г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2598/24
Номер провадження 2/213/1301/24
15 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., секретар судового засідання - Куропятник І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №14, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/2598/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (до перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за відсутності сторін,-
Стислий виклад позиції позивача.
11 квітня 2019 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №782406. Договір був укладений з Відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить Позичальнику в СМС-повідомленні. З метою укладення Договору про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року та отримання коштів, Відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. В свою чергу, ТОВ «Авентус Україна» була надана Довідка про ідентифікацію Позичальника, де зазначаються особисті дані Відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону Відповідача із зазначенням дати банківського переказу. Відповідно до індивідуальної частини договору, ТОВ «Авентус Україна» надало Відповідачу позику у сумі 7000 грн., перерахувавши її на рахунок Відповідача безготівковим шляхом, а Позичальник, в свою чергу, не виконав умови Договору про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість перед ТОВ "Авентус Україна". 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно Відповідача. Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості Відповідача перед ТОВ "Авентус Україна" складає 25098,84 грн., а саме: сума основного боргу - 7000,00 грн., сума процентів - 3779,50 грн., сума прострочених процентів - 10960,26 грн., інші штрафи - 3360,00 грн. Заборгованість відповідача перед новим кредитором становить 37363,53 грн, яка складається з заборгованості за кредитним договором - 25102,00 грн., суми збитків з урахуванням 3% річних - 2262,50 грн. та суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 9999,03 грн. Позивач просить поновити строк звернення до суду з даним позовом та стягнути з відповідача на свою користь дану суму заборгованості, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 скористалась правом надання відзиву на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено факт виникнення зобов'язань між позивачем та відповідачем, не надано належних доказів того, що саме відповідачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (СМС повідомлення з кодом), зокрема, відсутні докази отримання відповідачем будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Процесуальні дії у справі.
11.06.2024 позовна заява надійшла до суду.
12.06.2024 суддя з метою визначення підсудності скористався даними з Єдиного державного демографічного реєстру. Встановлена адреса реєстрації відповідача.
17.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.07.2024 судом отриманий відзив на позовну заяву (відправлений відповідачем засобами поштового зв'язку 16.07.2024).
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
В судове засідання сторони не з'явились, їх належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання.
Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Окремо зазначила, що 25.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».
Від відповідача заяв/клопотань не надходило.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що відповідач скористалась правом надання відзиву на позов, суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом.
11 квітня 2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №782406.
Договір про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року був укладений з Відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
При укладенні Договору про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року на фінансовий номер телефону Відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору.
Відповідно до Загальних умов договору позики, натискаючи кнопку «Прийняти» (пропозицію Позикодавця), Позичальник підтверджує надання Позикодавцю згоди на (і) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (іі) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (ііі) встановлення договірних відносин з Позикодавцем, як передбачається Договором, та (iv) укладення Договору.
Згідно із Загальних умов договору позики, код підтвердження (одноразовий ідентифікатор) буде надіслано Позикодавцем на Номер телефону Позичальника, шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Позики.
Також на сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить Позичальнику в СМС-повідомленні.
З метою укладення Договору про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року та отримання коштів, Відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
В свою чергу, ТОВ «Авентус Україна» була надана Довідка про ідентифікацію Позичальника, де зазначаються особисті дані Відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону Відповідача із зазначенням дати банківського переказу.
Відповідно до індивідуальної частини договору №782406 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав Відповідачу позику у сумі 7000 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови Договору про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а в свою чергу Позичальник, не виконав умови Договору про надання фінансового кредиту щодо повернення наданих коштів і внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до індивідуальних умов договору про надання фінансового кредиту, а саме п. 6.5, з укладенням цього Договору Клієнт надає свою однозначну, беззастережну і необмежену згоду на обробку персональних даних, у тому числі, на їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, блокування та знищення будь-якої інформації, що стосується Клієнта.
12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно Відповідача.
Сторона позивача покликається на те, що всупереч умов індивідуальної частини Договору про надання фінансового кредиту №782406 та вимог закону, Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги від 12.04.2018 загальна сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором складає 25098,84 грн., а саме: сума основного боргу - 7000 грн., сума процентів - 3779,50 грн., сума прострочених процентів - 10960,26 грн., сума інших штрафів 3360,00 грн.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №782406 від 11.04.2019 року становить 25102,00 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних - 2262,50 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 9999,03 грн. Разом заборгованість становить - 37363,53 грн..
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини з відступлення права грошової вимоги фактору, належного виконання зобов'язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.
Норми права, які застосовує суд.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
* * *
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
* * *
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
* * *
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що з Договору про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором 898976, відправленим 11.04.2019 року о 08:49:43, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Договір містить податковий номер ОСОБА_1 , адресу місця реєстрації станом на момент укладення договору, електронну адресу та номер мобільного телефону. При цьому, податковий номер відповідача встановлений суддею за відомостями є Єдиного державного демографічного реєстру та зазначений у відзиві на позов, тобто він є актуальними та дійсно належить відповідачу.
Доказів того, що на банківську картку ОСОБА_1 не було перераховано кредитні кошти за договором матеріали справи не містять та на спростування цього нею не надано.
Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу №1, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору:
- кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;
- право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;
- реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього Договору.
Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 31.12.2018 року.
Додаткових угод, якими б вносились зміни до договору факторингу №1 від 12.04.2018 року, зокрема, щодо продовження строку його дії - позивачем не надано.
Позивач, посилаючись на вказані обставини та положення ст.ст.512, 514 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року в розмірі набутої вимоги за договором факторингу №1 від 12.04.2018 року в сумі 25098,84 грн., з яких сума основного боргу - 7000,00 грн., сума процентів - 3779,50 грн., сума прострочених процентів - 10960,26 грн., інші штрафи - 3360,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу №1 від 12.04.2018, за яким згідно доводів позовної заяви відбулось відступлення права вимоги за кредитним Договором про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року, було укладено за рік до укладення кредитного договору між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Вказане свідчить щодо предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час Договором про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за даним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Крім того, згідно п.4.1 договору факторингу №1 від 12.04.2018 року визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
При цьому, Форма Реєстру прав вимоги наявна в матеріалах справи, але вона не є беззаперечним доказом підписання Сторонами Реєстру прав вимоги в повному обсязі, зокрема стосовно відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Оскільки на момент укладення договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та боржником ОСОБА_1 ще не виникло, то у первісного кредитора також не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі вищевказаного договору факторингу.
Більш того, у зв'язку з відсутністю будь-яких правовідношень між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 на час укладення Договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року сторонами за даним правочином не могло бути досягнуто згоди щодо відступлення права вимоги за ще неіснуючим на той час договором кредитування.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Таким чином, позивачем ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надано суду належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №782406, оскільки даний кредитний договір був укладений 11 квітня 2019 року, а договір факторингу, за умовами якого фактору передано право вимоги за кредитним договором, був укладений 12 квітня 2018 року, тобто задовго до укладення зазначеного кредитного договору.
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №1 від 12 квітня 2018 року.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №782406 від 11.04.2019 року, у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог по суті, як недоведених позивачем, тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не підлягає розгляду.
Щодо розподілу судових витрат.
На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 141, 142, 206, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду, в зв'язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", адреса:м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.