ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2024Справа № 910/10341/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/10341/24
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Фізичної особа-підприємця Борисенка Дмитра Олександровича
про стягнення 83183,66 грн
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Борисенка Дмитра Олександровича про стягнення 83183,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №ДНП-2017-12/52 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 08.12.2017, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 47680,74 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 29320,21 грн, інфляційні втрати - 3949,59 грн та 3% річних у сумі 2233,12 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
03.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10341/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
При цьому, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр. Рокосовського, буд. 3, кв.343, м. Київ, 04201.
Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.12.2017 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (за договором - Сторона-1) та Фізичною особою - підприємцем Борисенко Дмитро Олександровичем (за договором - Сторона-2) було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/52 (далі - Договір), відповідно до умов якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 15 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 (двох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Героїв Сталінграду, 61, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - «Фіксовані місця для паркування»), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Згідно з п.1.3 Договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію Сторони-2 з моменту набрання чинності Договору.
Також сторонами було укладено до Договору №ДНП-2017-12/52 від 08.12.2017 додаткові угоди № 1 від 30.01.2018, № 2 від 31.08.2018, № 3 від 29.12.2018, № 4 від 26.09.2019, № 5 від 28.12.2020, № 6 від 30.12.2020, № 7 від 18.01.2021.
Відповідно до п. 2.2.6. Договору, Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з розділом 3 цього Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору: Плата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору становить 6,50 грн. (шість грн. 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.
Згідно з п. 3.1. (у редакції Додаткової угоди № 7 від 18.01.2021), плата Сторони-2 Стороні-1 згідно з умов Договору становить 7,79 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в т. ч. ПДВ.
У п.3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2018) зазначено, що розрахунок за цим Договором здійснюється шляхом оплати Стороною-2 Стороні-1 у розмірі 100% місячного платежу не пізніше 20 числа поточного місяця, щодо якого проводиться оплата
Відповідно до п.3.4 Договору, Сторона-1 зобов'язана не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату.
У п.3.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2018) визначено, відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 3.3. Договору, не звільняє сторону від зобов'язань щодо оплати.
Відповідно до п. 3.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2018), щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяця. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходження Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 20 числа, акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяця вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання договору та діє до 31.12.2020 року (п. 6.1. Договору).
Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не попередить письмово іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на 1 календарний рік. (п.6.3 Договору).
Додатковою угодою №6 від 30.12.2020 строк дії Договору продовжено до 31грудня 2025 року.
Оскільки відповідач припинив проводити платежі за договором та у нього за період з 01.06.2022 по 01.06.2023 утворилася заборгованість у розмірі 43 707,84 грн, позивач 06.06.2023 цінним листом з повідомленням надіслав на адресу відповідача лист за вих. №053/05-2263, яким повідомив про дострокове розірвання Договору №ДНП-2017-12/52 від 08.12.2017 на підставі пп.а п. 6.5. Договору, яким визначено, що Сторона-1 має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема, у випадку, якщо Сторона-2 не здійснила плату в обсязі встановленому розділом 3 цього Договору, і таке порушення триває більше ніж 30 днів.
Також у вказаному листі позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість та протягом 15 календарних звільнити паркувальний майданчик за адресою м. Київ, Оболонський район, просп. Героїв Сталінграду, 61.
Відповідач лист позивача №053/05-2263 від 06.06.2023 про розірвання договору отримав 20.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, з урахуванням п. 6.6 Договору, договір вважається розірваним на 16-й день з дати отримання листа відповідачем, тобто з 06.07.2023.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги за період з 16.05.2022 по 06.07.2023, , внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 47680,74 грн, за прострочення сплати якої позивачем також нараховані пеня в розмірі 29320,21 грн, інфляційні втрати - 3949,59 грн та 3% річних у сумі 2233,12 грн.
Відповідач позовні вимоги не оспорив та відзив на позовну заяву суду не подав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні рахунки на оплату: № 1859 від 16.05.2022 на суму 1869,60 грн, № 2192 від 01.06.2022 на суму 3505,50 грн, № 2668 від 01.07.2022 на суму 3622,35 грн, № 3213 від 01.08.2022 на суму 3622,35 грн, № 3871 від 01.09.2022 на суму 3505,50 грн, № 4517 від 01.10.2022 на суму 3622,35 грн, № 5098 від 01.11.2022 на суму 3505,50 грн, № 5817 від 01.31.2022 на суму 3622,35 грн, № 36 від 01.01.2023 на суму 3622,35 грн, № 614 від 01.02.2023 на суму 3271,80 грн, № 1144 від 01.03.2023 на суму 3622,35 грн, № 1479 від 01.04.2023 на суму 3505,50 грн, № 1840 від 01.05.2023 на суму 3622,35 грн, , № 2184 від 01.06.2023 на суму 3505,50 грн, 3 2522 від 01.07.2023 на суму 467,40 грн, а також виписані на підставі вказаних рахунків Акти надання послуг за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування на загальну суму грн.
Вказані акти надання послуг за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/52 від 08.12.2017 на загальну суму в розмірі 47680,74 грн підписані в односторонньому порядку тільки позивачем.
Відповідно до п. 3.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 29.12.2018), щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяця. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходження Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг у строк до 20 числа, акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяця вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від підписання Актів надання послуг, суд приходить до висновку, що відповідно до умов п. 3.7 Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування вказані послуги вважаються прийнятими Стороною-2 без зауважень.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування становить 47680,74 грн.
Таким чином, оскільки відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих послуг, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, відтак, позовні вимоги щодо стягнення 47680,74 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 29320,21 грн, інфляційні втрати - 3949,59 грн та 3% річних у сумі 2233,12 грн, розраховані окремо за кожним рахунок на оплату послуг та станом на 09.07.2024.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
З огляду на наведене, нарахування пені має тривати не більше шести місяців, якщо інше сторони не передбачили в договорі.
Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 11521,25 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Верховного Суду про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі, а саме в розмірі 3949,59 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3%, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 2233,12 грн.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особа-підприємця Борисенка Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, буд.6, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 35210739) 47 680 грн 74 коп. - основного боргу, 3 949 грн 59 коп. - інфляційних втрат, 2233 грн 12 коп. - 3 % річних, 11 521 грн 25 коп. - пені та 4 956 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 48 коп. - пені та 2 380 грн 09 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.12.2024.
Суддя А.І. Привалов