Справа № 595/1707/24
Провадження № 2-а/595/67/2024
02.12.2024 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Леся Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Л.Я., звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1238 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 07 жовтня 2024 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 1238 від 07 жовтня 2024 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в розмірі 17000 грн. У постанові зазначається, що 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 близько 14 год. 30 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для постановки на військовий облік. Під час уточнення даних встановлено, що ОСОБА_1 з 18 травня 2024 року по теперішній час свої військово-облікові дані в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не оновлював, на обліку не перебуває та військово-облікового документа не має, чим порушив правила військового обліку затверджені Постановою КМУ від 07 грудня 2016 року № 921 та 30 грудня 2022 року № 1487. Дану постанову позивач вважає незаконною і необґрунтованою, винесеною із порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає до скасування, зважаючи на наступні обставини. Станом на 30 вересня 2024 року позивач на військовому обліку перебував, що підтверджується довідкою 1378/1 Бучацької територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 вересня 2024 року. З даної довідки вбачається, що ОСОБА_1 є солдатом запасу, військова професія - діловод. Аналогічно дана обставина підтверджується і довідкою № 1414/9 обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 вересня 2024 року. При цьому, вищевказана постанова взагалі не містить відомостей про місце та час вчинення позивачем порушення правил військового обліку. Зауважує, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Окрім того відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Із змісту оскаржуваної постанови не вбачається наявність додатків до неї, як і відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відібрання пояснень від свідків, тощо. Крім цього, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано, призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП. Поряд з цим, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП. Так, частиною першою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною третьою статті 210 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Таким чином, стаття 210 КУпАП передбачає особливий суб'єкт адміністративного правопорушення, а саме: призовники, військовозобов'язані, резервісти. Водночас у оскаржуваній постанові не зазначено до яких саме суб'єктів адміністративного правопорушення належить ОСОБА_1 . Крім того, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, позивач порушив вимоги пункту 7 частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та взагалі не зазначено який саме пункт, підпункт Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановами КМУ № 921 від 07 грудня 2016 року року та №1487 від 30 грудня 2022 року ним порушено. Частина 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» складається із абзаців, а не пунктів. Відтак, посадовою особою у оскаржуваній постанові взагалі не конкретизовано порушені норми закону, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. З огляду на вищевикладене, відсутні будь-які докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП за обставин, викладених в оскаржуваній постанові. Судові витрати складаються із сплати судового збору в сумі 484,48 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1238 від 07 жовтня 2024 року, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Л.Я., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ухвали суду від 11 листопада 2024 року у строк до 21 листопада 2024 року зобов'язано:
- ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду: належним чином засвідчені копії всіх наявних військово-облікових документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також інші документи або їх витяги з особової справи, у яких відображені дані щодо перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на військовому обліку; належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч. 3 ст. 210 КУпАП;
- ОСОБА_1 надати суду: наявні в нього відомості, які можуть підтвердити факт уточнення ним своїх військово-облікових даних протягом 60 днів з дня вступу в силу положень ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ.
21 листопада 2024 року до Бучацького районного суду Тернопільської області представником позивача, адвокатом Тарчинською Л.Я., на виконання ухвали суду від 11 листопада 2024 року, надано заяву, у якій представник зазначає, що позивач в липні 2024 року перебував за кордоном і для уточнення військово-облікових даних встановив на свій смартфон застосунок Резерв+, однак військово-облікові дані уточнити йому не вдалося, так як у застосунку Резерв+ з'явився напис про те, що для уточнення військово-облікових даних йому потрібно звернутися в ТЦК та СП. ОСОБА_1 повернувся в Україну після 16 липня 2024 року і з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_6 , уточнив свої військово-облікові дані та пройшов ВЛК. В кінці вересня 2024 року позивач вирішив оновити застосунок Резерв+ та перевірити чи там відображаються його військово-облікові дані і знову виявив там напис, що для уточнення військово-облікових даних йому потрібно звернутися в ІНФОРМАЦІЯ_7 . 30 вересня 2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою з'ясування обставин відсутності його даних в Єдиному державному реєстрі «Оберіг» і того ж дня щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Позивач вважає, що правил військового обліку він не порушував, оскільки після закінчення шкільного навчального закладу він був на обліку в Бучацькому райвійськкоматі як призовник, тобто в ІНФОРМАЦІЯ_7 були наявні усі його військово-облікові дані. Окрім того, звертає увагу суду на те, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Також зауважує, що в оскаржуваній постанові не згадується про наявність відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.
Відповідачем ухвалу суду від 11 листопада 2024 року не виконано в частині надання витребуваних доказів.
Представник позивача, адвокат Тачинська Л.Я. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просить провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. Правом подання відзиву на позов не скористався.
Зважаючи на встановлені законом строки розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 1238 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Із змісту вказаної постанови слідує наступне: «30 вересня 2024 року ОСОБА_1 близько 14 год. 30 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для постановки на військовий облік, під час уточнення даних встановлено, що гр. ОСОБА_1 з 18 травня 2024 року по теперішній час свої військово-облікові дані в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не оновлював, на обліку не перебуває та військово-облікового документа не має. Чим порушив правила військового обліку затверджені Постановою КМУ від 07 грудня 2016 року № 921 та 30 грудня 2022 року № 1487. Згідно пункту 7 частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий обов'язок: дотримання правил військового обліку. Згідно вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи Укази Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 12 серпня 2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 07 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» та роз'яснення Верховного Суду викладені у листі від 13 квітня 2018 року № 60-1543/0/2-18, в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» порушення вчинене в особливий період, чим ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП».
Згідно довідки 1378/1 Бучацької територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 вересня 2024 року, ОСОБА_1 є солдатом запасу, військова професія - діловод, 09 вересня 2024 року було проведено його медичний огляд та встановлено діагноз. На підставі ст. 65, 39в, 23в, графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ він тимчасово непридатний до військової служби, терміном на два місяці. Повторний медогляд 09 листопада 2024 року.
За даними довідки № 1414/9 обласної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 вересня 2024 року, проведено медичний огляд солдата запасу ОСОБА_1 , встановлено діагноз захворювань, за результатами якого його визнано тимчасово непридатним до військової служби. Призначено повторний медогляд 09 листопада 2024 року.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381) (далі - Інструкція).
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Вказані положення не є формальними, а виступають важливою законодавчою гарантію об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, тому повинна ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, отриманих у встановленому законом порядку.
У справі щодо ОСОБА_1 постанова про притягнення до відповідальності містить посилання на порушення правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ № 921 від 07 грудня 2016 року та № 1487 від 30 грудня 2022 року.
При цьому відсутність чіткого, існуючого посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об'єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, суперечить принципу правової визначеності та позбавляють суд можливості визначити суть інкримінованого правопорушення.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, у судовому засіданні не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому позов слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст.4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно ч. ч. 2 - 7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 61-3416св18.
З доданих представником позивача до матеріалів справи доказів не вбачається, що витрати, понесені позивачем на правову допомогу, документально підтверджені та доведені. Також в матеріалах справи відсутній розрахунок таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, згідно ч. 1 ст. 132, ст. 134 КАС України, суд дійшов висновку, що вимогу позивача щодо стягнення судового збору слід задовольнити і стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн., а у вимозі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. відмовити.
Керуючись ст.ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Леся Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1238 від 07 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнуваньІНФОРМАЦІЯ_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська