Номер провадження: 22-ц/813/2852/24
Справа № 947/10277/22
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
07.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Чістікова Олена Юріївна ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2023 року,
за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання батьківства, в обґрунтування якої зазначив що позивач у липні 2019 року познайомився з ОСОБА_2 , з якою він зустрічався та мав стосунки.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 завагітніла від нього, за наслідком чого сторони стали спільно проживати однією сім'ю, як жінка та чоловік.
У подальшому у сторін народилася спільна донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час проведення державної реєстрації народження дитини, відповідачем внесені відомості про батька дитини на підставі ч.1 ст. 135 СК України, у зв'язку з тим, що він ОСОБА_1 , як громадянин російської федерації мав складності в отриманні громадянства України.
Також позивач зазначив, що з березня 2021 року вони спільно не проживають, однак він часто приходив до доньки, займався її вихованням, розвитком, цікавився дитиною, надавав матеріальної допомоги на її утримання.
ОСОБА_2 відмовляється від вчинення в добровільному порядку дій із внесення відомостей до актового запису про народження дитини про позивача, як батька дитини.
ОСОБА_1 просив суд визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідком чого внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини в частині зазначення відомостей про позивача, як батька дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 27 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, відмовив.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не доведено належними доказами, висновком судової молекулярно-генетичної експертизи, яка не була проведена, у тому числі з підстав неявки позивача до експертної установи, факт біологічного батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції проігноровано його клопотання про надання судового доручення від 28.04.2023 року, в якому він просив витребувати у суду або іншого компетентного органу Румунії інформацію про правовоу підставу перебування, місце проживання відповідача з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; провести судову молекулярно-генетичну експертизу (тест ДНК) проведення якої доручити компетентним органам Румунії.
На особисті прохання представника позивача, а саме надати час та можливість підготувати письмові клопотання та сповістити клієнта, судом проігноровано, хоча в рішенні судом встановлено наступне: "Як вбачається, позивач не скористався своїм правом на прийняття участі під час розгляду справи, представництво якого здійснювалось адвокатом", хоча на всіх засіданнях, які були призначені, до виїзду за кордон, ОСОБА_1 був особисто присутній і свої пояснення надавав суду особисто.
Скаржник в апеляційній скарзі також зазначає, що долучає до неї скріншоти з переписки між позивачем та відповідачем по справі, оскільки з цих письмових доказів вбачається, що відповідач вела спільний побут з позивачем, мала з ним стосунки, що притаманні як чоловіку та дружині; визнає, що ОСОБА_5 є їх спільною донькою отримувала фінансову допомогу від позивача на утримання їх малолітньої дитини, залишала доньку на декілька днів з позивачем, як з батьком.
Також скаржник вказує, що ним надавались фотокартки, пояснення, скріншоти з переписки з відповідачем, заявлялось клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, але з поважних причин не зміг з'явитися до експертної установи для відібрання зразків крові та слини.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2024 року відкрито провадження у справі та учасникам справи роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву до суду не надходило.
Копію ухвали про відкриття провадження представник ОСОБА_1 - адвокат Чістікова О.В. отримала 10.11.2023 року о 02:24 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з доданими документами представник ОСОБА_2 - адвокат Мельниченко В.В. отримала 31.10.2024 року о 21:45 годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з доданими документами Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримав 10.11.2023 року о 02:24 годині та 25.10.2023 року о 18:27 годині відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Рішенням Вищої ради правосуддя №2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді Луганського апеляційного суду (відрядженої до Одеського апеляційного суду), у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А., у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_6
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Чістікова О.В. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Мельниченко В.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Київський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом отримання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» в Електронному кабінеті 25.10.2024 року о 10:33 годині, що підтверджується довідкою. Представник відділу - Браткевич О.О. надала заява про розгляд справи за відсутності представника відділу.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 07.11.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні про приєднання доказів до матеріалів справи, з огляду на те, що скаржником не зазначено як в клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що перешкоджало надати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження викладених в обґрунтування позову доводів, а саме щодо спільного проживання з ОСОБА_2 та в подальшому з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за однією адресою; пов'язаність спільним побутом з відповідачем; наявність обставин про проживання з останньою однією сім'єю; обставин, що свідчать про батьківство позивача відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом взято до уваги, що вказані обставини не були визнані під час розгляду справи ОСОБА_2 , якою підтверджено лише факт перебування у стосунках з ОСОБА_1 , які були зазначені відповідачкою, як: «зустрічались».
Ухвалою суду від 21.09.2022 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу за клопотанням представника позивача, яка не проведена з підстав не з'явлення сторін по справі до експертної установи у визначений експертом час.
Суд зазначив, що ОСОБА_1 перебуває за межами державного кордону України, а також враховуючи неповернення останнього для забезпечення проведення судової молекулярно-генетичної експертизи призначеної ухвалою суду від 21.09.2022 року, що свідчить про недоцільність вчинення будь-яких інших дій з призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, з урахуванням відсутньої належної інформації та підтвердження про явку, зокрема позивача до експертної установи, що є основною вимогою для проведення відповідного дослідження.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2020 року о 11 годині 15 хвилин ОСОБА_2 в КУ «Пологовий будинок №1» Одеської міської ради народжено дитину жіночої статті, що підтверджується копією виписки про новонародженого 2372/844 та копією історії розвитку дитини, які не містять інформації стосовно батька народженої дитини.
17.09.2020 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №1106 за фактом проведеної державної реєстрації народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому в графі відомості про матір вказані відомості про особу - ОСОБА_2 , в графі відомості про батька - ОСОБА_7 , які внесені за ч.1 ст. 135 СК України, а саме на підставі заяви матері від 17.09.2020 року. Відомості про батька дитини ОСОБА_4 внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України. Вказані обставини підтверджуються копією Актового запису про народження №1106 від 17.09.2020 року та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином російської федерації, що підтверджується наданою до суду копією паспорту російської федерації виданого 21.04.2016 року за № НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Частиною 1 статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 7, 8 ст. 7 СК України, законодавець визначив, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради № 789-XII від 27.02.91 , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Звертаючись до суду із позовом про визнання батьківства позивача та внесення змін до актового запису № 1106 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач в обґрунтування позову посилається на те, що в липні 2019 року познайомився з відповідачкою і з цього часу зустрічалися та мали стосунки, а з грудня 2019 року почали разом проживати однією сім'єю, як чоловік та жінка. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась, як зазначає позивач, донька ОСОБА_8 , яку відповідачка зареєструвала а органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідачка відмовляється звернутися в органи РАЦС для внесення змін до актового запису та визнати позивача батьком дитини.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року по справі №569/13821/18 зазначив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем не надано будь яких доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як на території України, так і за межами її державного кордону.
Позивач стверджував, що проживав разом із ОСОБА_2 на момент народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та припинив спільне проживання із ними у березні 2021 року, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження цих обставин.
Судом першої інстанції надана належна оцінка наданим позивачем копіям фотокарток, на яких зображений позивач, разом з відповідачкою та малолітньою дитиною, в поєднанні з невизнанням відповідачкою, як матір'ю дитиною, батьківства ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що подані фотокартки не є достатніми і самостійними доказами підтвердження факту перебування осіб у сімейних відносинах, тим паче доказами підтвердження батьківства відносно дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу.
Згідно ч. 4 та п.п. 3-5 ч. 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Із матеріалів справи вбачається, що 26.07.2022 року позивач, від імені якого діє представник Чістікова О.Ю. , звернувся до суду із клопотанням про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, з метою встановлення батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 21.09.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Чістікової Олени Юріївна про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задовольнив. Призначив судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання: 1. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? 2. Яка вірогідність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Проведення експертизи доручено експертам Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи».
23.11.2022 року до суду першої інстанції з експертної установи надійшов лист з повідомленням, що сторони по справі не з'являються у визначену дату і час для проведення експертного дослідження, а також з зазначенням, що до експертної установи надійшли додаткові пояснення щодо перебування ОСОБА_2 та дитини за межами України.
21.03.2023 року матеріали цивільної справи № 947/10277/22 надійшли до Київського районного суду міста Одеси без виконання судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду від 21.09.2022 року.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 22.03.2023 року провадження по вказаній справі поновлено.
Після повернення справи до суду від Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» представником позивача клопотань про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не заявлялося.
Представник позивача Чістікова О.Ю. у підготовчому судовому засіданні 27.09.2023 року клопотань щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготовки додаткових клопотань або клопотання про призначення експертизи не заявляла, як і не зверталася із клопотанням про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, не заперечувала проти закриття підготовчого провадження у справі, призначення справи до розгляду справи по суті, з продовженням стадії розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2023 року, що підтверджується фіксацією судового засідання технічними засобами.
Також у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача Чістікова О.Ю. із клопотаннями про відкладення розгляду справи або проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не зверталася.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 перебуває за межами України з червня 2022 року.
Зазначені обставини свідчать про те, що представником позивача Чістіковою О.Ю. клопотання про призначення судової молекулярно - генетичної експертизи, проведення якої доручити Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», подане під час перебування ОСОБА_1 за кордоном.
Судом першої інстанції враховані пояснення представника позивача, що ОСОБА_1 перебуває за межами державного кордону України, а також враховуючи неповернення останнього для забезпечення проведення судової молекулярно-генетичної експертизи призначеної ухвалою суду від 21.09.2022 року, що свідчить про недоцільність вчинення будь-яких інших дій з призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, з урахуванням відсутньої належної інформації та підтвердження про явку, зокрема позивача до експертної установи, що є основною вимогою для проведення відповідного дослідження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Чістікова Олена Юріївна , про призначення молекулярно-генетичної експертизи відмовлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання представника позивача про надання судового доручення про витребування у компетентного органу Румунії інформації щодо правової підстави перебування, місця проживання ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яку доручити компетентним органам Румунії, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.04.2023 року представником позивача надано до суду клопотання про надання судового доручення до компетентного органу Республіки Румунії, за вх. №21814, в якому зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 перебувають за межами державного кордону України, а саме в Республіці Румунії. В клопотанні позивач просив витребувати у суду або іншого компетентного органу Румунії інформацію про правову підставу перебування, місце проживання ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 та провести судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручити компетентним органам Румунії.
У підготовчому судовому засіданні призначеному на 27.09.2023 року приймали участь представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чістікова О.Ю. та відповідач ОСОБА_2 , яка перебуває з дитиною на території України.
Під час розгляду судом першої інстанції клопотання про надання судового доручення до компетентного органу Республіки Румунії представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чістікова О.Ю. зазначила, що не має необхідності розглядати вказане клопотання.
Київський районний суд міста Одеси ухвалою від 27.09.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чістікової О.Ю. про надання судового доручення, залишив без задоволення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про не розгляд судом першої інстанції клопотання представника позивача про надання судового доручення спростовуються матеріалами справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що представником позивача в судовому засіданні 27.09.2023 року заявлялося клопотання про надання часу та можливості підготувати письмові клопотання та сповістити клієнта не відповідають матеріалам справи, оскільки спростовуються матеріалами справи та фіксуванням судового засідання технічними засобами.
Посилання позивача на скріншоти з переписки сторін долучені до апеляційної скарги колегія суддів не приймає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції участь приймав представник позивача, заявляв клопотання, надавав докази.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що позивач не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали позивачу або його представнику у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що відповідач визнала батьківства позивача, коли проводила реєстрацію народження доньки, зазначивши в графі батько свідоцтва про народження ім'я та по батькові як і в позивача, оскільки в актовому записі про народження № 1106 від 17.09.2020 року відомості про батька дитини ОСОБА_4 внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Крім того, під час розгляду справи у додаткових поясненнях відповідач зазначала, що позивач не є біологічним батьком її доньки ОСОБА_4 .
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у тому числі висновком судової молекулярно-генетичної експертизи, факт біологічного батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Чістікова Олена Юріївна , залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький