вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/220/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Дейнека А.В.
Представники:
Від позивача: Горопашний І.В., довіреність №06/11-65-1 від 06.11.2023, адвокат
Від відповідача: Підуст О.М., довіреність №ДнЕП221219003 від 01.01.2023, адвокат
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 1 131 352 625,77 грн, 3% річних у розмірі 8 517 231,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0145-02024 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.
Від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просив закрити провадження у справі в частині стягнення оплати за послугу з передачі електричної енергії в сумі 556648567,43 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідач вважає, що термін дії виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, а тому вказує що строк оплати ще не настав і відповідно нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, вказує що строк оплати за надані послуги з передачі електричної енергії є таким, що настав, а наявність у відповідача форс-мажорних обставин вважає, що ніяким чином не позбавляє позивача права отримати належну йому оплату (суму основного боргу) за надані ним та отримані відповідачем послуги по спірному договору. Також позивач вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем подане клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 937 818 747,69 грн та повернення судового збору в розмірі 690 565,68 грн.
Відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №904/3016/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення боргу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про надання тлумачення пункту 10.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2024 відмовлено в задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про зупинення провадження у справі.
Від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначає, що станом на 15.04.2024 заборгованість надання послуг з передачі електричної енергії за вересень-грудень 2023 погашена у повному обсязі та надає докази сплати та коригування.
Від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі у розмірі 1131352625,77 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору та повернення судового збору. Також позивач просить подану раніше заяву про закриття провадження у справі в частині суми заборгованості у розмірі 937818747,69 грн залишити без розгляду.
Відповідачем подане клопотання про долучення доказів настання форс-мажорних обставин. Позивачем подані заперечення проти клопотання про долучення відповідачем копії сертифікату ТПП.
Позивачем подані пояснення щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Відповідачем подані заперечення до пояснень позивача щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем подані пояснення, у яких зазначає, що сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 31.01.2023 №071/03.23 не розповсюджує свою дію на додаткову угоду від 21.12.2022.
Сторонами подані пояснення щодо того як вплинули акти коригування на розрахунки 3% річних та інфляційних втрат. Відповідачем подано розрахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням відкорегованих сум. Позивачем подані заперечення щодо даного розрахунку.
Від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення на один рік рівними частинами. Позивачем подані заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 26.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії, строк дії договору, укладення додаткових угод до договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення боргу та компенсаційних нарахувань, наявність/відсутність форс-мажорних обставин.
Так, судом встановлено, що 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передач, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024, відповідно до п. 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) Оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (п.3.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022)).
Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 5.5 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до п. 5.6 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) в разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача (п. 5.7 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022)).
Додатковою угодою від 31.12.2023 сторони домовилися припинити дію договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 та укласти новий договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0145-02024-ПП шляхом приєднання ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 № 549 та розміщеного на сайті НЕК "Укренерго". При цьому пунктом 3 цієї Додаткової угоди передбачено, що після укладення договору приєднання цей договір продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки. В іншій частині цей договір припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту, зазначеній в повідомленні про приєднання до договору приєднання № 0145-02024-ПП.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" надавало Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомлення щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за серпень-грудень 2023 року.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надані акти приймання-передачі послуги від 30.09.2023 на суму 234 436 315,58 грн, від 31.10.2023 на суму 270 762 837,76 грн, від 30.11.2023 на суму 330 547 750,45 грн. Також надані рахунки за послугу з передачі електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткових оплат, а також коригування до актів приймання-передачі послуги від 31.05.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023.
Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за договором станом на 08.01.2024 утворилась заборгованість у розмірі 1131352625,77 грн за такий період: вересень 2023 року - 168317908,66 грн; жовтень 2023 року - 270762837,76 грн; листопад 2023 року - 330547750,45 грн; грудень 2023 року - 361724128,90 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за фактичний обсяг наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості за спірний період в розмірі 1131352625,77 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині попередньої оплати планових платежів та здійснення розрахунків за фактичний обсяг послуг, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8517231,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 11588377,48 грн.
На підтвердження своєї правової позиції позивач надав, зокрема, наступні докази (копії):
- договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0145-02024 від 01.01.2019 з додатками;
- додаткова угода до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0145-02024;
- додаткова угода від 31.12.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0145-02024;
- повідомлення щодо планового обсягу з передачі електричної енергії ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" за серпень-грудень 2023 року;
- рахунки за послуги з передачі електричної енергії;
- рахунки-фактури від 20.12.2023, від 11.12.2023, від 15.12.2023;
- акти приймання-передачі послуг;
- акти коригування;
- докази направлення актів приймання-передачі послуг та актів коригування через систему АСКОД;
- платіжні інструкції про часткове погашення боргу;
- розрахунок суми боргу та нарахувань.
В свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечує вважає, що термін дії виконання зобов'язань за договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, а тому вказує що строк оплати ще не настав і відповідно нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.
На підтвердження своєї позиції відповідач надав, зокрема, такі докази (копії):
- платіжні документи щодо здійснення часткових оплат;
- акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2024;
- протокол створення та перевірки кваліфікаційного та удосконаленого підпису;
- контррозрахунки суми боргу та нарахувань;
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 у справі №904/3016/23;
- апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 у справі №904/3016/23;
- зустрічний позов у справі №904/3016/23;
- сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-0435 про форс-мажорні обставини від 31.01.2023;
- заяву про засвідчення форс-мажорних обставин від 09.12.2022 №46442/DNEP;
- акти коригування.
Вказане і стало причиною виникнення спору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття вказаних послуг у спірному періоді відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цієї послуги.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами у розділі 5 договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень, строк оплати наданих у період з серпня по грудень 2023 року послуг, є таким, що настав.
Під час розгляду справи позивачем заявлено про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1131352625,77 грн у зв'язку з погашенням відповідачем боргу, що також підтверджується копіями наявних в матеріалі справи платіжних інструкцій, що надавалися сторонами під час розгляду спору.
Відповідач у судових засіданнях підтвердив погашення основного боргу у повному обсязі та проти закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу не заперечував.
Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1131352625,77 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8517231,00 за загальний період з 03.08.2023 по 30.12.2023 та інфляційні втрати в розмірі 11588377,48 грн за вересень-листопад 2023 року.
Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечував, вказував про настання форс-мажорних обставин. Додатково відповідач вказував про неправильне здійснення позивачем розрахунків, так як вважає що нарахування маються здійснюватися на фактичний обсяг наданих послуг, у зв'язку з чим надав контррозрахунки, які просив врахувати.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Пунктами 10.1, 10.2 договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/ природного/ соціально-політичного/ військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Термін виконання зобов'язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин. У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії.
Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінал), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.
Відповідно до статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 10.1 договору, відповідач листом від 03.03.2022 №12908/DNEP повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, викликаних агресією проти України.
Відповідач зазначає, що 28 лютого 2022 року Торгово-промисловою палатою України (далі-ТПП) було враховано надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна та ухвалено рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). ТПП було оприлюднено на офіційному веб-сайті за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022 лист № 2024/02.0-7.1, яким вона засвідчила форс-мажорні обставини, спричинені військовою агресією проти України, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач вказує, що 15.02.2023 ним був отриманий сертифікат № 3200-23-0435 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким була засвідчена неможливість своєчасного виконання Товариством зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024.
Відповідач вважає, що внаслідок настання форс-мажорних обставин, в силу п. 10.1 договору, термін виконання зобов'язань за цим договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі ст.625 ЦК, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку; такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку; виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18).
Суд звертає увагу, що у якості підтвердження наявності форс-мажорних обставин, відповідач посилається на Сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-0435 від 31.01.2023, у якому зазначено, дата настання форс-мажорних обставин - 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 31.01.2023.
Між тим, предметом спору є заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг з передачі електричної енергії за період серпень - грудень 2023 року.
Тобто, наявний у справі сертифікат не підтверджує дію форс-мажорних обставин у спірний період.
Таким чином, за відсутності діючого сертифікату про форс-мажорні обставини, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024.
Як зазначено вище, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 8517231,00 за загальний період з 03.08.2023 по 30.12.2023 та інфляційні втрати в розмірі 11588377,48 грн за вересень-листопад 2023 року.
Відповідач подав свій контрозрахунок та пояснення до розрахунку, які просить врахувати у випадку, якщо суд дійде висновку про стягнення компенсаційних нарахувань. Відповідач звертає увагу, що нарахування слід проводити на фактичний обсяг та фактичну вартість наданих послуг, а не плановий, як нараховує позивач, оскільки саме у такому розмірі відповідач отримав ці послуги, відповідно і мав їх оплатити.
Натомість, позивач наполягає на правильності здійснення своїх розрахунків, вважає що саме такий порядок розрахунків передбачений договором і відповідач погодився на такі умови. Позивач стверджує, що у випадку своєчасного розрахунку, надмірно сплачені кошти підлягають коригуванню.
Вивчивши доводи сторін, перевіривши надані сторонами розрахунки, суд дійшов наступних висновків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 526 стаття 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя ст. 509 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Принци належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Як зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є один календарний місяць.
Користувач (електропостачальник) зобов'язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов'язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 договору).
Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком користувача за договором про надання послуг.
Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру (пункт 4.1 договору в редакції додаткової угоди).
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) (п. 5.5 договору додаткової угоди від 21.12.2022)).
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати до дня, що передує даті отримання користувачем акту приймання-передачі фактичного обсягу, а фактичний обсяг підлягає оплаті до 15 числа місяці, наступного за розрахунковим (п.5.5 додаткової угоди від 21.12.2022).
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця (до надання інформації про фактичний обсяг), та до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим сплатити фактичний обсяг послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та від 13.03.2024 у справі №904/5899/21).
Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі №927/713/21, а також в постанові від 23.11.2023 у справі №925/654/22, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21.
Суд, враховуючи викладені правові позиції, здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за плановий обсяг відповідно до строків оплат, передбачених у п.5.2 договору (додаткової угоди) до дня, що передує даті отримання споживачем акту приймання-передачі фактичного обсягу, що вбачається із скріншоту екрану із датами підписання та направлення цих актів (а.с. 80, т.1), а також за фактичний обсяг, який підлягав оплаті до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Також судом при здійсненні розрахунків враховано, що ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За розрахунком суду вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних у розмірі 7758892,29 грн, інфляційні втрати у розмірі 6783794,71 грн, виходячи з наступних розрахунків.
Так, у серпні 2023 року за прострочення оплати 1/5 планового обсягу (52635837,59 грн) здійснені нарахування 3% річних в періоди з 03.08.2023 (після 2 дня) по 07.09.2023 (дата що передує даті підписання акту 08.09.2023), з 11.08.2023 (строк оплати до 10 числа) по 07.09.2023, з 16.08.2023 (строк оплати до 15 числа) по 07.09.2023, з 22.08.2023 (строк оплати до 20 числа (вихідний), відповідно до 21 числа) по 07.09.2023, з 26.08.2023 (строк оплати до 25 числа) по 07.09.2023. За прострочення оплати фактично спожитого обсягу 3% річних нараховуються за період з 16.09.2023 (строк оплати 15.09.2023) по 29.12.2023 (оплачено 30.12.2023) на суму 268934397,10 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
З огляду на правові висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Оскільки у серпні 2023 року була дефляція, розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати наданих послуг у серпні 2023 року можливе лише за фактичний обсяг за жовтень-листопад 2023 року.
У вересні 2023 року за прострочення оплати 1/5 планового обсягу (50048934,73 грн) здійснені нарахування 3% річних в періоди з 05.09.2023 (після 2 дня 02.09.2023 - субота вихідний день) по 09.10.2023 (дата що передує даті підписання акту 10.10.2023), з 12.09.2023 (строк оплати до 10 числа (10.09.2023 - неділя - вихідний день)) по 09.10.2023, з 16.09.2023 (строк оплати до 15 числа) по 09.10.2023, з 21.09.2023 (строк оплати до 20 числа) по 09.10.2023, з 26.09.2023 (строк оплати до 25 числа) по 09.10.2023. За прострочення оплати фактично спожитого обсягу 3% річних нараховуються за період з 17.10.2023 (строк оплати 15.10.2023 - вихідний (неділя), відповідно строк оплати настав 16.10.2023) по 29.12.2023 (оплачено 30.12.2023 частину боргу в розмірі 134990414,09) на суму 234436315,58 грн і складають 1425886,63 грн; та за 1 день до 30.12.2023 на залишок боргу 169426729,67 грн.
З урахуванням викладеної вище позиції, інфляційні втрати нараховуються за прострочення оплати планових платежів прострочення оплати за якими тривало більше 15 днів та до розрахунку береться індекс інфляції за вересень 2023 року. За прострочення фактичного обсягу індекс інфляції нараховується за листопад 2023 року.
У жовтні 2023 року за прострочення оплати 1/5 планового обсягу (59899472,74 грн) здійснені нарахування 3% річних в періоди з 03.10.2023 (після 2 дня) по 08.11.2023 (дата що передує даті підписання акту 09.11.2023), з 11.10.2023 (строк оплати до 10 числа) по 08.11.2023, з 17.10.2023 (строк оплати до 15 числа, 15.10.2023 неділя (вихідний), відповідно строк оплати настав 16.10.2023) по 08.11.2023, з 21.10.2023 (строк оплати до 20 числа) по 08.11.2023, з 26.10.2023 (строк оплати до 25 числа) по 08.11.2023. За прострочення оплати фактично спожитого обсягу 3% річних нараховуються за період з 16.11.2023 (строк оплати 15.11.2023) по 30.12.2023 (кінцевий строк нарахування, заявлений позивачем).
З урахуванням викладеної вище позиції, інфляційні втрати нараховуються за прострочення оплати планових платежів прострочення оплати за якими тривало більше 15 днів та до розрахунку береться індекс інфляції за жовтень 2023 року. За прострочення фактичного обсягу індекс інфляції не нараховується, оскільки прострочка оплати у листопаді тривала менше 15 днів (з 16.11.2023 по 30.11.2023).
У листопаді 2023 року за прострочення оплати 1/5 планового обсягу (64582767,85 грн) здійснені нарахування 3% річних в періоди 03.11.2023 (після 2 дня) по 07.12.2023 (дата що передує даті підписання акту 08.12.2023), з 11.11.2023 (строк оплати до 10 числа) по 07.12.2023, з 16.11.2023 (строк оплати до 15 числа) по 07.12.2023, з 21.11.2023 (строк оплати до 20 числа) по 07.12.2023, з 28.11.2023 (строк оплати до 25 числа, 25.11.2023 - вихідний (субота), відповідно строк оплати настав 27.11.2023) по 07.12.2023. За прострочення оплати фактично спожитого обсягу 3% річних нараховуються за період з 16.12.2023 (строк оплати 15.12.2023) по 30.12.2023 (кінцевий строк нарахування, заявлений позивачем).
З урахуванням викладеної вище позиції, інфляційні втрати нараховуються за прострочення оплати планових платежів прострочення оплати за якими тривало більше 15 днів та до розрахунку береться індекс інфляції за листопад 2023 року. За прострочення фактичного обсягу індекс інфляції не нараховується, оскільки прострочка оплати у грудні тривала менше 15 днів (з 16.12.2023 по 30.12.2023).
У грудні 2023 року за прострочення оплати 1/5 планового обсягу (72344825,78 грн) здійснені нарахування 3% річних в періоди з 05.12.2023 (після 2 дня, 02.12.2023 - вихідний (субота), відповідно строк оплати настав 04.12.2023) по 30.12.2023 (кінцевий строк нарахування, заявлений позивачем), з 12.12.2023 (строк оплати до 10 числа, 10.12.2023 - вихідний (неділя), строк оплати настав 11.12.2023) по 30.12.2023, з 16.12.2023 (строк оплати до 15 числа) по 30.12.2023, з 21.12.2023 (строк оплати до 20 числа) по 30.12.2023, з 26.12.2023 (строк оплати до 20 числа) по 30.12.2023. Прострочення за оплату фактичного обсягу в даному випадку не нараховується, оскільки строк оплати не охоплений спірним періодом. Інфляційні втрати за цей період позивачем не заявлявся.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних у розмірі 7758892,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 6783794,71 грн.
Відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішення на 1 рік з оплатою рівними частинами.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення є наслідки, що настали та продовжують діяти у зв'язку з військовою агресією проти України. Відповідач зауважує, що наслідком цього є як законодавчі зміни, які поклали додаткові обов'язки на товариство після 24.02.2022 як на постачальника електричної енергії, так і інші негативні події та об'єктивні обставини, що призвели до значного негативного впливу на господарську діяльність товариства та, відповідно, ускладнюють виконання відповідачем рішення суду по справі №904/220/24. Відповідач звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 до внесення в неї змін згідно із постановою № 1405 від 29.12.2023 була законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію. Відповідач просить врахувати, що заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам впливає на відповідача безпосереднім чином та призводить до зменшення можливості збору коштів від споживачів електричної енергії. Так, у випадку наявності можливості на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам відповідач, не здійснював би закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, не мав би зобов'язань перед оператором системи передачі та оператором системи розподілу з оплати послуг з передачі та розподілу відповідно, тобто не мав додаткових зобов'язань з оплати обсягів електричної енергії, які споживачі продовжують споживати не сплачуючи за них. Також відповідач зауважує, що володів би механізмом впливу на споживачів для виконання останніми обов'язків щодо оплати за спожиту електричну енергію. Також відповідач звертає увагу, що через прийняття зазначеної постанови КМУ, товариство законодавчо позбавлене можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплати споживачами за спожиту електричну енергію. Відповідач також зауважує, що позивачем до матеріалів справи не додавались докази, які свідчать про завдання йому збитків, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Тобто, вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність вини товариства у несвоєчасному виконанні зобов'язань, а також, наявність надзвичайних подій, що істотно ускладнюють виконання рішення у справі № 904/220/24.
Позивач проти розстрочення виконання рішення заперечує, вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, позивач вказує, що фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач має планувати свої видатки.
Відповідно до статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У Рішенні від 15 травня 2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України", заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia»", заява №30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04).
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.
Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд враховує наступні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших. Від стабільності роботи Товариства залежить робота усіх об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Без стабільного розподілу електроенергії не можливе функціонування лікарень, шпиталів, поліклінік, станцій переливання крові, що є критично важливим для нашої країни та усіх українців. Через постійні ворожі обстріли, частина мереж Товариства безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує відновлення, у зв'язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності нашого регіону.
З 24.02.2022 вбачається скорочення оплати за послуги з розподілу електроенергії зі сторони споживачів послуг регіону, а також наявність великомасштабних руйнувань електричних мереж товариства у результаті бойових дій, що призводить до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на відновлення електричних мереж та призводить до утруднення виконання зобов'язань перед працівниками із виплати заробітної плати, сплати податкових зобов'язань.
Діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави.
Основним джерелом доходів відповідача є кошти, які надходять на поточні рахунки на які споживачі електричної енергії, вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії.
При цьому, у зв'язку із введеним воєнним станом Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 до внесення в неї змін згідно із постановою № 1405 від 29.12.2023 була законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію.
Таким чином, відповідач не мав жодного впливу на споживачів. яким надавав послуги для стягнення коштів на свою користь. Заборгованість відповідача перед позивачем, виникла, у тому числі, і через несплату на його користь заборгованості споживачами.
Враховуючи виконання відповідачем основного зобов'язання (погашення основної суми боргу), беручи до уваги законодавчі обмеження встановлені для відповідача у зв'язку з воєнним станом, зважаючи на фінансовий стан відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій, намір відповідача виконувати рішення суду, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 1 рік з оплатою рівними частинами щомісяця до 25 числа кожного місяця.
Вирішуючи питання строку відстрочки, суд приймає до уваги законодавчі обмеження, передбачені частиною п'ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме не більше одного року з дня ухвалення рішення.
Суд також враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції.
Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19.
За таких обставин вбачаються правові підстави для надання розстрочки виконання рішення у цій справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 7758892,29 грн, інфляційних втрат у сумі 6783794,71 грн на 1 рік до 25.11.2025 з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1211891,58 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 11 195,37 грн.
Позивач у заяві про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу просить повернути судовий збір.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи.
Оскільки судом закрито провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1131352625,77 грн, то судовий збір у розмірі 833035,87 грн (пропорційно до суми позовної вимоги, в частині стягнення якої провадження у справі закрито, з урахуванням максимального розміру судового збору та подання позову в електронній формі ) підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1131352625,77 грн.
В іншій частині позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, ідентифікаційний код 42082379) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) 3% річних у розмірі 7758892,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 6783794,71 грн.
Розстрочити виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 25.11.2025, з оплатою рівними частинами до 25 числа кожного місяця включно по 1211890,58 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, ідентифікаційний код 42082379) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) судовий збір у розмірі 10708,05 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Дніпро, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 833035,87 грн, перерахований згідно платіжної інструкції №В-9936 від 18.01.2024, яка міститься в матеріалах справи, про що видати ухвалу.
Накази та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.12.2024
Суддя О.М. Крижний