Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
02 грудня 2024 року Справа №200/8273/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині відмови у виплаті недоотриманої пенсії - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії померлого батька ОСОБА_2 в розмірі 279991,49 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог статей 122 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України від 09.11.2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Позивачкою у позовній заяві заявлені вимоги про визнання дій відповідача в частині відмови у виплаті недоотриманої пенсії - протиправними, та про зобов'язання відповідача виплатити їй недоотриману суму пенсії померлого батька в розмірі 279991,49 грн.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
У той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19 зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Вказані висновки викладено, зокрема, й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2023 року у справі № 300/3800/22.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) пенсія включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Отже, при з'ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.
Так, у рішенні від 07.11.2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41-43, 52) ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.
Суд зауважує, що заявлені позовні вимоги мають грошову оцінку, яка визначена самою позивачкою, - 279991,49 грн (недоотримана сума пенсії померлого батька).
Відтак, заявлені позивачкою позовні вимоги є однією вимогою майнового характеру, оскільки містять вимоги про зобов'язання відповідача сплатити на користь позивачки суму пенсії, яка має конкретне грошове вираження - 279991,49 грн (майнова вимога про захист права, об'єктом якого благо, що підлягає грошовій оцінці).
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні з цим позовом у паперовому вигляді до адміністративного суду за одну майнову вимогу становить:
279991,49 грн х 1% = 2799,91 грн.
Разом із тим, документів про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивачкою до позовної заяви не додано.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві позивачка вказує на те, що її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті залишилася недоотримана пенсія у розмірі 279991,49 грн.
При цьому в прохальній частині позовної заяви позивачка просить суд, серед іншого, поновити пропущений нею строк звернення до суду з цим позовом.
Обґрунтовуючи це клопотання, позивачка вказує на те, що лист відповідача зі спірних питань було одержано нею лише 19.07.2024 року та посилається на повторне звернення до суду з даним позовом (тобто після повернення позовної заяви).
Надаючи оцінку наведеним доводам, суд враховує правові висновки, які були викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.
Так, у вказаній постанові, Верховний Суд зазначив, серед іншого, про те, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент чи факт настання обізнаності особи щодо її порушених прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, отже, позивачка, після смерті її батька, мала реальну і об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про стан заборгованості з пенсії, яка не була своєчасно виплачена пенсійним органом її батькові.
Як видно з доданої до позову копії листа відповідача від 26.07.2024 року № 0500-0202-8/76310, цей лист був наданий у відповідь на звернення позивачки від 19.07.2024 року.
Відтак, матеріали позовної заяви свідчать про те, що позивачка, після смерті її батька 12.03.2021 року (як зазначає позивачка), вперше звернулася до відповідача із запитом щодо виплати пенсії померлого батька лише 19.07.2024 року.
Доказів протилежного позивачкою до позовної заяви не додано.
Суд зауважує, що отримання позивачкою листа відповідача на її звернення не змінює момент, з якого позивачка мала дізнатися про порушення своїх прав, та не пов'язується із початком перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти певні дії щодо реалізації свого права.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи необізнаність з приводу нарахування та/або виплати пенсії, звернулася до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.
У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Отже, враховуючи вищенаведене, позивачка, за умови прояву належної зацікавленості та вчинення певних активних дій, мала об'єктивну можливість вчасно отримати інформацію про стан заборгованості з пенсії, яка не була виплачена пенсійним органом її батькові.
Разом із тим, позивачка лише у липні 2024 року звернулася до відповідача із заявою з цього приводу, а даний позов подала до суду лише 23.11.2024 року.
При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивачки стосовно повторного звернення до суду з цим позовом, оскільки згідно з ухвалою суду від 04.11.2024 року у справі № 200/6154/24 дану позовну заяву було повернуто позиваці без розгляду через невиконання вимог ухвали суду від 09.09.2024 року у вказаній справі (зокрема, через ненадання доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку).
Зважаючи на викладене, дослідивши причини пропуску позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, суд визнає їх неповажними.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" вказано, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (caso Osman contra Reino Unido, № 23452/94; Kreuz v. Poland, № 28249/95).
Таким чином, з огляду на викладене, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження цих строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути дотримано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Поважними причинами визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.
У позовній заяві позивачкою будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, окрім вказаних вище (які визнані судом неповажними), не наведено.
З огляду на викладене, розглянувши клопотання позивачки, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, що вказані у позовній заяві, є неповажними, подана позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачці необхідно усунути недоліки цієї позовної заяви шляхом подання до суду:
- оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 2799,91 грн за подання позову за реквізитами: рахунок UA308999980313111206084005658, отримувач Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101; ______ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку в паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), із зазначенням номеру справи;
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням інших, ніж були наведені у позовній заяві, причин пропуску строку та підстав, з яких позивачка вважає ці причини пропуску строку поважними).
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити позов без руху та надати позивачці строк у 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248, 256 КАС України,
Визнати неповажними викладені у позовній заяві причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачці строк для усунення недоліків даної позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду:
- оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 2799,91 грн за подання позову за реквізитами: рахунок UA308999980313111206084005658, отримувач Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101; ______ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку в паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), із зазначенням номеру справи;
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням інших, ніж були наведені у позовній заяві, причин пропуску строку та підстав, з яких позивачка вважає ці причини пропуску строку поважними).
Ухвала складена і підписана 02 грудня 2024 року, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Бабіч