Номер провадження: 33/813/2745/24
Номер справи місцевого суду: 522/10552/24
Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.
Доповідач Громік Р. Д.
25.11.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Узун Н.Д.,
за участі:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2024 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 104874 від 14.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 14 червня 2024 року близько 00:40 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 3А, біля будинку у громадському місці виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та провокував бійку, а також перебував в алкогольному стані, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані саме на порушення громадського порядку і спокою громадян, однак такі зазначення відсутні в протоколі серії ВАД № 104874 від 14.06.2024, складеному відносно ОСОБА_2 , що виключає склад адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та постановити нову, виходячи з такого.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Однак, закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
У сенсі положень ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на громадський порядок. Поняття «дрібне хуліганство» - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе приставання до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, якщо вони за своїм характером не тягнуть застосування заходів кримінального покарання. Дрібне хуліганство характеризується наявністю умислу - особа, яка скоїла дрібне хуліганство, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок, і бажає чи свідомо допускає вияв неповаги до суспільства.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності і незалежно від того, у зв'язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижує рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.
Образливе чіпляння до громадян - це докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля.
Під іншими подібними діями, що порушують громадський порядок і спокій громадян, необхідно розуміти: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я телефоном; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
При цьому, визначальним критерієм для усіх цих випадків є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення правопорушника нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
При цьому, правопорушник усвідомлює, що його дії протиправні, він передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Приймаючи до уваги те, що правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, встановлює відповідальність за вчинення хуліганських дій, в протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути конкретизовані мотиви, якими керувався правопорушник під час вчинення правопорушення, спосіб вчинення правопорушення та вказано, що дії правопорушника носили навмисний характер і були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих - головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки правопорушника. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Громадська небезпека дій правопорушника під час вчинння правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22 грудня 2006 року № 10 дійшов висновку про те, що судам, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.
Так, згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Отже, хуліганські спонукання - головна відмінна риса діянь, що кваліфікуються за ст. 173 КУпАП. Дрібне хуліганство вчиняється безпричинно, із-за неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Натомість, вчинення подібних діянь з інших, не хуліганських мотивів, може утворювати інший вид правопорушень, тобто, діяння не може кваліфікуватися за ст. 173 КУпАП, як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за інших спонукань (приводів), зокрема, як відповідна реакція на поведінку потерпілих або інших осіб.
До матеріалів справи долучені:
- дані протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 104874 від 14.06.2024 (а.с. 2);
- пояснення ОСОБА_3 щодо обставин, що мали місце 14.06.2024 (а.с. 7, 24);
- пояснення ОСОБА_4 щодо обставин, що мали місце 14.06.2024 (а.с. 11, 20);
- пояснення ОСОБА_5 щодо обставин, що мали місце 14.06.2024 (а.с. 15, 17);
- пояснення інших осіб, які мали інформацію щодо обставин, що мали місце 14.06.2024 (а.с. 18, 19, 21, 22, 23, 25).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 104874 від 14.06.2024 ОСОБА_1 14 червня 2024 року близько 00:40 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 3А, біля будинку у громадському місці виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та провокував бійку, а також перебував в алкогольному стані, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.
З пояснень потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що «приблизно о 00:40 14.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , під час повітряної тривоги та комендантської години я спускався на перший поверх для того щоб пройти в укриття. В цей час коли я знаходився на першому поверсі біля входу в другу парадну, побачив невідомого, який голосно сперечався з охоронцем, після чого я зробив зауваження на що невідомий відреагував неадекватно - дістав посвідчення працівника прокуратури та оголосив, що я піду воювати та проходити ВЛК, в ході чого невідомий почав принижувати честь та гідність перед дівчиною Софією та товаришем на ім'я ОСОБА_6 , які знаходились поряд; в цей час інші невідомі чоловіки, які знаходились на лавці, теж почали робити зауваження невідомому, який був одягнений у біло-рожеву футболку, чорні джинси та чорні кросівки. Приблизно через декілька хвилин почали спускатись інші люди та усі робили зауваження даному чоловіку, після чого цей невідомий чоловік почав вимагати пред'явлення документі, які зазначають мою особу. Невідомий спустився зі сходів у двір та підійшов до людей, які були на лавці та зробили йому зауваження. В цей час відбувся конфлікт, але я самої ситуації про нанесення тілесних ушкоджень не бачив. Через деякий час приїхав патруль поліції та запропонували проїхати до СПП Аркадія ВП №5 для надання пояснення даної ситуації. По прибуттю до СПП Аркадія ВП №5 я надав правдиві свідчення - вважаю, до дії даного громадянина були некоректні та порушували моральні та етичні цінності громадян» (а.с. 11).
Однак, ОСОБА_1 надано флеш-накопичувач з відеозаписами на одному з яких зафіксовано як працівники поліції схиляли ОСОБА_4 написати заяву про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 своїми свідченнями підтвердити обставини, що мали місце 14.06.2024, шляхом надання роз'яснень та консультацій як правильно описати вказані обставини з метою «підстрахування», оскільки ОСОБА_1 було подано заяву відносно ОСОБА_3 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ККУ, що підтверджується цитатою з відеозапису на хронометражі 00:01:24-00:02:30 (далі перекладено):
«Але для того, щоб себе підстрахувати, через нанесені вами ( ОСОБА_3 ) тілесні ушкодження, вам в любому випадку потрібно, щоб ці люди ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) були очевидцями даної ситуації, та мають бути заяви, що той громадянин ( ОСОБА_1 ) вів себе неадекватно, показував посвідчення прокурора, вимагав від інших документи, що посвідчують особу, ну і все це пишете» (відеозапис з флеш-накопичувача, назва відеофайлу «№6 (Схиляння до заяви та фальсифікації)»).
Крім цього, згідно вироку Київського районного суду м. Одеси в справі №947/30984/24 від 10.10.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Судом підтверджено, що конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник саме на ґрунті особистих неприязних відносин.
Таким чином, суд апеляційної інстанції критично ставиться до свідчень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що відібрання свідчення та вподальшому складення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 відбулося після того, як стало відомо, що ОСОБА_1 напише заяву про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ст. 125 ККУ.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення, що складений відносно ОСОБА_1 , не розкрито суть учиненого правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у статті КУпАП, за якою складено протокол. В протоколі не вказано мотивів вчинення дрібного хуліганства та яким саме чином дії ОСОБА_1 негативно вплинули на громадський порядок та нормальне функціонування суспільних відносин вцілому. Погрози фізичною розправою, провокація бійки та перебування у стані алкогольного сп'яніння взагалі не охоплюються диспозицією ст. 173 КУпАП.
Тому протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.
Інших об'єктивних доказів, окрім свідчень вищевказаних осіб, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується із доводами ОСОБА_1 , що його жодним чином не були спрямовані на порушення громадського порядку.
Оскільки матеріалами справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту умисного порушення правил громадського порядку, а зібрані в ході судового розгляду матеріали справи спростовують такі порушення, що є обов'язковою складовою складу адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 27 по 29 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом, а тому повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2024 року.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік