ЄУН: 336/10754/24
Провадження №: 4-с/336/59/2024
іменем України
03 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого суді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу ЄУН 336/10754/24. провадження №: 4-с/336/59/2024 за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_3 , особа, дії та рішення, якої оскаржуються - головний державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тішина Ірина Вікторівна
на дії головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Тішиної Ірини Вікторівни (в порядку ст. 447-448 ЦПК України), -
встановив:
29 жовтня 2024 року представник заявника звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Тішиної Ірини Вікторівни (в порядку ст. 447-448 ЦПК України).
В обґрунтування скарги представник заявника зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м . Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24 05 2024 змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/2675/13- ц, пр.2/336/1562/2013 від 22.04.2013, яке набрало законної сили 08.05.2013, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши частку, що стягується; змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №336/1692/20, пр.№2/336/1699/2020 від 09.09.2020 року, яке набрало законної сили 10.10.2020, на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зменшивши частку, що стягується; ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
16 липня 2024 року Боржник через свого представника звернувся до заінтересованої особи із заявою про виконання рішення у справі №336/202/24 від 24.05.2024 року та просив державного виконавця скоригувати стягувану з Боржника ОСОБА_1 суму аліментів на утримання дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття та направити повідомлення до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про зміну розміру стягуваних аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У зв'язку з невиконанням заінтересованою особою рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/202/24 від 24.05.2024 року, представником Боржника на адресу Державного виконавця направлено адвокатський запит із вимогою надати інформацію щодо стану виконання Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/202/24 від 24.05.2024 року, яке набрало законної сили 25.06.2024 року, який змінено в бік зменшення розміру стягуваних з Боржника ОСОБА_1 аліментів, стягнення яких відбувається в рамках ВП № 63570884.
17 жовтня 2024 року у поштовому відділенні, представником боржника отримано відповідь Державного виконавця, яка датована 04.09.2024 року у якій відмовлено у задоволенні заяви про виконання Судового рішення та зазначено про необхідність його приведення у відповідність (невідомо у відповідність до чого). Державним виконавцем у зазначеній відповіді не зроблено посилання на жодну норму діючого законодавства України, яка б вимагала саме такого формулювання резолютивної частини невиконаного судового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/202/24 від 24.05.2024 року.
30 жовтня 2024 року ухвалою судді прийнято скаргу до провадження та призначено справу до розгляду.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлені.
Стягувача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024 змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №336/2675/13-ц, пр.2/336/1562/2013 від 22.04.2013, яке набрало законної сили 08.05.2013, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши частку, що стягується; змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №336/1692/20, пр.№2/336/1699/2020 від 09.09.2020 року, яке набрало законної сили 10.10.2020, на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зменшивши частку, що стягується; ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
16 липня 2024 року представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про прийняття до виконання рішення Шевченківського районного суду м . Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024.
29 серпня 2024 року представником Боржника на адресу Державного виконавця направлено адвокатський запит із вимогою надати інформацію щодо стану виконання Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/202/24 від 24.05.2024 року, яке набрало законної сили 25.06.2024 року, яке змінено в бік зменшення розміру стягуваних з боржника ОСОБА_1 аліментів, стягнення яких відбувається в рамках ВП № 63570884.
17 жовтня 2024 року у поштовому відділенні, представником боржника отримано відповідь Державного виконавця, яка датована 04.09.2024 року у якій відмовлено у задоволенні заяви про виконання Судового рішення та зазначено про необхідність його приведення у відповідність.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Законодавцем встановлено чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Оскільки державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен виконувати ці вимоги законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до яких належать верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Недотримання зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких зазначені рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження мають бути підстави для завершення виконавчого провадження. Зазначеним таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Не проводячи дій щодо прийняття до виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024 державний виконавець порушує право сторони виконавчого провадження на належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Посилання державного виконавця у відповіді на адвокатський запит на те, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024 про зменшення розміру аліментів потребує приведення у відповідність та не може слугувати підставою для внесення відповідних змін в рамках виконавчого провадження, є необґрунтованим оскільки державний виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.
Законодавчо закріплено імперативний обов'язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватися вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини о основоположних свобод.
Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви», від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії», від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Примусове виконання судового рішення покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Не приймаючи до виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024, державний виконавець порушує право сторони виконавчого провадження на належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а тому бездіяльність державного виконавця є неправомірною.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ЦПК України.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
При задоволенні скарги суд не вправі допустити негайне виконання рішення.
Дослідивши надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що скаргу ОСОБА_6 , в особі представника адвоката Сєдова М.В. слід задовольнити частково. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024 і зобов'язати державного виконавця усунути порушення, а саме прийняти до виконання виконавчий документ у справі № 336/202/24.
Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень.
Інші вимоги заявника не підлягають задоволенню, оскільки відносяться до компетенції державного виконавця.
Суд не може підміняти державний орган, дії, бездіяльність якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 76-80, 81, 258-261, 447-453, 353-355 ЦПК України, суд, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_3 , особа, дії та рішення, якої оскаржуються - головний державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тішина Ірина Вікторівна на дії головного державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) Тішиної Ірини Вікторівни (в порядку ст. 447-448 ЦПК України) - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/202/24 від 24.05.2024 і зобов'язати державного виконавця усунути порушення, а саме прийняти до виконання виконавчий документ у справі № 336/202/24.
В задоволенні іншої частини заявлених в скарзі вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: