03 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/17187/24
Провадження № 22-ц/4820/2101/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення інфляційних втрат, за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року (суддя Карплюк О.І.)
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення інфляційних втрат.
В обґрунтування позову зазначав, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 01.02.2022 року у справі № 686/14502/21 було частково задоволено його позов та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, у розмірі 310 000 грн. Вказане рішення суду було виконано 31.10.2023.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з Держави Україна на його користь в порядку ст. 625 ЦПК України інфляційні втрати в розмірі 5299 грн 89 коп за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 5299 грн. 89 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Вказує, що законодавством не передбачено виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України фізичним та юридичним особам у певний строк, зокрема, і виконання виконавчих документів за бюджетною програмою КПКВК 3504030. Як наслідок, не встановлено порядку нарахування та виплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат чи нарахування іншої компенсації за порушення строку перерахування коштів за відповідними рішеннями.
Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 07.07.2021 по справі № 686/22674/20-ц та постанові від 12.02.2020 по справі № 826/17656/16, які не взяв до уваги суд першої інстанції. Так, вищенаведені судові рішення містять правовий висновок, що положення цивільного права, зокрема, ст. 625 ЦК України, передбачають, що відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання у виді компенсації інфляційних втрат та 3% річних може виникати у договірних зобов'язаннях і не стосуються відносин із зобов'язань щодо заподіяння і відшкодування шкоди.
Крім того, скаржник вказує, що відносини, які склалися між сторонами є відносинами, які склалися в процесі виконання рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету, що регулюються Бюджетним кодексом України та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. При цьому, жодних зобов'язань цивільно-правового характеру між казначейством та позивачем не існувало та не виникало. Вказує, що Державна казначейська служба України та її територіальні органи лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету, а не відповідають за зобов'язаннями Держави або державних органів.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з пп. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу з інфляцією за січень - жовтень 2023 становить 321885, 90 грн, інфляційне збільшення - 11885 грн 90 коп, а тому є підстави для стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог у розмірі 5299,89 грн.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повній мірі з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2021 року та задоволено частково позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, грошові кошти в сумі 310 000 грн. Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили.
25 лютого 2022 року Хмельницьким міськрайонним судом було видано виконавчий лист на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 310 000 грн.
28 лютого 2022 троку даний виконавчий лист був пред'явлений стягувачем ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області та прийнятий до виконання даною установою. (а.с. 14)
Згідно платіжної інструкції № 1376680 від 30.10.2023 на виконання рішення суду здійснено перерахунок коштів, що визнається позивачем.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник)зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії,а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
За нормами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між суб'єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом ст.ст.524,533-535і625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження"(далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
За нормами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, з аналізу даних норм права слід дійти висновку, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави, зокрема, інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року в справі №686/7081/21.
А тому, висновки суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України є законними та обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із здійсненим судом першої інстанції розрахунком, виходячи з наступного.
У відповідності до спільного Листа Верховного суду України та Міністерства статистиками України № 62-97 від 3 квітня 1997 року індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, отже, якщо платіж внесений або має бути внесений з 16 по 30 число кожного місяця, то розрахунок починається зі слідуючого місяця.
У позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо стягнення на його користь інфляційних втрат за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року.
Індекс інфляції за червень 2023 року становив 100,8 %, липень 2023 року - 99,4 %, серпень 2023 року - 98,6 %, вересень 2023 року - 100,5 %, жовтень 2023 року - 100,8 %.
Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.
(100,8:100)x(99,4:100)x(98,6:100)x(100,5:100)x(100,80:100) =1.00080721
Отже, сукупний індекс інфляції за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року включно становить 1.00080721.
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
Оскільки сума боргу перед позивачем складає 310000 грн, то сума інфляційних втрат за період червень - жовтень 2023 (відповідно до заявлених позивачем позовних вимог) року з урахуванням індексу інфляції становить 310000 x 1.00080721 - 310000 = 250,24 грн.
З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 250,24 грн за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат до 250,24 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай