Номер провадження: 33/813/2694/24
Номер справи місцевого суду: 522/12352/24
Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.
Доповідач Котелевський Р. І.
28.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судових засідань - Тьосової Я.В.,
захисника - Гетманченка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Гетманченка І.С. на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 650,60 грн.
Згідно з оскарженою постановою, 10.07.2024 року, о 22 год 58 хв, в м. Одесі по вул. Рішельєвська, 28, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «Bolt №571-290» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду захисник Гетьмаченко І.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що він не отримував копію оскарженої постанови, а про її існування стороні захисту стало відомо лише 22.10.2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує наступними доводами:
-під час зупинки ОСОБА_1 працівник поліції не представився, не пред'явив своє посвідчення та не повідомив про причини зупинки;
-у поліцейських не було жодної підстави, передбаченої ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ;
-на відеозаписі нагрудної камери працівника поліції не зафіксовано, як ОСОБА_2 здійснює рух на електросамокаті;
-органом поліції не надано даних про технічні характеристики засобу фіксації за допомогою якого здійснено відео зйомку;
-суд розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, чим порушив вимоги ст.268 КУпАП.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просив їх задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено таке.
Згідно положень ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.
Розгляд справи в суді першої інстанції був здійснений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника.
Матеріали справи не місять відомостей про те, що на виконання вимог ч.1 ст.285 КУпАП, копія постанови надсилалась на їх адресу засобами поштового зв'язку, і як наслідок неможливо достеменно встановити коли саме вказані особи ознайомились з повним текстом постанови. За таких обставин доводи захисника щодо дати отримання повного тексту постанови матеріали судової справи не спростовують.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке.
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник Гетманченко І.С. посилається на те, що суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст.268 КУпАП та розглянув справу без його участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим позбавив останніх можливості надати пояснення щодо фактичних обставин справи.
Апеляційний суд вважає вказані доводи необґрунтованими, з огляду на таке
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст.277 КУпАП встановлено справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Донцова Д.Ю. справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 надійшла 25.07.2024 року.
Перше судове засідання було призначено на 10 год 05 хв 17.09.2024 року, проте ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з'явились, захисник звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з його зайнятістю в інших судових засіданнях.
В наступне судове засідання призначене на 10 год 02.10.2024 року ОСОБА_1 та його захисник повторно не з'явились. При цьому, захисник повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з його перебуванням у відпустці.
В третє судове засідання призначене на 10 год 20 хв 10.10.2024 року захисник та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в черговий раз не прибули. При цьому, ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.277 КУпАП, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення мають скорочений термін розгляду, який становить лише 15 днів, суд першої інстанції 10.10.2024 року розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції здійснив всі можливі заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 та його захисника про дату, час та місце розгляду справи, проте останні тричі не з'явившись в судові засідання місцевого суду за власної волі позбавили себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що положеннями ч.2 ст.268 КУпАП не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), зазначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції мав всі передбачені КУпАП підстави розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, які тричі не з'явились до суду за власної волі, чим позбавили себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП та надати пояснення щодо фактичних обставин справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015р. (далі -Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану
Згідно п.4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу дотримався вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №113274, з фабули якого убачається, що 10.07.2024 року, о 22 год 58 хв, в м. Одесі по вул.Рішельєвська, 28, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «Bolt №571-290» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
Вказаний протокол на місці його складання власноруч підписаний ОСОБА_1 , чим фактично останній погодився з тим, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі.
При цьому, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив: - «Тверезий, нічого не вживав, правила дорожнього руху не порушував».
Вказані пояснення апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності на за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, який вже сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку ОСОБА_1 зроблено не було.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому є допустимим доказом.
З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом досліджені відеозаписи з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні правопорушення та відеозаписи з відео реєстратора, встановленого на службовому автомобілі поліцейських.
На двох відеозаписах з реєстратору встановленому на службовому автомобілі поліцейських зафіксовано, як ОСОБА_1 здійснює рух тротуаром на електросамокаті, що слугувало підставою для його переслідування працівниками поліції.
Після зупинки та спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував того факту, що саме він керував електросамокатом. Не заперечував факту керування останній і в своїх письмових поясненнях у протоколі.
За таких обставин доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні ст.130 КУпАП апеляційний суд визнає безпідставними.
Доводи сторони захисту стосовно того, що у поліцейських не було підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також є необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
На відеозаписі з відео реєстратора службового автомобіля поліцейських зафіксовано, як електросамокат здійснює рух по тротуару - елементу дороги, призначеному для руху пішоходів, що очевидно є порушенням Правил дорожнього руху водієм та відповідно підставою для зупинки транспортного засобу.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що під час зупинки ОСОБА_1 працівник поліції не представився, не пред'явив своє посвідчення та не повідомив про причини зупинки.
Разом з тим, вказані доводи сторони захисту спростовуються відеозаписом з нагрудного реєстратору поліцейського, оскільки останній під час спілкування з ОСОБА_3 повідомив причину зупинки. Встановивши у водія ознаки алкогольного сп'яніння, працівники поліції запропонували водію пройти огляд за допомогою газоаналізатора на місці зупинки, або в медичному закладі, на що останній відмовився від огляду, як на місці запинки, так і в медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу, що поліцейський не був зобов'язаний надавати ОСОБА_3 своє службове посвідчення, оскільки останній не висловлював такої вимоги, що у відповідності до вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про національну поліцію» не зобов'язувало працівника поліції пред'являти особі службове посвідчення.
Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника про незаконність оскарженої ухвали, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Апеляційний суд визнає докази, які були дослідженні під час розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.07.2024 року.
Відеозаписи фіксації події та складення протоколу про адміністративне правопорушення, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Зібрані у справі докази у своїй сукупності повністю та беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_4 в порушенні ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Поновити захиснику Гетманченку І.С. строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський