Справа № 464/4827/24
пр.№ 2/464/1555/24
27.11.2024 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,
представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго») Т.Бокало 09.07.2024 звернулась в суд із позовом, в якому згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 31.10.2024, просить стягнути із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 20.04.2016 по 30.09.2017 в розмірі 9 936,75 грн, а також 3 028 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі є споживачами послуг, що надаються ЛКП «Львівтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема послуг з централізованого опалення. З 01.07.2014 вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між ЛМКП «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м.Львові (виконавець) та споживачами (власниками/співвласниками/балансоутримувачами будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках). Відповідно до п.1.1 Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 1 липня 2014 року, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання. Відповідно до розрахунку заборгованості, за період з 20.04.2016 по 30.09.2017 відповідачі заборгували за надані житлово-комунальні послуги 9 936,75 грн, зокрема за послуги з централізованого опалення. Такі неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність розрахунків відповідача за надані послуги з централізованого опалення, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Таким чином, просить стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів в примусовому порядку.
Ухвалою від 11.07.2024 прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 11.09.2024 замінено у даній справі первісних відповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на належних відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Від представника відповідачів - адвоката Райхеля Р.П. 17.10.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив застосувати позовну давність у цій справі, у зв'язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго». Окрім цього, по суті позовних вимог, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 20 квітня 2016 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (покупці), посвідченого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорній С.Б., зареєстрованого в реєстрі за №499. Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №108446403 від 20.12.2017, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить відповідачам. На день купівлі вказаної квартири, тобто станом на 20.04.2016, по особовому рахунку № НОМЕР_1 була відсутня заборгованість за послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго», натомість існувала переплата в сумі 1057 грн 36 коп, що підтверджується Відомістю про нарахування та оплату послуги центральне опалення, яка збігається з наданим позивачем розрахунком для суду за надану послугу. Після купівлі квартири у 2016 році, відповідачами було розпочато роботи по реконструкції системи опалення, на підставі робочого проекту від 11.11.2016 «Реконструкції системи опалення житлового будинку АДРЕСА_3 під влаштування вузла теплової енергії для магазину непродовольчих товарів (кв. №2)». Реконструкцію погоджено ЛМКП «Львівтеплоенерго», про що свідчать штамп та підпис посадової особи на титульному аркуші Проекту реконструкції. З 12.09.2016 по 11.10.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проводилась реконструкція приміщень квартири АДРЕСА_2 під магазин непродовольчих товарів з влаштуванням дверного прорізу на місці існуючої лоджії, що вбачається з Декларації про готовність до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у м. Львові 06.11.2017. На час проведення реконструкцій, ЛМКП «Львівтеплоенерго» припинило подачу теплової енергії до згаданої квартири, що підтверджується Актом, складеним комісією ОСББ «Драгана-1». З вказаного Акту вбачається, що з початку опалювального сезону з 2017-2018 теплопостачання від джерел ЛМКП «Львівтеплоенерго» у квартиру АДРЕСА_2 було перекрите у зв'язку з встановленням теплового лічильника. З 03 грудня 2017 року згадане приміщення отримало теплову енергію і гаряче водопостачання. Факт встановлення в нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , приладу обліку теплової енергії із зафіксованими показниками теплолічильника 0,0 Гкал підтверджується Актом №2926 від 20.01.2017, затвердженим головним інженером ЛМКП «Львівтеплоенерго» та печаткою підприємства. Актом експлуатації перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) за №2926 від 14 лютого 2018 року, складеним представником ЛМКП «Львівтеплоенерго», підтверджується, що останній приладний показ на 20.01.2017, 14:10:00 складає 0,00000 Гкал. Отже, з урахуванням викладеного, документально підтверджується, що за період з 12.09.2016 по 03.12.2017 послуги з централізованого опалення у квартиру АДРЕСА_2 не надавались, відтак не могло здійснюватись нарахування за послуги, а тому й не може бути заборгованості. Окрім цього, 01 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено договір №6150/А про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п.10.1. розділу 10 даного договору, цей договір набув чинності з 11.10.2017. Дія даного договору на даний час не припинена, по ньому надаються послуги, виставляються рахунки і здійснюється оплата. Таким чином, представник зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.07.2014 по 28.02.2018 за послуги з централізованого опалення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки: відповідачі до 20.04.2016 не були споживачами послуг, які надавались позивачем за адресою: АДРЕСА_1 ; станом на 20.04.2016 по особовому рахунку № НОМЕР_1 була відсутня заборгованість за послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго»; з 12.09.2016 по 03.12.2017 послуги позивачем не надавались, (було припинено постачання теплової енергії); надані послуги за період з 03.12.2017 по 28.02.2018 оплачувались, що підтверджується квитанціями про оплату послуг; послуги надавались (і оплачувались) не за Договором приєднання, копія якого додана позивачем, а за договором №6150/А від 01.02.2018, відтак заборгованість за період з 01.07.2014 по 28.02.2018 відсутня. Представник відповідачів вважає, що спір виник внаслідок того, що позивач, уклавши новий договір №6150/А на постачання теплової енергії не припинив дію старого особового рахунку, а продовжував нараховувати плату за послуги вже в подвійному розмірі. Окрім цього, після реєстрації та повірки приладу обліку теплової енергії у квартирі, та після відновлення подачі централізованого опалення квартири, подальший облік теплової енергії у квартирі здійснювався за показами приладу обліку - лічильника теплової енергії. Всі виставлені позивачем рахунки на оплату за опалення, сплачувались відповідачами, відповідно заборгованість у них відсутня.
Від представника позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» Т.Бокало 31.10.2024 надійшли письмові пояснення, у яких остання позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити, додатково зазначила таке. Між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ФОП ОСОБА_3 01.02.2018 укладено договір №6150/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, який набув чинності з 11.10.2017. Тобто, з 20.04.2016 і до моменту набрання чинності договором, дане приміщення перебувало у статусі житлової квартири. Протягом цього періоду на споживачів поширювалася дія договору приєднання. Протягом опалювального сезону 2016-2017 років квартира споживачів не була відключена від централізованого опалення. Опалювальний сезон розпочався з 11 жовтня 2016 року. Акт, долучений відповідачами до матеріалів справи, свідчить про те, що до приміщення не постачалася теплова енергія в період опалювального сезону 2017-2018 років. Щодо заяви відповідачів про застосування строків позовної давності зазначає, що позивач раніше звертався до суду із заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у порядку наказного провадження. 22.03.2018 у цивільній справі №464/1095/18 (пр.№2-н/464/147/18) у порядку наказного провадження Сихівським районним судом м.Львова видано судовий наказ про солідарне стягнення з відповідачів на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги. Разом з тим, 29.03.2019 ухвалою Сихівського районного суду м. Львова судовий наказ по справі №464/1095/18 скасовано, однак дану ухвалу ЛМКП «Львівтеплоенерго» не отримувало, що може бути підтверджено матеріалами зазначеної справи. Про скасування судового наказу позивачу стало відомо лише 20.03.2024 із заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування безпідставно нарахованої заборгованості з оплати комунальних послуг. З цих підстав вважає, що підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, які відповідають змісту його відзиву на позовну заяву.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного 20 квітня 2016 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (покупці), посвідченого нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорній С.Б., зареєстрованого в реєстрі за №499.
Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №394390399 від 11.09.2024, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» позивач є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно з п.4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії, якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
У відповідності до п.б ст.2 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розроблено нові договори та прийняті нарахування за послуги з 01 липня 2014 року.
Пунктом 1.1 Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 1 липня 2014 року передбачено, що виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання.
На підставі п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, місце проживання відповідачів не зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , однак такі стали власниками зазначеної квартири із 20.04.2016 на праві спільної часткової власності. На даний час зазначена квартира переобладнана у нежитлове приміщення.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із ч. 4 ст. 319 цього Кодексу власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливим режимом права власності є право спільної власності. Згідно ч.1 ст.355 цього Кодексу майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у спільній частковій власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно з розрахунками позивача, за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 20.04.2016 по 30.09.2017 наявна заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 9 936,75 грн.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за період з 20.04.2016 по 30.09.2017 є підставними, оскільки з дати набуття відповідачами права власності на зазначене приміщення (20.04.2016) і до укладення договору між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ФОП ОСОБА_3 №6150/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2018, дане приміщення перебувало у статусі житлової квартири, а тому протягом опалювального сезону 2016-2017 років квартира споживачів не була відключена від централізованого опалення.
Разом з тим, щодо заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права.
Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
У даній справі представником відповідачів - адвокатом Райхель Р.П. заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки заявлені позовні вимоги позивачем до відповідачів за період з 20.04.2016 по 30.09.2017.
Заперечуючи щодо задоволення заяви про застосування строків позовної давності, представник позивача вказала, що такий строк не був пропущений, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталось до Сихівського районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за спірний період, однак в подальшому судовий наказ було скасовано судом.
Згідно із відомістю про нарахування та оплату послуги (постачання теплової енергії) за період з 20.04.2016 по 30.09.2017, заборгованість відповідачів за вказаний період становить 9 936 грн 75 коп. Також із зазначеної відомості вбачається, що у зазначений період відповідачами не було здійснено жодної оплати за зазначену послугу.
Враховуючи правову позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №911/3677/17, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною в справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України й вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 №712/8916/17 (14-448ц19) викладена правова позиція про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за централізоване опалення, не доведено поважності пропуску такого строку, а відтак в задоволенні позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 слід відмовити у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи наведені норми, у зв'язку з тим, що підстави для задоволення позову відсутні, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід відмовити позивачу і щодо стягнення з відповідачів суми сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,
у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.12.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1.
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК