03 грудня 2024 рокуСправа №160/26729/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2024 року №047050028611 «Про відмову в призначенні пенсії за віком».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.04.1984 року по 31.12.1998 рік на підприємстві ВАТ “Лисичанський склозавод» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28 серпня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.08.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, 05.09.2024 року позивач отримала рішення від 04.09.2024 року №047050028611 про відмову в призначенні пенсії. Наведені обставини стали приводом для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
16.10.2024р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 21 рік 09 місяців 1 день. За доданими документами не зараховано періоди: - період роботи з 10.04.1984 по 26.09.2001 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1983 року, оскільки назва підприємства при звільненні не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу. Період роботи було частково зараховано відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. - період підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 30.06.2010 р., оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків - період підприємницької діяльності з 01.01.2024 по 31.07.2024, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. 04.09.2024 року було постановлено рішення про відмову про призначення пенсії за віком позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.08.2024р. звернулась до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст..26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 04.09.2024р. за № 047050028611 про відмову в призначенні пенсії. Додатково зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 10.04.1984р. по 26.09.2001р. згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.07.1983р. оскільки назва підприємства при звільненні не відповідає назві підприємства при прийняті на роботу. Також вказано, що не зараховано період підприємницької діяльності з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Не зараховано період підприємницької діяльності з 01.01.2024р. по 31.07.2024р. оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 10.04.1984р. по 26.09.2001р. згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.07.1983р. оскільки назва підприємства при звільненні не відповідає назві підприємства при прийняті на роботу,не зараховано період підприємницької діяльності з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків, не зараховано період підприємницької діяльності з 01.01.2024р. по 31.07.2024р.
Як вбачається з розрахунку стажу форми РС-право, до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 10.04.1984 року по 31.10.1985р, з 01.11.1988р. по 31.12.1998 рік.
Позивач просить суд зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.04.1984 року по 31.12.1998 рік.
Питання щодо неврахування відповідачем періодів роботи з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., з 01.01.2024р. по 31.07.2024р. , як зазначено в оскаржуваному рішенні, позивач не підіймає.
Вирішуючи питання неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 10.04.1984 року по 31.12.1998 рік, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд зауважує, що трудова книжка серії НОМЕР_2 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи позивача у спірний період з 10.04.1984 року по 31.10.1985р, з 01.11.1988р. по 31.12.1998 рік.
При цьому неврахування вищезазначених періодів підтверджується розрахунком стажу форми РС-право, наявним в матеріалах справи.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зарахуванню до страхового стажу позивача підлягають саме періоди з 10.04.1984 року по 31.10.1985р, з 01.11.1988р. по 31.12.1998 рік.
За наведених обставин, рішення від 04.09.2024 року №047050028611 слід визнати протиправним та скасувати його.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає, що відповідач, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде спочатку здійснити зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи.
Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Однак, суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України ввжає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 28.08.2024 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2024 року №047050028611 «Про відмову в призначенні пенсії за віком».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.04.1984 року по 31.10.1985р, з 01.11.1988р. по 31.12.1998 рік на підприємстві ВАТ “Лисичанський склозавод».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 28.08.2024 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін