27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 748/3368/23
провадження № 61-5820св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пінчук Ксенія Олександрівна, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області, у складі судді Майбороди С. М., від 10 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В., від 19 березня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), ОСОБА_2 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, скасування державної реєстрації.
2. Позов обґрунтовано тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2017 року № 25-298/14-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та передано йому у власність земельну ділянку, загальною площею 0,959 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:4020, із земель державної власності на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
3. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р. В., земельну ділянку, кадастровий номер 7425584900:06:000:4020, відчужено на користь ОСОБА_1 .
4. Наказом ГУДержгеокадастру у Чернігівській області від 13 грудня 2017 року № 25-18379/14-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано йому у власність земельну ділянку,загальною площею 1,0000 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:6009, із земель державної власності на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
5. На підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В., зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 .
6. Згідно з відомостямиДержавного земельного кадастру земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6009 площею 1,0000 га, на підставі розробленої ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки поділена на дві земельні ділянки із кадастровими номерами:7425584900:06:000:6038 і 7425584900:06:000:6037, по 0,5000 га кожна.
7. На підставі розробленої ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6037 площею 0,5000 га об'єднана із земельною ділянкою з кадастровим номером 7425584900:06:000:4020 площею 0,9596 га і сформована нова земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6067 площею 1,4596 га, яка в подальшому поділена на 15 земельних ділянок із кадастровими номерами: 7425584900:06:000:6068,7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6073, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425584900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 по 0,0973 кожна.
8. Прокурор зазначив, що накази ГУДержгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2017 року № 25298/14-17-сг та від 13 грудня 2017 року
№ 25-18379/14-17-сг видані з порушенням вимог законодавства. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області розпорядилося землями водного фонду та фактично змінило цільове призначення спірних земельних ділянок із земель водного фонду на землі для ведення особистого сільського господарства не зважаючи на те, що не є розпорядником вказаної категорії земель в розумінні статті 122 ЗК України.
9. Наголошував, що набуття відповідачем права власності на спірні земельні ділянки грубо порушує права та інтереси територіальної громади як власника земель, адже з її власності протиправно вибули землі водного фонду, розпорядником яких є Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району.
10. Вважав, що для забезпечення держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно усунути перешкоди у користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на ці ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
11. Враховуючи викладене заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури просив усунути перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, загальною площею 1,3623 га, з кадастровими номерами: 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425584900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 шляхом:
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425584900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 площами по 0,0973 га кожна на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425584900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 площею по 0,0973 га кожна (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна 2015783974255, 2015798574255, 2015811574255, 2015823074255, 2015835874255, 2015860874255, 2015873574255, 2015886174255, 2015896574255, 2015905274255, 2015918774255, 2015935174255, 2015943774255, 2015951374255);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425584900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
12. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного судувід 19 березня 2024 року, позов заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задоволено частково.
13. Усунуто перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 1,3623 га з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425584900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 по 0,0973 га кожна, шляхом їх повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що спірні земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги річки Річище та відносяться до земель водного фонду, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування, а тому не могли бути передані у приватну власність. З огляду на це, спірні земельні ділянки підлягають поверненню у власність держави.
15. Відмова у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі мотивована обранням позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
16. 19 квітня 2024 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури та представник ОСОБА_1 - адвокат Пінчук К. О., подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, витребувано з Чернігівського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 748/3368/23.
18. 20 червня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
20. У касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове в цій частині про задоволення позову.
21. У касаційній скарзі адвокат 19 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пінчук К. О. просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
22. Підставою касаційного оскарження заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 604/797/21, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/608/20, від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 16 ЦК України, статті 79-1 ЗК України, статей 26, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
24. Вважає, що пред'явлення прокурором до суду негаторного позову та задоволення вимоги про повернення земельної ділянки у державну власність не є підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про припинення речового права на ділянку за ОСОБА_1 . Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю (на земельну ділянку водного фонду) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
25. На переконання заявника, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є належним способом захисту.
26. У касаційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні за участю прокурора Офісу Генерального прокурора.
27. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 372/1290/19, від 15 листопада 2023 року у справі № 363/1459/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
28. Зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.
29. Так, лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 02 серпня 2023 року № 991-001/991-083 не містить посилань на вихідні дані, якими користувався автор листа, дату проведення дослідження, вид проведених робіт, не містить відомостей про наявність спеціального комп'ютерного забезпечення для проведення такого виду робіт.
30. У розумінні вимог статті 74 ЦПК України Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського не є експертною установою.
31. Водночас суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки листу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 15 березня 2023 року
№ 10-25-0.3-1273/2-23, яким, серед іншого, встановлено, що земельна ділянка,кадастровий номер 7425584900:06:000:6009, запроектована в межах земельного масиву, який розміщений біля річки Річище, яка не включена до переліку як великих, так і середніх річок,відповідно до вимог статті 60 ЗК Українита статті 88 ВКУкраїни.
32. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
33. Враховуючи те, що судом першої інстанції з'ясовано обставини справи лише грунтуючись на доказах сторони позивача і залишено поза увагою докази, надані відповідачкою, суди не мали обгрунтованих підстав для втручання у мирне володіння майном та задоволення позовних вимог.
Відзиви учасників справи на касаційні скарги до суду не надходили.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
34. Наказом ГУДержгеокадастру у Чернігівській області від 05 січня 2017 року № 25-298/14-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,9596 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:4020) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (т. 1, а. с. 33).
35. Наказом ГУДержгеокадастру у Чернігівській області від 13 грудня 2017 року № 25-18379/14-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку,загальною площею 1,0000 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6009) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (т. 1, а. с. 40).
36. Відповідно додоговорукупівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реус Р. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3134, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,9596 га (пасовища), кадастровий номер 7425584900:06:000:4020, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 34-35).
37. За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 травня 2018 року, посвідченогоприватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реус Р. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3131, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку площею 1,0000 га (пасовища), кадастровий номер 7425584900:06:000:6009, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 41-42).
38. 19 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася через приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Реус Р. В. із заявою до компетентних органів про поділ земельної ділянки для формування окремих земельних ділянок площею 0,5000 га шляхом їх виділення зі складу існуючої земельної ділянки, загальною площею 1,0000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, кадастровий номер 7425584900:06:000:6009 (т. 1, а. с. 43).
39. 15листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася через приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю. В. із заявою до компетентних органів про розробку технічноїдокументації щодо об'єднання ділянок з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6037 та 7425584900:06:000:4020 в одну земельну ділянку площею 1,4596 га (т. 1, а. с. 36).
40. 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася через приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Реус Р. В. із заявою до компетентних органів про поділ земельної ділянки для формування окремих земельних ділянок, а саме п'ятнадцяти земельних ділянок площами 0,0973 га шляхом їх виділення із складу існуючої земельної ділянки, загальною площею 1,4596 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, кадастровий номер 7425584900:06:000:6067 (т. 1, а. с. 50).
41. У подальшому проведеноподіл земельних ділянок та ОСОБА_1 стала власницею земельних ділянок з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068,7425584900:06:000:6069, 425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078,7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425587900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 площею по 0,0973 га кожна, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 1, а. с. 51-78).
42. За повідомленням ГУДержгеокадастру у Чернігівській області від 26 грудня 2022 року № 10-25-0.3-4392/2-22 згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6067 сформована за рахунок земельних ділянок 7425584900:06:000:4020 та 7425584900:06:000:6037, яка в свою чергу разом із ділянкою 7425584900:06:000:6038 була сформована за рахунок земельної ділянки 7425584900:06:000:6009 (т. 1, а. с. 80).
43. За повідомленням ГУДержгеокадастру у Чернігівській області від 15 березня 2023 року № 10-25-0.3-1273/2-23 ОСОБА_1 до Головного управління щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7425584900:06:000:6009 не зверталась. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7425584900:06:000:6009, а також документація із землеустрою щодо її поділу до Державного фонду документації із землеустрою розробником не передавалась і в Управлінні надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відсутні. Відповідно до графічної частини матеріалів інвентаризації земель землекористувачів, які розташовані на території Мньовської сільської ради Чернігівського району, затверджених рішенням шостої сесії ХХІІ скликання Мньовської сільської ради народних депутатів від 22 квітня 1991 року, земельна ділянка, кадастровий номер 7425584900:06:000:6009, запроєктована в межах земельного масиву, який розміщений біля річки Річище (яка не включена до переліку як великих, так і середніх річок) відповідно до вимог статті 60 ЗК Українита статті 88 ВКУкраїни (т. 1, а. с. 83).
44. ГУДержгеокадастру у Чернігівській області надані поземельні книги на земельну ділянку, кадастровий номер 7425584900:06:000:6009, яка відкрита 19 жовтня 2017 року Державним кадастровим реєстратором Винник Ю. В. та земельні ділянки після їх поділу з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068,7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425587900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082, які відкриті 22січня 2020 року Державним кадастровим реєстратором Винник Ю. В. (т. 1, а. с. 84-212).
45. Згідно з повідомленнямДержавного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) від 04 серпня 2023 року № 3827/5/5/11-23 для забезпечення доступу громадян до інформації щодо водних об'єктів України Держводагенством здійснюється ведення геопорталу «Водні ресурси України», який містить всебічну інформацію щодо державного водного кадастру - облік поверхневих водних об'єктів. Геопортал було розроблено з урахуванням вимог директив ЄС. Забезпечено візуалізацію водних об'єктів України відповідно до критеріїв Водної Рамкової Директиви ЄС, зокрема, річок довжиною від 10 км та озер площею водного дзеркала більше 0,5 кв. км. На сьогодні інших вимог щодо обліку поверхневих водних об'єктів не існує. Поряд із земельними ділянками, в тому числі з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425587900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082 розташований водний об'єкт «Річище», що є рукавом річки Дніпро. Рукав річки - водний потік, що відійшов у бік від головного русла річки, який нижче за течією знову впадає у цю ж річку. Має сформоване відокремлене русло з усіма властивими річковому руслу особливостями морфологічної будови (відповідно до ДСТУ 3517-97). Відповідно рукав має всі гідрологічні показники спільні з основною річкою (т. 1, а. с. 218-219).
46. Із відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 09 серпня 2023 року № 227/ЧГ/5/21-23 відомо, що за інформацією, наданою Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів, відповідно до геопорталу «Державний водний кадастр: облік поверхневих вод» водний об'єкт з назвою «Річище» належить до району басейну річки Дніпро та за типом гідрографії є рукавом річки Дніпро, площа водозбору становить 1,0 кв. км. З урахуванням вимог статті 88 Водного кодексу України ширина прибережної захисної смуги для рукава Річище (як рукава великої річки Дніпро) становить 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (т. 1, а. с. 220-221).
47. На запит адвоката Пінчук К. О. Держводагенством надано відповідь від 27 вересня 2023 року № 4672/5/5/11-23 про те, що на захід від села Мньов Чернігівського району Чернігівської області розташований водний об'єкт «Річище», який ідентифікується на геопорталі як рукав річки Дніпро. Визначити відстань зазначених в запиті земельних ділянок до рукава Річище неможливо, через відсутність доступу до Публічної кадастрової карти, який обмежено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану» (т. 2, а. с. 31).
48. На запит адвоката Пінчук К. О. Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів надано відповідь від 16 жовтня 2023 року № 391/3-1/ДС/25-23 про те, що за даними геопорталу «Державний водний кадастр: облік поверхневих водних об'єктів», розміщеного на офіційному сайті Держводагенства, водний об'єкт з назвою «Річище» знаходиться на території Михайло-Коцюбинської ТГ, належить до району басейну річки Дніпро та за типом гідрографії є рукавом річки Дніпро (т. 2, а. с. 32-33).
49. У відповіді на запит прокурора 02 серпня 2023 року № 991-001/991-083 Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського повідомила, що земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425587900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082, розташовані у безпосередній близькості до водного об'єкта р. Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро. Як на період відведення земельних ділянок у приватну власність з 2004 до 2017 року, так і на момент відповіді на запит, знаходяться в межах прибережної захисної смуги р. Річище, яка є протокою (рукавом) р. Дніпро і відповідно до вимог Водного кодексу України відносяться до земель водного фонду. У відповіді на супутниковому знімку високої роздільної здатності позначені межі прибережних смуг для р. Річище з урахуванням нормативної ширини прибережної захисної смуги на відстані 100 м від урізу води та межі кадастрових ділянок (т. 1, а. с. 213-214, т. 2, а. с. 155-158).
50. На запит заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області листом від 01 серпня 2023 року № 02-13/1325 повідомила, що нею не вживались заходи реагування до усунення допущених правопорушень, оскільки надання земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами 7425584900:06:000:6068, 7425584900:06:000:6069, 7425584900:06:000:6070, 7425584900:06:000:6071, 7425584900:06:000:6072, 7425584900:06:000:6074, 7425584900:06:000:6075, 7425584900:06:000:6076, 7425584900:06:000:6077, 7425584900:06:000:6078, 7425584900:06:000:6079, 7425584900:06:000:6080, 7425587900:06:000:6081, 7425584900:06:000:6082, у приватну власність відбувалось з земель державної власності, до їх передачі у комунальну власність, та в селищній раді відсутні відомості про вказане порушення. У зв'язку із недостатністю коштів місцевого бюджету для сплати судового збору, а також відсутністю необхідних доказів селищна рада не має можливості подати позовну заяву до суду щодо усунення допущених порушень законодавства та повернення в розпорядження держави земель водного фонду (т. 1, а. с. 217).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
51. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
52. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
53. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
54. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
55. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
56. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
57. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
58. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
59. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
60. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
61. Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду.
62. Згідно із частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
63. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
64. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
65. Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
66. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.
67. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту (частина четверта статті 59 ЗК України).
68. Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
69. Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК Українивздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями1, 88-90 ВК України.
70. Відповідно достатті 60 ЗК України,статті 88 ВК Україниприбережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
71. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
72. Згідно із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.
73. Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
74. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
75. Зазначений висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.
76. Згідно з частинами першою, другою, пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
77. Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
78. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
79. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
80. У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.
81. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду з огляду на те, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц)».
82. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
83. Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на таку вимогу не поширюється позовна давність.
84. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
85. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
86. Встановивши, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро, що відповідно до вимог ЗК України та ВК України відноситься до земель водного фонду та повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод Михайло-Коцюбинській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом повернення їх на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
87. Факт знаходження спірних земельних ділянок у межах 100-метрової прибережної захисної смуги річка Річище, яка є протокою річки Дніпро, що відповідно до вимог ЗК України та ВК України відноситься до земель водного фонду, встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наданих стороною позивача належних та допустимих доказах, яким судами надана належна оцінка, а саме: повідомленням ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 10-25-0.3-1273/2-23 від 15 березня 2023 року, інформації Державного агентства водних ресурсів України № 3827/5/5/11-23 від 04 серпня 2023 року та № 227/ЧГ/5/21-23 від 09 серпня 2023 року, листа Деснянського басейнового управління водних ресурсів № 391/3-1/ДС/25-23 від 16 жовтня 2023 року, інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 02 серпня 2023 року за № 991-001/991-083.
88. Відповідачка технічної документації щодо спірних земельних ділянок суду не надала, не спростувала доводи прокурора та висновки судів попередніх інстанцій щодо розташування вказаних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги р. Річище.
89. Посилання відповідачки на те, що суди не надали належної оцінки листу-повідомленню ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 15 березня 2023 року № 10-25-0.3-1273/2-23 є помилковими та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
90. Оцінюючи докази у справі на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності, суди відхилили посилання відповідачки на вказаний лист в контексті її доводів про те, що річка Річище не включена до переліку як великих, так і середніх річок, відповідно до вимог статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України.
91. Водночас, указане повідомлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 10-25-0.3-1273/2-23 від 15 березня 2023 рокувраховано судами під час оцінки доказів на підтвердження факту знаходження спірних земельних ділянок у межах 100-метрової прибережної захисної смуги річка Річище як протоки річки Дніпро.
92. Заперечуючи проти визначеної судами межі захисної смуги р.Річище як протоки річки Дніпро, відповідачка, не будучи обмеженою у реалізації своїх процесуальних прав, не клопотала перед судом про необхідність проведення у справі відповідної експертизи.
93. Слід також зазначити, що обставина того, що об'єкт під назвою р. Річище є рукавом (частиною) річки Дніпро і саме ці особливості об'єкта з назвою Річище, як рукава річки Дніпро, визначають і правовий статус та розмір прибережної захисної смуги, яка для великих річок становить не менше 100 метрів і відноситься до водного фонду, встановлено у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 748/2226/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 748/2090/22.
94. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що інформаціяДержавного агентства водних ресурсів України № 3827/5/5/11-23 від 04 серпня 2023 року та № 227/ЧГ/5/21-23 від 09 серпня 2023 року, лист Деснянського басейнового управління водних ресурсів № 391/3-1/ДС/25-23 від 16 жовтня 2023 року, інформація Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 02 серпня 2023 року за № 991-001/991-083 не є належними доказами, які б підтверджували місцезнаходження спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду, зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.
95. Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є неефективним способом захисту в цьому спорі.
96. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).
97. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
98. Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації, тому вимога про скасування такого рішення не є належним способом захисту права або інтересу позивача. Подібні за змістом висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).
99. За встановленими у справі обставинами, ОСОБА_1 є кінцевою набувачкою спірних земельних ділянок, а тому у такому випадку оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування (у тому числі рішень державного реєстратора), наступних договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника, тому відповідні доводи касаційної скарги прокурора підлягають відхиленню.
100. До спірних правовідносин підлягають застосування положення статті 391 ЦК України, а ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога зобов'язати повернути земельну ділянку (негаторний позов), що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
101. В контексті доводів касаційної скарги відповідачки про відсутність підстав для втручання у її право мирно володіти майном Верховний Суд зазначає таке.
102. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
103. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).
104. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
105. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19, пункти 40 - 43)).
106. Верховний Суд вважає, що можливість повернення на користь держави земельної ділянки особою, яка незаконно або свавільно заволоділа нею, має нормативну основу в національному законодавстві, а також має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
107. Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
108. У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц провадження № 14-2цс21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
109. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
110. Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб.
111. Суд першої інстанції надав оцінку питанню втручання держави у право власності ОСОБА_1 ,констатувавши, що таке є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов'язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
112. Як зазначено у цій постанові, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. В силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Наявність державної реєстрації права власності за порушником та фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.
113. Отже, повернення на користь держави земельної ділянки такою особою не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
114. За встановлених у цій справі обставин Верховний Суд дійшов висновку, що часткове задоволення позову жодним чином не порушує прав відповідачки в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
115. Чинне законодавство надає відповідачці додаткові ефективні засоби юридичного захисту після ухвалення цього рішення, зокрема вона не позбавлена можливості відновити своє право шляхом пред'явлення вимоги до осіб, у яких придбала спірну ділянку, про відшкодування завданих їй збитків.
116. Отже, доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
117. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
118. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
119. Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
120. Щодо клопотання заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про розгляд справи за участю прокурора Офісу Генерального прокурора Верховний Суд зазначає наступне.
121. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
122. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
123. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
124. Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю прокурора Офісу Генерального прокурора не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати заявник лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.
125. Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.
126. Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
127. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
128. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
129. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
130. Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1 У задоволенні клопотання заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про розгляд справи у судовому засіданні за участі прокурора Офісу Генерального прокурора відмовити.
2 Касаційні скарги заступника керівника Чернігівської обласної прокуратурита ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пінчук Ксенія Олександрівна, залишити без задоволення.
3 Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року тапостанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович