02 грудня 2024 року
місто Київ
справа № 362/2926/17
провадження № 61-9922ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Тетяни Володимирівни на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі як об'єкта права спільної часткової власності та
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- припинити право спільної часткової власності її та ОСОБА_1 на житловий будинок
АДРЕСА_1 ;
- поділити в натурі житловий будинок загальною площею 157,3 кв. м з надвірними будівлями шляхом виділення та визнання права особистої приватної власності: за нею - на 11/20 частину житлового будинку, за відповідачем - на 9/20 частини житлового будинку;
- поділити в натурі земельну ділянку, площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221487001:01:028:0043, розташовану на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до виділених частин житлового будинку.
Вказувала, що їй на праві спільної часткової власності належить 11/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями.
Іншим співвласником 9/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_1
24 березня 2017 року за співвласниками будинку проведено державну реєстрацію права власностіна земельну ділянку, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
З моменту набуття сторонами права спільної частково власності на житловий будинок та земельну ділянку вонимають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.
Однак, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній частковій власності.
Технічним паспортом житлового будинкупідтверджується, що його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість переобладнання житлового будинку в ізольовані квартири, що фактично зроблено сторонами.
21 червня 2023 року рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_2 задоволено.
Здійснено поділ в натурі житлового будинку загальною площею 157,3 кв. м, з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , виділено в самостійні об'єкти нерухомого майна:
- ОСОБА_2 приміщення: № І веранда площею 6,1 кв .м, № 1-1 веранда площею 13,9 кв. м, № 1-2 коридор площею 6,9 кв. м, № 1-3 кладова площею
3,3 кв. м, № 1-4 житлова площею 13,0 кв. м, № 1-5 житлова площею 15,8 кв. м,
№ 1-6 котельня площею 5,9 кв. м, № 1-7 кухня площею 4,9 кв. м, № II тамбур площею 2,6 кв. м, № 3-1 кухня площею 8,5 кв. м, № 3-2 житлова площею
11,4 кв. м, де їх загальна площа буде складати 92,3 кв. м, а також: сарай «Б», сарай «Г», убиральня «Т», що складають 11/20 часток житлового будинку;
- ОСОБА_1 приміщення: № 2-1 котельня площею 4,7 кв. м, № 2-2 житлова площею 18,8 кв. м, № 2-3 житлова площею 12,6 кв. м, № 2-4 коридор площею
15,6 кв. м, № 2-5 кухня площею 8,9 кв. м, № 2-6 ванна площею 4,4 кв. м, де їх загальна площа буде складати 65,0 кв. м, що відповідає 9/20 частинам житлового будинку.
Здійснено поділ земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221487001:01:028:0043 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за варіантом висновку експерта від 29 серпня 2022 року № 15/12-21-22, виділивши в натурі:
- ОСОБА_2 земельну ділянку № 1 площею 0,1375 га, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та відповідає 11/20 частинам у житловому будинку за координатами, зазначеними в судовому рішенні.
- ОСОБА_1 земельну ділянку № 2 площею 0,1125 га, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та відповідає 9/20 часткам у житловому будинку за координатами, зазначеними в судовому рішенні.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
03 червня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року залишено без змін.
11 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дуля Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року, в якій просила їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
06 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Т. В. на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків, а саме зазначення вартості спірного нерухомого майна та сплати судового збору.
10 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду продовжено заявнику встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2024 року.
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено в статті 392 ЦПК України.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд виснував, що особа, яка подала касаційну скаргу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів було неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявниці необхідно було надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору за наступною формулою (А х 1 % ? 200 %), де А - це вартість спірного майна.
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
До клопотання додано висновки про вартість спірного нерухомого майна, з яких встановлено, що ринкова вартість спірної земельної ділянки загальною площею 0,2500 га з кадастровим номером 3221487001:01:028:0043 складає 195 936,00 грн; ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 157,3 кв. м з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - 842 445,00 грн.
Отже, для обрахунку розміру судового збору заявниці необхідно було брати останню актуальну грошову оцінку спірного нерухомого майна, однак повністю судовий збір сплачений не був.
10 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для доплати судового збору.
16 вересня 2024 року до електронного кабінету адвоката в системі «Електронний суд» 18 вересня 2024 року та на поштову адресу, зазначену в касаційній скарзі, представнику ОСОБА_1 - адвокату Дулі Т. В. направлено вказану ухвалу.
У постанові від 03 липня 2023 року в справі № 761/2006/20 Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, зі свого боку, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі
№ 454/1883/22 суд виснував, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», зокрема шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (далі - ЄСІТС) у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Дуля Т. В. через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року.
Тому направлення їй копії ухвали від 10 вересня 2024 року до її електронного кабінету в системі «Електронний суд» вважається належним способом повідомлення адвоката Дулі Т. В. про ухвалене судом процесуальне рішення.
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду в постанові від 8 лютого 2024 року в справі №480/8341/22 підкреслила, що суд не зобов'язаний дублювати рішення в ситуації, коли позивач як фізична особа не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси.
Отже, надсилання електронної копії судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою вручення якого можна пов'язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як «учасником справи».
07 жовтня 2024 року на адресу Верховного Суду повернулося повідомлення про вручення 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 , Дулі Т. за адресою: АДРЕСА_2 ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2024 року.
Станом на 02 грудня 2024 року недоліки касаційної скарги ні ОСОБА_1 , ні його представником адвокатом Дулею Т. В. не усунуто, судовий збір не доплачено.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи зазначене, принцип рівності та юридичної визначеності, та те, що заявник не сплатив судовий збір за подачу касаційної скарги і не надав доказів або документів, що підтверджують підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону,скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дулі Тетяни Володимирівни на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі як об'єкта права спільної часткової власності вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська