02 грудня 2024 року Справа 160/31497/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) в частині:
не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги мобілізованим при звільненні зі служби в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби;
не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;
не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік;
не виплати компенсації ОСОБА_1 у зв'язку перерахунком грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислуги років;
не виплати компенсації військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з 24 березня 2024 по 29 серпень 2024 року;
не здійснення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби;
не здійснення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2022 та 2023 роки;
не здійснення виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 та 2024 роки;
не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане харчування за період з 2022 по 2024 роки;
не нарахування та не виплати ОСОБА_1 посадового окладу у зв'язку з виведенням поза штат з травня 2024 по серпень 2024;
не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ):
нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу мобілізованим при звільненні зі служби в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби беручи за основу перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислуги років;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 у зв'язку перерахунком грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислуги років;
виплатити компенсацію військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків ОСОБА_1 при проходженні військової служби в період з 24 березня 2023 року по 29 серпня 2024 року.
здійснити виплату середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 за 2022 та 2023 роки;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022 , 2023 та 2024 роки;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане харчування за період з 2022 по 2024 роки;
нарахувати та виплати ОСОБА_1 посадовий оклад, у зв'язку з виведенням поза штат, з травня 2024 по серпень 2024;.
нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/31497/24 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За правилами ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про виплату належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі відносини врегульовані положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 160/21959/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 380/6701/24, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, зі скасуванням карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відпали підстави для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як слідує зі змісту позову, позивачем заявлено декілька позовних вимог, зокрема, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та не виплати посадового окладу у зв'язку з виведенням поза штат, з травня 2024 по серпень 2024.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем у позові зазначено, з середини травня 2024 року його було виведено поза штат, з цього періоду до моменту звільнення, тобто до 28.08.2024, посадовий оклад позивачу не виплачувався.
Суд зазначає, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісячно, а відтак з неотриманням грошового забезпечення такому військовослужбовцю достеменно відомо про порушення його прав та інтересів.
З огляду на викладене, а також зважаючи на наведені судом правові норми та висновки Верховного Суду, суд зазначає, що з позовними вимогами щодо не нарахування та не виплати посадового окладу за травень 2024 рік позивач мав звернутись до суду - до 01.09.2024, за червень 2024 року - до 01.10.2024, за липень 2024 року - до 01.11.2024.
Поряд з цим, з такими позовними вимогами позивач звернувся до суду 27.11.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст.122 КАС України.
З огляду на викладене, строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить суд, окрім іншого, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не здійснення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 28.08.2024.
Водночас, з такими позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 27.11.2024, тобто із пропуском строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст.122 КАС України.
При цьому, в порушення ч.6 ст.161 КАС України не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що право позивача на заявлення кількох вимог в одній позовній заяві передбачено ч.1 ст. 21 КАС України, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Отже, об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Під підставами позову слід розуміти певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. У випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Як слідує зі змісту позовних вимог, у поданій позовній заяві заявлені 11 окремих самостійних позовних вимог щодо різних правовідносин (щодо не виплати одноразової грошової допомоги мобілізованим при звільненні зі служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби; щодо не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно; щодо не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік; щодо не виплати компенсації у зв'язку перерахунком грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислуги років; щодо не виплати компенсації військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків при проходженні військової служби в період з 24 березня 2024 по 29 серпень 2024 року; щодо не здійснення виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби; щодо не здійснення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки; щодо не здійснення виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 та 2024 роки; щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за неотримане харчування за період з 2022 по 2024 роки; щодо не нарахування та не виплати посадового окладу у зв'язку з виведенням поза штат з травня 2024 по серпень 2024; щодо не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби), хоч і звернених до одного суб'єкта владних повноважень, однак не пов'язаних між собою ані підставами, ані доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
При цьому, позивачем у позові не зазначено жодних обґрунтувань щодо підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову, чим саме вони пов'язані між собою, оскільки заявлені позовні вимоги мають самостійні підстави виникнення, обсяги доказування та підтверджуються різними доказами.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду обґрунтування підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 160,161,169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- обґрунтування підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бухтіярова