Справа №592/13296/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/472/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
Іменем України
26 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/13296/24 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2024 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК, суддею не були враховані вагомі докази вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, тяжкість покарання, що йому загрожує, відсутність у нього постійного місця роботи і джерела доходів, репутацію підозрюваного, розмір майнової шкоди та ризик продовження протиправної поведінки.
12.08.2024 до Ковпаківського районного суду м. Суми із клопотанням про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погодженим із прокурором Окружної прокуратури м. Суми, звернувся ст. слідчий Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК.
13.06.2024 до ЄРДР за № 12024200480001791 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК, а 12.08.2024 ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
Зважаючи, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2024 клопотання слідчого задоволене частково і відносно ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що прокурором не доведено необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти заявленим ризикам.
Вислухавши доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК).
Задовольняючи клопотання слідчого частково і постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення і що даний запобіжний захід в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігатиме спробам переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжить злочинну діяльність, а тримання підозрюваного під вартою не буде виправданим в цьому кримінальному провадженні, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином вмотивовано та ґрунтуються на вимогах КПК.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слідчим суддею суду першої інстанції в повній мірі враховані всі суттєві обставини кримінального провадження, як того і вимагають положення ст. 194 КПК, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК, яка підтверджується заявою ОСОБА_12 про вчинення злочину, відповідно якої ОСОБА_9 разом з ОСОБА_13 проникли до т/з, звідки викрали належне йому майно, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 , протоколами обшуку т/з ОСОБА_13 , квартири ОСОБА_9 , протоколами огляду предметів, протоколами допитів свідків, заявами по вчинення злочинів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколом допиту потерпілої ОСОБА_16 , а також існування ризиків переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, на які вказував слідчий у своєму клопотанні.
Також згідно ч. 1 ст. 178 КПК у повній мірі було взято до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_9 підозрюється, і встановлене законом України про кримінальну відповідальність покарання за це кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваної особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження і мотиви клопотання слідчого, колегія суддів приходить до переконання, що підозрюваний у даній конкретній ситуації в силу свого сімейного статусу, поведінки під час провадження тощо не має реальної можливості переховуватися від розслідування та правосуддя, що дає підставу очікувати, що цей ризик не справдиться, а однієї лише «інформації» у клопотанні слідчого про це явно недостатньо для тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Олександр Макаров проти Росії» (Aleksandr Makarov v. Russia), заява № 15217/07). Питанню суворості покарання також не може надаватися надмірне (вирішальне) значення, оскільки потреба позбавлення волі підозрюваного не підлягає оцінюванню з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05), та повинна враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує застосування такого запобіжного заходу. При цьому необхідно враховувати характер підозрюваного, його моральні якості, наявні кошти (матеріальне становище), зв'язки з державою, у якій його переслідують за законом, і його міжнародні контакти, його заяви щодо прагнення виїхати на постійне місце проживання за кордон, наявність у нього кількох паспортів; наявність даних про те, що підозрюваний раніше ухилявся від розслідування і суду, тощо.
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що жоден більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам, оскільки у клопотанні про застосування запобіжного заходу не зазначено, а під час його розгляду як в суді першої інстанції, так і при перегляді постановленого за результатами його розгляду рішення слідчого судді в апеляційному суді, не було встановлено того, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, які б про це свідчили.
На користь обґрунтованості рішення слідчого судді та достатності застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, свідчить і той факт, що підозрюваний самостійно, за першою вимогою апеляційного суду та у визначений час з'явився в судове засідання для участі в розгляді вказаної вище апеляційної скарги прокурора, незважаючи на те, що в ній порушувалося питання про погіршення його становища і застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про можливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього певних, визначених кримінальним процесуальним законом обов'язків (ч. 5 ст. 194 КПК), оскільки тримання під вартою для суду повинно розглядатися як винятковий захід, який ніколи не повинен бути обов'язковим і використовуватися для цілей покарання (п.1 Рекомендації R (80) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо досудового ув'язнення).
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).
Ухвалу слідчого судді колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2024 відносно ОСОБА_17 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4