Справа №583/3645/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г.
Номер провадження 33/816/615/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
22 листопада 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/3645/23 за апеляційною скаргою захисника МОРОЗОВА В. Ю. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.03.2024, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат МОРОЗОВ В. Ю. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_2 керував т/з та мав ознаки сп'яніння, огляд проведений з порушеннями, поліцейські не роз'яснили права та порядок проходження огляду, до лікарні він доставлений не був, в протоколі відсутні відомості щодо технічного засобу, яким здійснено відеозапис, не були залучені свідки, відеозапис не вівся безперервно, в протоколі не зазначені ознаки сп'яніння.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.03.2024 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 31.07.2023 о 20:05 по вул. Тваринників, 1 в с. Мирне Охтирського району Сумської області керував т/з «Шевроле Авео», д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР. Огляд на стан сп'яніння було проведено зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням газоаналізатору «Aлкофор 507», за результатами якого концентрація алкоголю в крові ОСОБА_2 по видихуваному повітрю становила 1,860/00.
Апеляційний розгляд справи згідно положень ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП призначався на 13.05.2024 (від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду для забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції із його захисниками), 21.06.2024 (від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з викликом свідків), 26.07.2024 (від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду для забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції із його захисниками).
22.11.2024 ОСОБА_2 , будучи своєчасно сповіщеним у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання також не з'явився, та надіслав клопотання про зупинення провадження в справі у зв'язку з його перебуванням в ЗСУ.
Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06). «Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96).
У іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Крім того, нормами КУпАП напряму не врегульований порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 268, 294 КУпАП), у тому числі і у зв'язку з мобілізацією особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що така норма існує у КПК (ст. 335 КПК), згідно якої у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
Вказане положення кримінального процесуального закону орієнтує суд на те, що перебування обвинуваченого на військовій службі за призовом під час мобілізації, унеможливлює проведення судового провадження щодо нього та вимагає зупинення такого провадження з метою максимально мобілізувати ресурси для надання збройної відсічі державі-агресору та забезпечити можливість проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації.
Однак, таке зупинення судових справ може створити загрозу реалізації однієї із засад судового провадження - розумності строків. Ця засада має своєю метою встановити темпоральну межу невизначеності підозри й обвинувачення та гарантувати право насамперед особи, яка притягається до відповідальності, а також інших осіб, права та законні інтереси яких обмежуються під час провадження, від необґрунтованого і надмірного його затягування.
Вирішуючи питання конкуренції положень, які визначають процесуальну форму здійснення судового розгляду (до якої можна віднести також і положення про зупинення судового провадження) та положень щодо обов'язку суду забезпечити розумність строків судового розгляду, апеляційний суд виходить зі змістовної характеристики належної правової процедури.
Так, недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, п. 1 ст. 6 якої надає кожній особі право на розгляд справи упродовж розумного строку, яке має на меті забезпечити аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (рішення ЄСПЛ у справі «Вемхофф проти Німеччини», заява № 2122/64), тому зміст та форма провадження у справах про адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану повинні відповідати основним (загальним) засадам судочинства, передбачених у Конституції України та у ЗУ «Про судоустрій і статус суду», що на переконання апеляційного суду дозволяє дійти висновку, що зупинення судового провадження можливе за наявності об'єктивних перешкод для його продовження, ураховуючи при цьому реальну можливість ОСОБА_2 брати участь в судових засіданнях, виходячи із роду військ, завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ, його дислокації, посади тощо.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 , оскільки це не суперечить положенням ст. 268, 294 КУпАП. Апеляційним судом було надано достатньо можливостей для ОСОБА_2 реалізувати своє право на доступ до суду, брати участь в розгляді справи, так як судові засіданні в апеляційній інстанції призначалися чотири рази протягом тривалого періоду часу, в жодне судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, хоча підстави для подання заяв про відкладення розгляду справи 13.05.2024, 21.06.2024 і 26.07.2024 були пов'язані виключно із забезпеченням проведення судового розгляду в режимі відеоконференції із його захисниками та викликом свідків, своєї правової позиції в будь-який доступний спосіб, у тому числі через участь свого захисника, ОСОБА_2 не висловив, а сам по собі факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі у певній військовій частині ще не свідчить про дійсну неможливість приймати участь в розгляді справи, в тому числі і за представництва його інтересів через захисника, або за допомогою відеоконференцзв'язку з власних технічних засобів тощо.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 177229 від 31.07.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_2 керував т/з у стані алкогольного сп'яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- роздруківкою показників огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, проведеного 31.07.2023, у якому ОСОБА_2 поставив свій підпис, результат тесту - 1,860/00;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_2 погодився з результатами огляду на стан сп'яніння, про що у відповідній графі «з результатами згоден» поставив свій підпис;
- відеозаписом з технічного засобу поліцейського, на якому зафіксовано зупинку т/з під керуванням ОСОБА_2 , якому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Зі згоди ОСОБА_2 поліцейським проведено його огляд на місці зупинки т/з, результат становив 1,860/00. З цим результатом ОСОБА_2 був згоден та проходити огляд у закладі охорони здоров'я, у разі незгоди з результатом огляду, не вважав за потрібне.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП).
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп'яніння, а сама процедура огляду на стан сп'яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 підлягав огляду на стан сп'яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, тому відповідні доводи апеляційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 не керував т/з, то вони є необгрунтованими, оскільки повністю спростовуються відеозаписами, на яких цей факт зафіксований.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені ознаки сп'яніння не можуть бути прийнятими до уваги, так як протокол відносно ОСОБА_2 складений за керування т/з у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п. 2.9а ПДР, а ознаки сп'яніння вказуються при відмові водія від проходження огляду у встановленому законом порядку (п. 2.5 ПДР).
Не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги захисника в тій частині, що відеофіксація не велася постійно, оскільки відеозаписи, які містяться в матеріалах справи, хоч дійсно і не є безперервними, але доповнюють один одного у відповідних проміжках часу, що загалом складає цілісну картину подій.
Відсутність безперервного відеозапису обставин події не свідчить про неможливість прийняття цих відеозаписів як доказів, не спростовує встановлені обставини та не впливає на правильність висновку судді суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР. Проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку чітко зафіксована на відеофайлах, наданих поліцейськими та при їх огляді не викликає сумніву у достовірності, тому відеозаписи є належними та допустимими доказами.
Відеозапис події правопорушення є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою, а тільки засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм надання водію можливості пройти огляд на стан сп'яніння у передбачений законом спосіб.
Крім того, у протоколі зазначені відомості щодо технічних засобів (нагрудної камери поліцейського та автомобільного відеореєстратора), за допомогою яких поліцейські здійснювали відеофіксацію, тому і в цій частині апеляційна скарга не заслуговує на увагу.
Відсутність свідків при проведенні огляду ОСОБА_2 на стан сп'яніння не є порушенням встановленого порядку, оскільки свідки залучаються тільки у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису при проведенні огляду (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
Підстав для направлення ОСОБА_2 для огляду на стан алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я не було, оскільки він погодився пройти відповідний огляд на місці зупинки т/з і не заперечив результат цього огляду.
Є необгрунтованими і доводи апеляційної скарги захисника щодо не роз'яснення поліцейськими прав ОСОБА_2 , оскільки останньому були повідомлені його права та обов'язки згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відповідним підписом ОСОБА_2 у протоколі.
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), а тому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.03.2024 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника МОРОЗОВА В. Ю. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов