Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
02 грудня 2024 року Справа №200/8248/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати в період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Частиною 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Оскільки по 18.07.2022 включно діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин на момент не застосовувалися, то в даному випадку строк позовної давності не застосовується до позовних вимог, що стосуються грошового забезпечення за період проходження військової служби по 18.07.2022 включно, до інших позовних вимог строк позовної давності застосовується.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Із врахуванням несення виплатою грошового забезпечення за щомісячного характеру, того, що її розмір відомий особі після отримання щомісяця, позивач мав дізнатись про порушення своїх прав щодо виплат за місяць наприкінці такого місяця або у наступному місяця.
Таким чином, позивач мав звернутись до суду із позовом стосовно позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 20.05.2023 у наступні 3 місяці після відміни карантину, проте позивачем подано до суду відповідний позов лише 26.11.2024, тобто із пропуском 3-місячного строку.
Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У наданому суду клопотанні про поновлення строку звернення до суду викладено, що оскільки до 19.07.2022 включно діяла редакція ст. 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин на момент не застосовувалися, то в такому випадку дія ст. 233 Кодексу законів про працю України поширюється лише на відносини, що виникли після набуття чинності її новою редакцією.
Суд зауважує, що вказаному надана оцінка вище та строк позовної давності застосовується до позовних вимог з 01.08.2022 по 20.05.2023, при цьому, з матеріалів позову вбачається, що позивач у спірний період проходив військову службу. Водночас, позивачем не наведено, чи обставини її несення мали вплив на дотримання строку звернення до суду. Відповідно до довідки відповідача від 04.05.2023 № 659 з 24.02.2022 по 12.04.2022 позивач брав безпосередню участь у бойових діях, при цьому, вказаним періодом не охоплюється період пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 дійшов висновків, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Також Верховний Суд вказав, що тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені, застосовується виключно до спорів, пов'язаних із виплатами, що належать працівникові саме при звільненні. Дата ж отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої суми грошового забезпечення у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, а лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.
Так, грошове забезпечення позивачем отримувалось щомісячно, воно не належить до сум, виплата яких належить виключно при звільненні.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19З дійшла висновку, що з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Представник позивача отримала відповідь відповідача без дати та номеру на свій адвокатський запит від 09.08.2024 щодо того, яким чином обчислювалось грошове забезпечення позивача. Водночас, не можна вважати, що такий запит було здійснено у розумний строк з дня, коли позивач мав дізнатись про порушення своїх прав, оскільки мова йде про період виплати грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 20.05.2023 та закінчення карантину 01.07.2023.
Таким чином, наведені у клопотанні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду не є поважними. Інших причин пропуску строку звернення до суду, обставин, що мали об'єктивно непереборний характер, перешкоджали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду позивач у поданому клопотанні не навів та відповідних доказів до позову не додав.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що згідно частини 1 статті 169 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ч. 1 ст. 169, ст.ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків вказаної позовної заяви 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали, протягом якого позивач має надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог за період з 01.08.2022 по 20.05.2023 та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Михайлик