02 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2907/24
Провадження № 33/4820/712/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кучерука Т.М. на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2024 року,
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ,
визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу 17000 (сімнадцять тисяч) грн., що відповідає 1000 (одній тисячі) неоподатковуваним мінімумам доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
За постановою суду, ОСОБА_1 21 квітня 2024 року о 00 годин 59 хвилин в м. Кам'янець-Подільський по вул. Веліканова, 1, Хмельницької області, керував транспортним засобом JAGUAR державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння з використанням дозволених технічних засобів фіксування такого стану та в медичному закладі у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову, відповідно до якої провадження по справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої вимоги аргументує тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Вважає, що в судовому засіданні вина його підзахисного не доведена, матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення не містять, як і не містять належних та допустимих доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Вказує, що рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на наявних у справі доказах, які суд вважав належними та допустимими, зокрема, на фрагментах відеозапису, якими не зафіксовано руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , процесуальних документах, складених із порушенням норм чинного законодавства.
Стверджує, що працівниками поліції допущено низку порушень встановлених правил та норм чинного законодавства.
Звертає увагу апелянт і на те, що із відтвореного судом відеозапису слідує, що в порушення п. 1 ч. 1 та ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, підійшовши до водія ОСОБА_1 , зобов'язаний був проінформувати останнього про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, натомість відразу зажадав посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. При цьому вказаним відеозаписом не підтверджено факт руху транспортного засобу JAGUAR, д.н.з. НОМЕР_1 , натомість зафіксовано перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, який не здійснював рух, що само по собі не являється протиправним діянням. Даний факт спричинив виникнення у ОСОБА_1 недовіри та обґрунтованих сумнівів у законності подальших дій працівників поліції.
Вказує, що судом невірно надано оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема, вказаний відеозапис не відповідає критерію належності, оскільки є «порізаним», тобто складається з кількох фрагментів та не є безперервним, що свідчить про те, що відеозапис змінювався, особою, яка копіювала відеозапис на DVD-диск або поліцейськими не вівся безперервний запис, що ставить під сумнів його автентичність оригіналу та свідчить про неналежність і недопустимість як доказу.
Крім цього, вказані у протоколі серії ААД №304940 від 21.04.24 дата та час складення, а також дата та час вчинення правопорушення не відповідають фактичний даті події та викликають сумніви.
У наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано процедуру проведення огляду на стан сп'яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Зазначає, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду і повідомив, що бажає їхати в медичний заклад, проте працівники поліції не забезпечили йому можливість пройти огляд на стан сп'яніння. Наявний у матеріалах справи акт огляду не містить інформації про дату, час та місце проведення огляду, інформації про свідків та підпису особи, щодо якої проводився огляд. Направлення на огляд у Кам'янець-Подільську міську лікарню не містить результатів огляду, інформації про назву та номер спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, не містить підпису особи, щодо якої проводився огляд, а дата, що вказана в направленні, не відповідає фактичним обставинам події.
На думку захисника, оскільки, матеріали справи не містять доказів на підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та відмови від підпису вказаних документів, це дає підстави вважати, що вказані акт огляду, направлення і розписка написані поліцейським самовільно, за невідомих обставин та долучені до справи в порушення норм чинного законодавства.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, відповідно до положень ст.ст.280, 283 КУпАП, в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідив всі долучені докази, які проаналізував і дав їм належну оцінку у їх сукупності, та навів у постанові переконливі і достатні мотиви прийнятого рішення.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху і відповідно у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та правильно оціненими доказами.
Зокрема, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №304940, 21 квітня 2024 року о 00 годин 59 хвилин в м. Кам'янці-Подільському по вул. Веліканова, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем JAGUAR державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
Вказані обставини повністю підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якої вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, але останній відмовився від проходження такого огляду (а.с.8,9).
Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону.
Підставою проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення, стало виявлення працівниками поліції у останнього ознак алкогольного сп'яніння, а саме: різкого запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук. Даними, зафіксованими у тому ж протоколі, підтверджується факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі.
Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп'яніння та на неодноразові вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров'я відмовився.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано, як ОСОБА_1 керує транспортним засобом. Так, з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції чітко вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля, підтвердив факт керування ним транспортним засобом, а двигун автомобіля в цей час перебуває в заведеному стані.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини спростовують відеозаписом, з якого вбачається, як останній на неодноразові вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та в закладі охорони здоров'я відмовився.
Необґрунтованими є і твердження апелянта, що відеозапис не відповідає критерію належності, оскільки складається з кількох фрагментів та не є безперервним. З цього приводу апеляційний суд зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис дійсно складається з декількох відеофайлів, однак кожен з них містить дату та разом вони відображають цілісну картину вчиненого правопорушення.
Тобто, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Відеозапис події відповідає вимогам статті 251 КУпАП, відповідно до яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП, технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Що стосується ОСОБА_2 - пасажира транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , і якого працівники поліції, на думку захисника, неправомірно не залучили в якості свідка, то апеляційний суд зауважує, що будь-яких клопотань про допит вказаної особи під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій ні захисником, ні правопорушником не заявлялось.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення, не здобуто таких і під час апеляційного розгляду.
Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735 при проведенні огляду ОСОБА_1 на встановлення факту перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, апеляційним судом не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1ст.130 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк