Справа № 452/2680/23
"20" травня 2024 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кущ Т.М.,
при секретарі судового засідання Роман Л.І.,
за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін без їх виклику за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
На підставі частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в судовому засіданні 20 травня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
29 червня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номеру від 08 червня 2016 року у розмірі 64344 грн. 62 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 54907 грн. 44 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 00 грн. 00 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 9437 грн. 18 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - 00 грн. 00 коп., нарахована комісія - 00 грн. 00 коп., нарахована пеня - 00 грн. 00 коп.. Крім того, у заяві позивач прохає стягнути з ОСОБА_1 суму понесених судових витрат (а.с.1-5,126 зворотна сторона-128).
В подальшому, повноважний представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій остаточно прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором без номеру від 08 червня 2016 року у розмірі 31646 грн. 53 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 31646 грн. 53 коп.. Крім того, прохав стягнути з ОСОБА_1 суму понесених судових витрат у розмірі 2684 грн. 00 коп. (а.с.197,220).
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 липня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та вперше призначено розгляд справи по суті з повідомленням сторін без їх виклику на 14 вересня 2023 року, яке було відкладено декілька раз з різних підстав, останній раз на 20 травня 2024 року о 10 год.00 хв. (а.с.95,97-98,106,119,123,210,217).
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.218 зворотна сторона, 219 зворотна сторона), у письмовій заяві, поданій до суду разом з позовною заявою, представник позивача на підставі довіреності ОСОБА_2 вказав, що позивач позов підтримує у повному обсязіпо тих підставах, які були викладені в позовній заяві. Разом з тим, представник позивача клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав, справу прохав розглянути без його участіта не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.87).
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Золотухіна О.О. про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.218,219), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав, правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Разом з тим, через канцелярію суду подав два письмових клопотання, а саме 29 листопада 2023 року та 20 травня 2024 року, в яких не оспорюючи наявність боргу відповідача перед позивачем шляхом визнання відповідачем заяви позивача про зменшення позовних вимог, прохав суд проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника. Крім того, прохав суд розстрочити виконання рішення суду на рівні платежі строком на один рік, оскільки відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, не отримував доходів у 2023 року, має наявне у примусовому виконанні виконавче провадження по стягненню аліментів на неповнолітню дитину, разом з тим намагається добросовісно щомісяця погашати частинами наявний борг перед позивачем (а.с.110-112,231).
Разом з тим, представником позивача ОСОБА_3 27 грудня 2023 року через канцелярію суду було подано заперечення на клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна О.О. з посиланням на те, що відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення ним умов кредитного договору, такий є працездатною особою, крім того, до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання по кредиту, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором (172-173).
Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, з'ясувавши позицію позивача, викладену в позовній заяві та у додаткових письмових заявах про зменшення позовних вимог, поданих до суду, вивчивши клопотання представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і
на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 30 травня 2019 року склалися кредитні правовідносини, а саме, відповідач отримав кредит у розмірі 50000 грн. 00 коп. із подальшим його поступовим збільшенням до 190000 грн. 00 коп. та остаточним зменшенням до 56718 грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на відповідну платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0% на місяць на суму залишку заборгованості. 30 травня 2019 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку № НОМЕР_1 та ПІН-код до неї з терміном дії останній день квітня 2023 року (а.с.15-39,79-80,133 зворотна сторона-145,175-194).
При цьому, в матеріалах справи наявна Анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), яку останній підписав 08 червня 2016 року та за змістом якої він погодився, що вказана Анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами, а також Тарифами становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому, своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Таким чином, Анкета-Заява підписана сторонами: від імені банку - уповноваженою на це особою та скріплений печаткою юридичної особи, а від імені позичальника особисто ОСОБА_1 ..
Крім того, позивачем до матеріалів справи було додано Паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 30 травня 2019 року, у якому зазначена валюта кредиту, кредитний ліміт, пільговий період, строк кредитування, процентна ставка у пільговий період, базовий розмір процентної ставки, вартість кредиту, розмір щомісячних платежів та термін їх внесення, а також містяться відомості про розмір пені та штрафу за порушення умов кредитування.
Відповідно до уточненого розрахунку, наданого позивачем 15 травня 2024 року, сума заборгованості за договором про надання банківських послуг без номеру від 08 червня 2016 року складає 31646 грн. 53 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 31646 грн. 53 коп. (а.с.220-226).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок
одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Із виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активував кредитну картку та активно користувався кредитними грошовими коштами, в тому числі, здійснював платежі на повернення кредитних коштів.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, ураховуючи наявність у матеріалах справи виписки про рух коштів (а.с.15-34,175-194), яка є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, позивачем доведено факт отримання ОСОБА_1 кредиту в АТ КБ «ПриватБанк» та факт наявності заборгованості за кредитом.
Відповідно до положень ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, позивач має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1,ч.6 ст.81 ЦПК України).
Так, відповідно до первісного розрахунку, наданого позивачем на момент подання позову, заборгованість за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) складала 54907 грн. 44 коп. (а.с.6-14).
Разом з тим, за розрахунками позивача, який було уточнено декілька раз, заборгованість за тілом кредиту станом на 25 квітня 2024 року складає 31646 грн. 53 коп. (а.с.220-226).
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.35), встановлено, що остання зміна кредитного ліміту відбулася 16 грудня 2022 року та максимальна сума для отримання склала 56718 грн. 00 коп., що відповідає наданим позивачем розрахункам.
Вищезазначена сума заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» у добровільному порядку на час розгляду цієї справи сплачена не в повному обсязі.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надав, а також не надав доказів, які б підтверджували факт повної сплати грошових коштів за кредитним договором, чим не виконав вимоги ст.12 ЦПК України.
Натомість, відповідач в особі свого повноважного представника погодився із розрахунком заборгованості, наведеним позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, що була подана до суду 15 травня 2024 року (а.с.220,231).
Відтак, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку про доведеність тих обставин, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 , а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором без номеру від 08 червня 2016 року в повному обсязі з врахуванням уточнень позивача, а саме в сумі 31646 грн. 53 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 31646 грн. 53 коп..
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, суд, згідно положень ст.141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати з ОСОБА_1 в сумі 2684 грн. 00 коп. (а.с.86).
Щодо заявленого представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Золотухіним О.О. клопотання про розстрочення виконання рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 Постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об'єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Представник відповідача - адвокат Золотухін О.О., заявляючи клопотання про розстрочення виконання рішення, вказує, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, не отримував доходів у 2023 року, має наявне у примусовому виконанні виконавче провадження по стягненню аліментів на неповнолітню дитину, разом з тим намагається добросовісно щомісяця погашати частинами наявний борг перед банком.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного документу, який підтверджує обставини що утруднюють виконання рішення суду. Крім того, рішення суду по даній справі, на момент його ухвалення не набрало законної сили, виконавчий лист не видавався, що також свідчить про передчасність заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись стст.207,509,526,534,549,551,626,628,633,634,638,1048-1050, 1054,1055,1056-1 ЦК України, стст.2,4,12-13,76-81,141,247,259,263-268,279 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Самбірським МВ УМВС України у Львівській області від 27 квітня 2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-д, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , МФО банку 305299) заборгованість за кредитним договором в сумі 31646 (тридцяти однієї тисячі шестисот сорока шести) гривень 53 (п'ятдесяти трьох) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Самбірським МВ УМВС України у Львівській області від 27 квітня 2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-д, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , МФО банку 305299) судовий збір в розмірі 2684 (двох тисяч шестисот вісімдесяти чотирьох) гривень 00 копійок.
Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.М. Кущ