26 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 757/10360/23-ц
провадження № 61-8322ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М,, Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років.
09 листопада 2023 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов задоволено.
Розірвано шлюб, укладений та зареєстрований 17 грудня 2021 року між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис
№ 3218.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
15 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
20 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд судом першої інстанції в іншому складі.
25 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, зі змісту та доданих до якого додатків встановлено виконання особою, яка подає касаційну скаргу, вимог ухвали.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року в справі № 811/1507/18,
від 15 травня 2019 року в справі № 347/1988/17, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 6 частини першої, пунктами 1-3 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник вказує, що судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної підсудності; суди не дослідили зібрані у справі докази; суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Вбачається, що між сторонами виник спір про розірвання шлюбу.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення у малозначній справі, які відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
Однак, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник вказує, що судами не дотримано вимог статей 95, 175, 177 ЦПК України, статей 1, 20, 26 Закону України «Про адвокатуру» щодо повноваження представника (адвоката) та порядку подання до суду копій документів.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України
від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Аналіз змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судові рішення в справі підлягають касаційному оскарженню.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 квітня 2024 року.
Витребувати з Печерського районного суду м. Києва цивільну справу № 757/10360/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська