Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2024 року Справа№200/6255/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області (адреса вул. Італійська, 59, м. Маріуполь Донецька область,87515, ЄДРПОУ 44070187) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
08.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надіслана позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», в якій позивач просить:
- скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 18 276,72 грн;
- стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області утриманні неправомірно кошти у сумі 20 304,39 грн., яка стягнута за виконавчим провадженням № 68040633 Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 червня 2024 року з картки ОСОБА_1 , було знято кошти в сумі 20304,39 грн. Відповідно до призначення платежу стягнення відбулося за виконавчим провадженням № 68040633 відкритого 05.01.2022 року Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). з виконання виконавчого документу вимога № Ф-31288-13 виданий 18.08.2021 року, документ видав: Державна податкова служба ГУ ДПС у Донецькій області. 29 липня 2024 року позивач отримав від відповідача засобами електронного зв'язку копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-31288-13 від 18.08.2021 року. Вказаною вимогою відповідач вимагає від ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 18176,72 грн., яка утворилася станом на 31.07.2021 року. Яких-небудь роз'яснень або розрахунків єдиного внеску відповідач не надав.
У 1995 року позивач зареєструвався в Макіївському міськвиконкомі як фізична особа-підприємець. До 2007 року він фактично вів підприємницьку діяльність одночасно з основною роботою на Макіївській підстанції. З 2007 року позивач не міг вести підприємницьку діяльність. До 2013 року він здавав в податкову інспекцію Червоногвардійського району м. Макіївка річні декларації з «0» (нульовим) доходом. В 2013 році інспектор податкової сказала, що треба написати заяву про закриття підприємницької діяльності, інакше вона закриє її примусово. Позивач написав відповідну заяву та залишив її інспектору. Через деякий час він звернувся до державного реєстратора в м. Макіївка, де йому повідомили, що він в реєстрі, як фізична особа-підприємець, відсутній. До вересня 2017 року Позивач працював в Укренерго «Чайкінська підстанція» в м. Макіївка Донецької області, яка на той момент вже була окупована, але підприємство ще працювало, а після вересня 2017 року, коли окупаційна влада незаконно відібрала підприємство, позивач звільнився з роботи та переїхав до м. Краматорську Донецької області. У м. Краматорську він став на облік у фонді зайнятості як безробітній, при цьому його перевіряли по всіх реєстрах. В жодному його не було зареєстровано як фізична особа-підприємець. На підставі цього позивач отримував виплати по безробіттю. Але 05.11.2018 року, в довідник ПОУ (ЄДРС) завантажилась інформація, що він зареєстрований як ФОП. Тому Краматорський міський центр зайнятості вимагав повернути виплачені кошти. Позивач звернувся до суду і оскаржив цю вимогу. 09 жовтня 2019 року Постановою Донецького апеляційного суду по справі № 234/1796/19 у задоволенні позовних вимог Краматорського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення переплати бюджетних коштів в сумі 63084,59 грн. відмовлено. Було установлено, що Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області розглянула запит щодо надання інформації стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та повідомила, що за даними інформаційної системи ДПС України станом на 26.09.2019 року ОСОБА_1 перебував на обліку з 10.11.1995 року в Покровській державній податковій інспекції (Червоногвардійський район м. Макіївки) Покровсько-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області як фізична особа-підприємець. Остання податкова звітність надавалась ОСОБА_1 до Покровської ДПІ 06.02.2014 року. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України доходи ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця за 2010-2013 роки становлять нуль гривень. Починаючи з 2014 року запис про ОСОБА_1 як підприємця відсутня, а доходи з цього періоду і по вересень 2017 року зазначені від підприємств: Відокремлений підрозділ «Чайкінські магістральні електричні мережі» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», Чайкінські магістральні електричні мережі Донбаської електроенергетичної системи, Відокремлений підрозділ «Чайкінські магістральні електричні мережі» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», починаючи з жовтня 2017 року доходи становлять нуль гривень. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань записів щодо ОСОБА_1 не знайдено. Згідно з вищевикладеними доказами підтверджено факт відсутності доходів у ОСОБА_1 за період з 17 жовтня 2017 року по 22 липня 2018 року, визначено, що відповідач у вказаний період не здійснював підприємницьку діяльність. Як з'ясувалось, ОСОБА_1 не було внесено до ЄДР з невідомих причин, що підтверджується Витягом з реєстру від 03.12.2018 року № 24123357, а також листом Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальних громад Краматорської міської ради від 28.01.2019 року № 01.1-23/263. Тому, щоб вирішити всі протиріччя, позивач вимушений був 15.01.2019 року спочатку зареєструватися як ФОП (ОПИС з кодом № 155930607631), і в цей же день одразу подати заяву на припинення підприємницької діяльності (ОПИС від 15.01.2019 р. (Реєстраційна справа 2_273_047968_18, код 231381697446). Позивач вважає, що Відповідач незаконно виписав вимогу № Ф-31288-13 У від 18.08.2021 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18176,72 грн., тому що відповідно до підпункту 56.21 пункту 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву було залишено без руху.
29.09.2024 позивач надіслав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що з моменту винесення спірної вимоги до 24.07.2024 ГУ ДПС у Донецькій області вимоги про сплату боргу позивачу не надсилало.
Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 17.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи № 200/ 6255/24.
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області надіслав суду відзив, в обґрунтування якого зазначено наступне.
За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС ДПС) з 10.11.1995 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , було взято на податковий облік в Покровській державній податковій інспекції (Червоногвардійський район м. Макіївка - 592) ГУ ДПС у Донецькій області. Реєстраційний номер платника єдиного внеску 05- 37-11-2400 від 29.01.1996. На підставі відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації припинення - 15.01.2019 (номер запису 22730050001047968). Стан платника - 11 (припинено, але не знято з обліку, КОР не пусті). У періоді з 10.11.1995 по 15.01.2019 рр. ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. В інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ФОП ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність» (далі - ККДБ 71040000), було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік терміном сплати 09.02.2018 - 8448,00 гривень. Таким чином, відповідно до статті 9 Закону № 2464-VI, Позивачу було здійснено щоквартальні нарахування в автоматичному режимі на центральному рівні, що має відображення в ІКП з єдиного внеску, а саме: за 1 квартал 2018 року терміном сплати 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн, за 2 квартал 2018 року терміном сплати 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн, за 3 квартал 2018 року терміном сплати 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року терміном сплати 21.01.2019 у сумі 2457,18 гривень.
Так, згідно з даними ІКС ДПС, станом на 31.07.2021 року, заборгованість з єдиного внеску по ОСОБА_1 становила 18 276,72 грн. На підставі цих даних було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 на суму 18 276,72 грн. 05.01.2022 року Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 68040633 за вищевказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки). В межах виконавчого провадження № 68040633, державною виконавчою службою з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з єдиного внеску у сумі 18 276,12 грн. Кошти зараховані за ККДБ 71040000 (платiжне доручення № 79 вiд 05.07.2024), що має своє відображення в ІКП з єдиного внеску за 2024 рік. Станом на 15.10.2024 року за ККДБ 71040000 по ОСОБА_1 заборгованість або переплата зі сплати єдиного внеску відсутня.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2021 № 0500-0403-5/11324 «Щодо надання переліку отримувачів пенсійних виплат», станом на 01.04.2021, Позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, як внутрішньо переміщена особа та був отримувачем пенсії за віком за наступною адресою проживання: АДРЕСА_2 . Таким чином, враховуючи той факт, який до речі не заперечується сторонами по справі та не є спірним, що Позивач на момент формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) був внутрішньо переміщеною особою, зазначене, зокрема, підтверджується й наявною в матеріалах справи довідкою внутрішньо переміщеної особи Позивача від 30.10.2017 року № 0000357316, можливо дійти висновку, що, на момент формування та направлення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) місцезнаходження (місце проживання) Позивача було у м. Краматорськ, яке на той час не відносилось до тимчасово окупованої території України, у зв'язку з чим до Позивача могли та мали бути застосовані норми статей 25 і 26 Закону № 2464-VI. Відповідно до зазначеного, вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 на суму 18 276,72 грн була правомірною та скасуванню не підлягала.
Щодо вимоги позивача стягнути з податкового органу бюджетні кошти, які були зараховані за ККДБ 71040000, у сумі 20 304,39 грн до якої включена й стягнена державною виконавчою службою, в рамках виконавчого провадження № 68040633, сума витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн та виконавчого збору у розмірі 1827,67 грн (Стягувач: Макіївський відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ЄДРПОУ 44640347, IBAN UA898201720355299000000710593 в Державна казначейська служба України, м.Київ, 01001, м.Київ, вул. Терещенківська, 11-А), вважає, що така вимога є неправомірною.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З 10.11.1995 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , було взято на податковий облік в Покровській державній податковій інспекції (Червоногвардійський район м. Макіївка - 592) ГУ ДПС у Донецькій області.
На підставі відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації припинення - 15.01.2019 (номер запису 22730050001047968). Стан платника - 11 (припинено, але не знято з обліку, КОР не пусті).
В інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 станом на 21.01.2019 відображена заборгованість з єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вимогою Ф-31288-13 від 18.08.2021 по боржику ОСОБА_1 :
09.02.2018 - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рiк Нарахування єдиного внеску № 3537328/ev вiд 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018 у розмірі 8448,00 грн;
19.04.2018 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 6241437/ev вiд 19.04.2018 терм.спл. 19.04.2018 у розмірі 2457,18 грн.;
19.07.2018 - нараховано о ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №7624533/ev вiд 19.07.2018 терм.спл. 19.07.2018 у розмірі 2457,18 грн.;
19.10.2018 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 9020554/ev вiд 19.10.2018 терм.спл. 19.10.2018 у розмірі 2457,18 грн.;
21.01.2019 - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 271326/ev вiд 21.01.2019 терм.спл. 21.01.20192018 у розмірі 2457,18 грн.. Всього - 18276,72 грн.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 на суму 18 276,72 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2021 № 0500-0403-5/11324 «Щодо надання переліку отримувачів пенсійних виплат», зокрема було повідомлено ГУ ДПС у Донецькій області про місце перебування (реєстрації) боржників з єдиного внеску неконтрольованої українській владі території, які є внутрішньо переміщеними особами та отримувачами пенсійних виплат в органах Пенсійного фонду Донецької області. Відповідно до листа відповідача повідомлено, що позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області, як отримувач пенсії за віком за наступною адресою проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Головним управлінням ДПС у Донецькій області направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернуто адресанту з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За виконавчим провадженням № 68040633, відкритим 05.01.2022 на підставі податкової вимоги № Ф-31288-13 виданий 18.08.2021 з позивача стягнуто заборгованість з єдиного внеску у сумі 18 276,12 грн. Кошти зараховані за ККДБ 71040000 (платiжне доручення № 79 вiд 05.07.2024), що має своє відображення в ІКП з єдиного внеску за 2024 рік.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (тут і надалі посилання на норми Закону № 2464 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Статтею 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції, яка діяла з 01 січня 2017 року до 01 січня 2021 року);
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції, яка діє з 01 січня 2017 року).
З 01 січня 2021 року згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Абзацами першим та другим частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 регламентовано, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Отже, з 01 січня 2017 року до 01 січня 2021 року, незалежно від обраної системи оподаткування, фізичні особи підприємці за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу зобов'язані були сплачувати єдиний внесок у сумі, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Розмір мінімального страхового внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску - 22 відсотки.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З 01 січня 2021 року для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування і якими не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, скасовано обов'язкову сплату єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску.
У межах спірних правовідносин система оподаткування, на якій перебувала позивач, не впливає на розмір єдиного внеску, який нарахований у розмірі мінімального страхового внеску за І-ІV квартали 2018 року, коли Законом № 2464 було встановлено обов'язок сплати фізичними особами - підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п'ятої у редакції, яка діяла з 11 серпня 2013 року до 01 січня 2021 року);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої у редакції, яка діяла до 01 січня 2021 року);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).
Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464:
- платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (у редакції, яка діяла з 01 січня 2015 року до 01 січня 2018 року);
- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (у редакції, яка діє з 1 січня 2018 року).
Відповідно до частини сьомої статті 25 Закону № 2464 сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 (у редакції, яка діє з 13 лютого 2020 року) передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:
період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;
територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом б підпункту 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:
«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.
З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи.
Отже, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.
При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільнялись від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України було та є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов'язань.
Також з правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.
При цьому суд наголошує на тому, що норми пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 під час своєї чинності не скасовували обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тимчасово надавали можливість на період антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року до 12 лютого 2020 року включно не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19, від 12 квітня 2022 року у справі № 360/286/21, від 22 листопада 2022 року у справі № 812/1269/16, від 06 грудня 2022 року у справі № 805/1444/17-а та від 01 лютого 2023 року у справі № 200/4214/20-а.
З огляду на викладене, дії Головного управління ДПС у Донецькій області з нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за І-ІV квартали 2018 року у розмірі мінімального страхового внеску за період, коли Законом № 2464 було встановлено обов'язок сплати фізичними особами - підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від здійснення господарської діяльності та фактичного отримання доходу від їх діяльності, є правомірними.
Згідно з абзацами першим-третім пункту 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, який набрав чинності 03 червня 2020 року (в редакції, яка діє з 10 грудня 2020 року):
підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені (абзац четвертий пункту 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 в редакції, яка діє з 10 грудня 2020 року).
Суду не надано доказів звернення позивача до податкового органу з заявою про списання недоїмки за період з 1 січня 2018 року до 1 грудня 2018 року в порядку, передбаченому пунктом 9-15 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, та відповідно рішення податкового органу про списання суми недоїмки за спірний період.
За відсутності добровільної сплати позивачем суми недоїмки, дії Головного управління ДПС у Донецькій області з обліку недоїмки ОСОБА_1 в сумі 18276,72 грн за платежем (кодом класифікації доходів бюджету 71040000) «Єдиний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадить незалежну професійну діяльність» є правомірними.
Згідно з абзацом другим підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Статтею 67 Податкового кодексу України визначені підстави та порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб.
Згідно з пунктом 67.1 статті 67 Податкового кодексу України підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є:
повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи (абзац другий підпункту 67.1.1 пункту 67.1 статті 67 Податкового кодексу України);
наявність хоча б однієї з підстав, визначених пунктом 65.10 статті 65 цього Кодексу для самозайнятої особи (абзац перший підпункту 67.1.2 пункту 67.1 статті 67 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу другого пункту 67.3 статті 67 Податкового кодексу України порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах встановлений розділом XI Порядку № 1588.
Порядок зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах визначений пунктом 11.18 розділу XI Порядку № 1588.
Згідно з підпунктом 1 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП. Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (підпункт 4 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588).
Врегулювання питань погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України (підпункт 5 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588).
Підпунктом 6 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588 регламентовано:
після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності;
така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності;
після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України, що визнана такою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», процедури та дії, визначені цим підпунктом, можуть проводитись за місцем перебування таких осіб у разі їх звернення до відповідних контролюючих органів з документальним підтвердженням особи та місця перебування;
у разі зміни місця проживання фізичної особи процедури та дії, визначені цим підпунктом, проводяться в контролюючому органі, в якому платник податків перебував на обліку за основним місцем обліку на момент отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи;
якщо після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа повторно реєструється як підприємець або особа, що провадить незалежну професійну діяльність, за новим місцем проживання (місцезнаходженням), що обслуговується іншим контролюючим органом, то процедури, визначені цим підпунктом, завершуються у контролюючому органі за новим місцем проживання (місцезнаходженням).
З огляду на викладене, суд зауважує, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача 15.01.2019 у межах спірних правовідносин не припиняє його зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності.
Оскільки положеннями частини сьомої статті 25 Закону № 2464 та пункту 9 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не визначена як підстава для списання сум нарахованого єдиного внеску, позивач повинна сплатити спірну недоїмку з єдиного внеску, яка переважно виникла у період тимчасового звільнення позивача від виконання обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 18 276,72 грн., а тому вона підлягає скасуванню.
Оскільки основна вимога позивача у цій справі не підлягає задоволенню, то відповідно не підлягає задоволенню і похідна вимога про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області утриманні неправомірно кошти у сумі 20 304,39 грн., яка стягнута за виконавчим провадженням № 68040633 Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваних дій, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної податкової служби у Донецькій області (адреса вул. Італійська, 59, м. Маріуполь Донецька область,87515, ЄДРПОУ 44070187) про скасування вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2021 року № Ф-31288-13 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 18 276,72 грн., стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області утриманні неправомірно кошти у сумі 20 304,39 грн., яка стягнута за виконавчим провадженням № 68040633 Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова