % (березень 2016 року) х 103,5 % (квітень 2016 року) = 1,058; жовтень 2016 року 104,0 % = 100,1 % (травень 2016 року) х 99,8 % (червень 2016 року) х 99,9 % (липень 2016 року) х 99,7 % (серпень 2016 року) х 101,8 % (вересень 2016 року) х 102,8 % (жовтень 2016 року) = 1,040; січень 2017 року 103,85 % = 101,8 % (листопад 2016 року) х 100,9 % (грудень 2016 року) х 101,1 % (січень 2017 року) = 1,038; квітень 2017 року 103,74 % = 101,0 % (лютий 2017 року) х 101,8 % (березень 2017 року) х 100,9 % (квітень 2017 року) = 1,037; липень 2017 року 103,13 % = 101,3 % (травень 2017 року) х 101,6 % (червень 2017 року) х 100,2 % (липень 2017 року) = 1,031; жовтень 2017 року 103,12 % = 99,9 % (серпень 2017 року) х 102,0 % (вересень 2017 року) х 101,2 % (жовтень 2017 року) = 1,031; січень 2018 року 103,44 % = 100,9 % (листопад 2017 року) х 101,0 % (грудень 2017 року) х 101,5 % (січень 2018 року) = 1,034. 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 або 353,3 % 353,3 % (наростаючий індекс споживчих цін) 100 % = 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін). В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762, 00 грн.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463,15 грн.
Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить з того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 385,06 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно позивач мала право на нарахування і виплату індексацію-різниці.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн. - 385,06 грн = 4 078,09 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом було встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 30.10.2020 року позивачу було виплачено індексації грошового забезпечення у загальному розмірі - 1979,42 грн.; Військовою частиною НОМЕР_2 за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року позивачу було виплачено індексації грошового забезпечення у загальному розмірі - 18 288,73 грн.
Вищенаведеним підтверджується, що індексація-різниця відповідачами позивачу була нарахована та виплачена у значно меншому розмірі.
В той же час, позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, зазначає у своїх позовних вимогах в цій частині, що Військова частина НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 30.10.2020 року та Військова частина НОМЕР_2 за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року повинні були нараховувати та виплатити їй індексацію-різницю у розмірі 4 465,15 грн., та просить суд зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити індексацію-різницю саме у цьому розмірі.
З урахуванням вищенаведеного та встановленого судом, відповідно до наявних доказів в матеріалах справи, розмір індексації-різниці, яку повинні нарахувати та сплатити відповідачі з урахуванням вже виплачених сум цієї індексації становить 4 078,09 грн. щомісячно.
Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в неповному розмірі за період з 01 березня 2018 по 30 жовтня 2020 року включно та як похідна вимога зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 30 жовтня 2020 року включно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 з урахуванням вже виплачених сум за цей період, а також визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в неповному розмірі за період з 31 жовтня 2020 по 31 грудня 2022 року включно та як похідна вимога зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 31 жовтня 2020 по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 з урахуванням вже виплачених сум за цей період.
Щодо позовних вимог позивача в частині відрахування військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 171.1 пункту 171 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пунктом 4 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 по справі № 812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі № 815/5826/16 вказано: Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили на відповідачів покладається безумовний обов'язок його виконання.
Разом з тим на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Тож у суду відсутні наразі підстави зобов'язувати відповідача здійснити виплату вищевказаної компенсації, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо зазначеного Військовою частиною НОМЕР_2 стосовно пропущеного строку звернення позивачем з її позовними вимогами, питання строку звернення було належним чином зазначене в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року.
Щодо позовних вимог позивача в частині: визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні позивачу розміру підйомної допомоги в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2015-2020 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015-2020 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація та як похідна вимога зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2015-2020 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2015-2020 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; а також визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягали в визначенні позивачу розміру підйомної допомоги в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2020-2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2020-2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація та як похідна вимога зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2020 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2020-2022 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2020-2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Судом під час розгляду даної справи було встановлено, що позивачу військовою частиною НОМЕР_1 з 01.12.2015 по 30.10.2020 року, так само, як і військовою частиною НОМЕР_2 за період з 31.10.2020 по 31.12.2022 року - повинна була нараховуватися та виплачуватися індексація грошового забезпечення.
Судом було вже встановлено, що розглянувши надані Військовою частиною НОМЕР_1 наступні довідки: про складові грошового забезпечення що входили до розрахунку підйомної допомоги за 2015 рік; про складові грошового забезпечення що входили до розрахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки; про складові грошового забезпечення що входили до розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, в їхньому складі не була врахована індексація.
Так само судом було встановлено, відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки про доходи складеної Військовою частиною НОМЕР_2 по позивачу, що їй було виплачено: у грудні 2020 року підйомну допомогу у сумі 12 934,66 грн.; у вересні 2021 року грошову допомогу на оздоровлення у сумі 12 934,66 грн.; у грудні 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 600 грн.; у травні 2022 року грошову допомогу на оздоровлення у сумі 16 729,36 грн.; у грудні 2022 року матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань у сумі 16 729,36 грн. - в їхньому складі не була врахована індексація.
З урахуванням наведеного, перед судом постає питання, стосовно врахування при розрахунку відповідачем 1 розмірів: підйомної допомоги за 2015 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки виходячи з місячного грошового забезпечення із врахуванням індексації.
Так само, як і стосовно врахування при розрахунку відповідачем 2 розмірів: підйомної допомоги за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки виходячи з місячного грошового забезпечення позивача із врахуванням індексації.
Судом встановлено, що позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 за 2019 рік не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки виплати цієї допомоги у 2020 році (що зазначене в примітці цієї довідки), отже з урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що позивачу Військовою частиною НОМЕР_2 за 2020 рік не було виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, що підтверджується довідкою про доходи від 03.09.2024 року, таким чином, з урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно інших виплат, які відповідачами були виплачені позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд зазначає наступне.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. за №704 (далі - Постанова №704), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2).
Приписами п.3 Постанови №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Підпунктом 3 п.5 Постанови №704, надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пункту 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону № 2017-III, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Верховний Суд у постанові №380/21619/21 від 30.11.2023 року, навів наступні правові висновки: - «При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18.»
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку при нарахуванні «грошової допомоги на оздоровлення», «матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань», та до розміру «підйомної допомоги».
Проте, при обчисленні «грошової допомоги на оздоровлення», «матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань», «підйомної допомоги», ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 не було враховано індексацію грошового забезпечення, ані «поточну індексацію», ані «індексацію-різницю», визначену відповідно до п. 5 Порядку № 1078, що свідчить про протиправну бездіяльність останніх.
Отже, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, відповідачі в даному випадку допустили протиправну бездіяльність щодо не включення при розрахунку позивачу вказаних грошових допомог та виплат, індексації як складової місячного грошового забезпечення, чим порушили права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплачених сум, грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, підйомну допомогу за 2015 рік, обчислених із врахуванням індексації грошового забезпечення.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до відповідача 1: Військової частини НОМЕР_1 (адреса: 57286, Миколаївська область, ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), до відповідача 2: Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяцю - січень 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяцю - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), яка полягала у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 в неповному розмірі за період з 01 березня 2018 по 30 жовтня 2020 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 по 30 жовтня 2020 року включно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 з урахуванням вже виплачених сум за цей період.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), яка полягала у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078 в неповному розмірі за період з 31 жовтня 2020 по 31 грудня 2022 року (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію-різницю за період з 31 жовтня 2020 по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 з урахуванням вже виплачених сум за цей період.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, підйомної допомоги за 2015 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), з урахуванням виплачених сум, грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2020 роки, підйомну допомогу за 2015 рік, розрахованих з грошового забезпечення, до складу якого включити індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021 та 2022 роки, підйомної допомоги за 2020 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), з урахуванням виплачених сум, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2021 та 2022 роки, підйомну допомогу за 2020 рік, розрахованих з грошового забезпечення, до складу якого включити індексації грошового забезпечення.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 03 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець