Справа № 456/3929/24
Провадження № 2/456/1234/2024
іменем України
31 жовтня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Саса С. С. ,
при секретарі Кулешник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що його батьками є ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 . Однак мама позивача померла та після її смерті позивач залишився проживати з батьком, з яким проживав недовго. За кілька місяців після смерті мами, відповідач покинув позивача проживати в сім'ї своєї зведеної сестри ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5 , де позивач проживає по даний час. Відповідач жодним чином не піклується про позивача, не проявляє заінтересованості в подальшій долі свого сина, не цікавиться успіхами в навчанні, станом здоров'я, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток позивача як складову виховання, не спілкується із ним, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання сином освіти. Відповідач не працює, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої допомоги позивачу не надає. Позивач навчається в Стрийському ліцеї імені Героя України Андрія Корчака Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області. За місцем навчання характеризуюся позитивно. Відповідач покладених законом на батька обов'язків не виконує, всі питання щодо виховання позивача та утримання вирішуються братом ОСОБА_5 . Відповідач свідомо ухиляється від виховання батьківських обов'язків, а тому позивач просить позов задоволити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та не заперечив проти його задоволення.
Представник третьої особи виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області Боженко Л.І. в судовому засіданні пояснила, що є всі підстави для задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вважає, що визнання позову відповідачем слід прийняти та позов задоволити.
Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 17.06.2008 року виконавчим комітетом Грабовецької сільської ради Стрийського району Львівській області.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Львівської області вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З характеристики учня 9-В класу Стрийського ліцею імені Героя України Андрія Корчака Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_6 навчається в ліцеї з 01.09.2023 року. За час навчання виявив достатній та середній рівень знань. Програмний матеріал засвоює добре. Швидкість сприйняття учбового матеріалу середня. Мовлення чітке, виразне. Добре розвинена пам'ять, увага, уява, дисциплінований. Не порушує норм та правил поведінки. Стриманий, врівноважений, самокритичний. ОСОБА_6 товариський, щирий, доброзичливий, чесний. Хлопця виховують тітка ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 , які відповідально ставляться до виховання дитини та відвідують батьківські збори.
Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №423 від 19.09.2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків як батько щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 , не приділяє йому уваги, не цікавиться його життям, матеріально не допомагає. Неповнолітній ОСОБА_1 проживає разом з тіткою ОСОБА_9 , яка займається його вихованням.
Відповідно до ст. ст. 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться його життям та здоров'ям, не виявляє бажання спілкуватись з ним та приймати участь у його вихованні, не провідує, морально та матеріально не підтримує.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи те, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та сам не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи позицію виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає за необхідне з метою захисту інтересів дитини позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08.11.2024 року.
Головуючий суддя С. С. Сас