03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 127/40443/23
провадження № 61-15282ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,
У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (далі - АТ «Вінницяобленерго» СО «Вінницькі міські електричні мережі») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до норм Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), 11 червня 2022 року представниками АТ «Вінницяобленерго» СО «Вінницькі міські електричні мережі» контролером енергонагляду ОСОБА_2 , електромонтером групи експлуатації приладів обліку ОСОБА_3 , провідним інженером групи технічного аудиту ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_1 , яка допустила представників ОСР на об'єкт - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , для перевірки, було здійснене обстеження електроустановок та перевірена схема обліку електричної енергії. При проведенні технічної перевірки електроустановок споживача було встановлено порушення відповідачем норм підпункту 10 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ. Відповідно до норм пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, на місці виявлення порушення, представниками позивача у присутності відповідача, який допустив для проведення перевірки, був складений акт про порушення ПРРЕЕ від 11 червня 2022 року № 3344, яким зафіксовано безпосередньо факт порушення відповідачем підпункту 10 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, яким визначено зобов'язання споживача узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності. Тобто відповідач здійснила самовільне підключення електропроводки до електричної мережі оператора системи розподілу без укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Особовий рахунок не оформлений. Самовільне підключення виконано самонесучим ізольованим проводом (скорочено - СІП) перерізом 16мм2 від опори, що призвело до несанкціонованого відбору електроенергії. Спожита таким чином електроенергія не оплачувалась.
За результатами розгляду акту, комісією було прийнято рішення здійснити розрахунок вартості необлікованої електричної енергії. Відповідачка на засідання комісії 19 липня 2022 року та 19 грудня 2022 року не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце її проведення.
01 лютого 2023 року комісією управління АТ «Вінницяобленерго» розглянуто акт про порушення від 11 червня 2022 року № 3344та рішення комісії оформлене протоколом комісії від 01 лютого 2023 року № 88. За результатами розгляду акту комісією прийняте рішення здійснити розрахунок вартості необлікованої електричної енергії по акту про порушення ПРРЕЕ від 11 червня 2022 року № 3344 відповідно до підпункту 6 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії за дванадцять календарних місяців до дня виявлення порушення: з 12 червня 2021 року до 11 червня 2022 року. Згідно з розрахунком, вартість необлікованої електричної енергії складає 244 171,84 грн. 22 березня 2023 року листом № СО-51-649, позивач направив відповідачу копію протоколу № 88 від 01 лютого 2023 року засідання комісії по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № 3344, копію розрахунку по акту про порушення № 3344, рахунок на оплату вартості необлікованої електроенергії в сумі 244 171,84 грн.
Відповідно до вимоги пункту 8.2.7 ПРРЕЕ відповідач мав оплатити наданий рахунок на оплату вартості необлікованої електричної енергії донарахованої по акту про порушення № 3344 протягом 30 днів з моменту його отримання. На день звернення до суду з позовом відповідач нараховану суму вартості необлікованої електричної енергії, донарахованої по акту про порушення № 3344 в розмірі 244 171,8 грн, не сплатила і в добровільному порядку не розраховується з позивачем.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення на його користь з відповідача вартості необлікованої електричної енергії в сумі 244 171,84 грн. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, у задоволенні позовних вимог АТ «Вінницяобленерго» СО «Вінницькі міські електричні мережі» відмовлено.
У листопаді 2024 року АТ «Вінницяобленерго» СО «Вінницькі міські електричні мережі» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 244 171,84 грн.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищують двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом позову у справі є стягнення вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 244 171,84 грн, щона день звернення з касаційною скаргою не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році (3 028,00 х 250=757 000,00 грн).
Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Представник заявника у касаційній скарзі посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає про фундаментальне значення справи для формування практики щодо обов'язковості отримання послуги з розподілу електричної енергії споживачам на підставі укладеного договору з надавачем такої послуги, дотримання учасниками роздрібного ринку електроенергії на договірних засадах, які визначені пунктом 7 статті 4 Закону України про ринок електричної енергії», що має значний суспільний інтерес вказаного спору для учасників ринку електроенергії, як споживачів та операторів системи розподілу в особі уповноважених на контрольний огляд або технічну перевірку електроустановок осіб.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте представником заявника не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має значний суспільний інтерес, оскільки наведені мотиви належно не обґрунтовані.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник