Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
02 грудня 2024 року Справа №200/7828/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши матеріали позовної заяви Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
08 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ, в якій позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22 667,42 грн.
Також заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Приймаючи вказану ухвалу, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнав поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
28.11.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що строк звернення до суду пропущено у зв'язку з тим, що після введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та вимушеною передислокацією університету у зв'язку з окупацією м. Маріуполь, було втрачено всю документацію, не всі працівники університету виїхали разом з ним, що призвело до нестабільної діяльності у роботі університету та зайняло багато часу для її стабілізації. Крім того через втрату документів, потрібен був достатній час для їх пошуку та відновлення з метою забезпечення стягнення коштів на користь держави.
Також позивач вказав, що через об'єктивні причини, які не залежать від його волі, а саме: через постійні сигнали повітряних тривог, перебування працівників університету в укритті та відсутності можливості там працювати, досить часті блекаути, відсутність світла та інтернету, а також у зв'язку з необхідністю відновлення документів, втрачених в наслідок окупації м. Маріуполь та частини Донецької області, та вимушеною передислокацією університету на підконтрольну Україні територію, був позбавлений можливості у строк, визначений чинним законодавством України, звернутись до суду.
Надаючи оцінку обставинам, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з аналізу всіх наведених у адміністративному позові доводів, а також з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Суд зазначає, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє й по теперішній час.
Поряд із цим сам факт запровадження на території України воєнного стану, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків, а отже підставою для їх поновлення можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18.
Суд погоджується, що введення воєнного стану, обстріли, повітряні тривоги мали можливість ускладнити позивачу дотримання строку звернення до суду, проте за умови надання суду належних доказів такого ускладнення.
Велика кількість повітряних тривог не може бути безумовною підставою для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду без надання належних доказів того, що ці тривоги завадили позивачу своєчасно звернутися до суду. При цьому суд враховує, що звернення до суду відбулося через систему "Електронний суд".
Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без надання відповідних доказів неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки того, як саме введення воєнного стану та повітряні тривоги вплинули на позивача, не може вказувати на наявність об'єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих стоків.
За усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Проте, зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду (запровадження на території України воєнного стану) не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає позовну заяву, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Крім того, як вбачається з матеріалів позову, позивачем на ім'я відповідача було сформовано лист від 25.01.2023 № 388/07-2023, в якому адресою позивача зазначено: вул. Велика Перспективна, буд. 1, м. Кропивницький, 25015, щодо добровільного відшкодування вартості утримання відповідача в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22 667,42 грн.
Проте, як встановлено судом вище, із даним позовом позивач звернувся до суду засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" лише 08.11.2024, тобто, більше ніж через рік після того, як вже був переміщений у м. Кропивницький, та почав вчиняти активні дії з метою добровільного відшкодування відповідачем вартості його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Твердження позивача про те, що тільки в лютому 2024 року було зареєстровано юридичну адресу Донецького державного університету внутрішніх справ на підконтрольній території України, а саме: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 1, а тому не міг вчасно звернутися до суду із цим позовом є необгрунтованим, оскільки Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 по справі № 620/13591/23 зазначив, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування.
Оскільки, позивачем до позовної заяви не долучено копію конверта, який було направлено відповідачу із вкладеними до нього документами та який повернувся без вручення, то суд обчислює такий строк з наступного дня після спливу 30 діб з моменту надсилання 25.01.2023 повідомлення № 330/07-2023 від 24.01.2023, а саме з 26.02.2023 (24.02.2023 є вихідним днем).
Таким чином позивач мав звернутися до суду із цим позовом 26.02.2023 після спливу 30 діб з моменту надсилання 25.01.2023 повідомлення № 330/07-2023 від 24.01.2023.
Отже, факт реєстрації на підконтрольній території України в лютому 2024 року не є тією поважною причиною за якою строк вважається пропушеним з поважних причин, оскільки це не заважало позивачу надіслати 25.01.2023 з м. Кропивницький, повідомлення відповідачу щодо добровільного відшкодування вартості утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Крім того, твердження позивача про те, що строк пропущено у зв'язку з необхідністю відновлення документів, втрачених в наслідок окупації м. Маріуполь, суд оцінює критично, оскільки надсилаючи 25.01.2023 повідомлення № 330/07-2023 від 24.01.2023 відповідачу, позивач вже знав про розмір суми утримання відповідача в Донецькому державному університеті внутрішніх справ, що підлягала добровільному відшкодуванню, що свідчить про наявність на дату складання такого повідомлення, відомостей та доказів щодо вартості утримання відповідача в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
За усталеною практикою Верховного суду причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду (запровадження на території України воєнного стану, передислокація університету на підконтрольну Україні територію) не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає позовну заяву, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейського суду з прав людини в рішеннях від 28.05.85 в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 в справі "Кромбах проти Франції", в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE N 116/1997/900/1112).
Виходячи із системного аналізу норм КАС України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Таких правил позивач не дотримався, а тому ним не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 та не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.05.2024 та здійснення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, виплаченої в 2024 році.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви Донецького державного університету внутрішніх справ про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Духневич